Хроніки занепаду з окупації: Як в "ЛНР" помирає електротранспорт

На підконтрольній частині Донбасу українська місцева влада поступово відновлює та розвиває міський електротранспорт. Наприклад, Сіверськодонецьк, Рубіжне та Лисичанськ планують з'єднати міжміським тролейбусним маршрутом і придбати сучасний рухомий склад. У Маріуполі вже курсують 15 електробусів, у Краматорську – щонайменше десять.

 

На окупованій частині Донбасу – все навпаки. Окупанти в "ЛНР" цілком знищили трамвайний рух в Луганську, два тролейбуси там "дихають на ладан", назавжди позбулося під час війни тролейбусів і місто Антрацит.

 

Що було з муніципальним транспортом в Луганську за часів України

Тодішній мер Луганська Сергій Кравченко казав, що новий електротранспорт місто закуповує майже щороку, а також оновлює автобусний парк. Причому це робилося не тільки коштом міського бюджету.

Наприклад, в рамках проектів із залученням коштів під державні гарантії, передбачених Державною програмою активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки, Луганськ мав намір закупити 150 автобусів і 30 тролейбусів. Вони з'явилися б у місті, якщо б росіяни його не окупували.

У 2011 році на маршрути Луганська вийшов 31 новий автобус, серед інших на лініях працюють капітально відремонтовані три тролейбуси та два трамваї

Ще раніше, в 2010 році Луганська міська рада закупила 10 нових тролейбусів. "Практично щороку ми купуємо нові тролейбуси, не виняток і цей рік, уже закуплено 10 одиниць. Сьогодні введена в дію нова тролейбусна лінія, яка, на мою думку, поліпшить якість перевезення пасажирів у місті", – казав тоді Кравченко.

З 2014 року жодногонового транспорту Луганск не закуповував, "братська" Росія надовго звільнила луганчан від комфорту. До того ж, в місті утворилося кладовище автобусів і трамваїв. Там іржавіють понад 30 автобусів "Богдан", які були закуплені міською владою Луганська у 2011 році. 

Як знищували трамвайний рух в Луганську

 

У Луганську трамвай справно курсував з 1934 року, і був улюбленим видом транспорту містян, зручним та екологічно чистим. Навіть Друга світова не стала перешкодою для луганських трамваїв, та не знищила їх.  Але в 2014 році, коли росіяни прийшли "звільняти" Луганськ від бандерівців, і трамваї в місті зупинилися.

 

У 2015 році були спроби окупаційної "влади" відновити рух трамваїв, однак, значна частина контактної мережі на той час виявилася пошкодженою або розкраденою, Росія не дала грошей для того, щоб оживити мережу. Пізніше "влада" вже і не приховувала: трамвайне сполучення в місті ніхто відновлювати не буде. Більш того, в 2018 році було розібрано розворотне кільце в районі автовокзалу. А в жовтні 2020 року демонтували трамвайні рейки на вулиці Артема. 

 

Обурені знищенням трамвая навіть "ні до чого не причетні" російськи депутати. "Нещодавно великий резонанс викликав факт пуску луганського трамвая на металобрухт. В інтернеті відзначають неймовірну радість з цього приводу в українських соцмережах і подив у луганчан. Адже трамвай – це символ міста, його історія. Навіть в блокадному Ленінграді ходив трамвай, і це було знаком того, що місто живе. Можливо, в Луганську трамвай занепав. Але чому ніхто не зрозумів, яке політичне значення має трамвай для фронтового Луганська? І для того, що називається "русскій мір" там, де його намагаються знищити?" – казала депутатка Держдуми РФ Олена Паніна.

 

Станом на 2021 рік на балансі КП "Луганськелектротранс" числяться 37 трамваїв, доля яких сумна: незабаром вони відправяться на металобрухт. Прикра і ситуація з тролейбусами в Луганську: на ходу залишилося всього сім "рогатих", які смиренно доживають свій недовгий вік та обслуговують два маршрути №52 і 54. Найновіший з них був придбаний ще в 2010 році.

 

Всі ласі маршрути, які раніше обслуговували трамваї та тролейбуси, в Луганську були віддані на відкуп маршруточникам. На міські маршрути в Луганську сьогодні виходять в основному тісні і роздовбані "газелі", пригнані з Росії. Вартість проїзду в маршрутках становить 12 російських рублів, 10 – в тролейбусах – 10.

 

В Алчевську міські маршрути, в основному, обслуговують бувалі загазовані та задушливі ПАЗи, а в Сорокино і Антрациті нерідко можна зустріти навіть допотопні радянські ЛАЗи та угорські "Ікаруси". Чи варто казати, що майже всі ці представники автопрому вже давно просяться на смітник, але все одно виходять на маршрути, наражаючи людей на небезпеку: на покупку нових автобусів у окупантів грошей немає і не буде.

 

"Рогатим" залишилося недовго: тролейбуси в "ЛНР" доживають останні дні

Окупаційний мер Луганська Маноліс Пілавов, який за часів вищезгаданого мера Сергія Кравченка був його першим заступником, заявив під час річного звіту, що "Луганськелектротранс" має багатомільйонні борги із зарплати, за оплату податків, електроенергії та комунальних послуг.

Пілавов каже, що в "ЛНР" не компенсується пільговий проїзд, немає також компенсаційних виплат на регулювання цін на його послуги. Тому більшість пасажирів відмовилися від користування тролейбусом. "З урахуванням зрослих цін на ПММ і запасні частини підприємство і найближчим часом буде не в змозі в повному обсязі виконувати свої фінансові та соціальні зобов'язання", – уточнив Пілавов. Це означає, що скоро в Луганську навіть тих двох тролейбусів не буде.

Ситуація з електротранспортом в інших містах "ЛНР" така само сумна.

 

В окупованому Антрациті в 2018 році тролейбусний рух було закрито: до цього пасажирів обслуговував лише один старенький "ЛАЗ", але й той поламався.

 

В Алчевську стан справ з тролейбусами теж вкрай поганий. Тут "рогаті" з'явилися в 1954 році, випередивши обласний центр на 18 років (Луганськ запустив тролейбуси лише в 1972 році, – ред.). Сьогодні в Алчевську на ходу залишилося сім стареньких тролейбусів і три маршрути.

 

У депо КП "Алчевскпастранс" гниють близько двох десятків іржавих кістяків мертвих тролейбусів: все цінне з них потягли мародери – самі ж співробітники депо, а скло розбили хулігани-підлітки. Грошей на придбання нових тролейбусів у міста немає, а "братська Росія" не поспішає допомагати "республіці". "Ось в Москві від тролейбусів відмовилися. Прислали б нам хоч з десяток. Але ж ні. Чи то жадібні, чи то не хочуть просто возитися з нами. Як танки сюди надсилати, так запросто, а як щось корисне, то не дочекаєшся", – коментує ситуацію один з жителів міста Алчевськ.

 

В окупованому бойовиками "ЛНР" Сорокиному (раніше місто мало назву Краснодон) ситуація з електротранспортом дещо краща, проте тенденція до його знищення зберігається.

 

Тут тролейбуси з'явилися пізніше інших міст Луганщини, в 1987 році. Мабуть, найдовше тут вони і проіснують. Дивно, але в самому розпалі активних бойових дій, в 2015 році, Сорокино отримало два сучасних низькопольних тролейбуса, оснащених кондиціонерами. Як виявилося, вони були куплені компанією олігарха Рината Ахметова "Метіневест" ще до початку бойових дій, але були доставлені в місто цілими та непошкодженими. На сьогодні в Сорокино на ходу – найбільша в "ЛНР" кількість тролейбусів: аж 11 штук. Збережений і міжміський маршрут, який з'єднує Сорокино і сусідє місто Молодогвардійськ. Однак перспективи розвитку електротранспорту і тут примарні: швидше за все, ці тролейбуси їздитимуть, поки не вичерпають свій ресурс.