Хроніки занепаду міст в "ЛНР": Як помирає колишній Краснодон

За часів СРСР Сорокине було відоме як батьківщина учасників радянської організації "Молода гвардія". Тому цей край був популярним і отримував підвищене фінансування. У "дев'яності" та "нульові" краснодонцям було дуже тяжко – шахти закривалися, зарплати виплачували мішками з борошном. Частина шахтарських міст почала помирати вже тоді. І досі у сусідньому Суходольську стоять страшні і покинути 9-поверхівки.

У 2000-ні і аж до 2014-2017 року шахтарі добре заробляли і, як зараз вони згадують, жили за часів України, як у Бога за пазухою. Але з початком окупації усе змінилося. У Краснодоні ніби зупинився час. Містом і до того не дуже вправно керували "міцні господарники" з проросійської "Партії регіонів", але коли Краснодон потрапив в пастку російських окупантів, справи у місті стали зовсім сумними.

Шахти і "контрабас": Як в Краснодоні намагаються заробити на життя

Краснодон розташований під боком у Росії – до кордону звідси не більше ніж десять кілометрів. Найвідоміший прикордонний пункт пропуску тут – Ізваріне на трасі М-04, також через Краснодонський район здавна проходили контрабандистські дороги. Коли нинішній керівник РНБО Олексій Данилов був керівником Луганської ОДА, то навіть запроваджував програму "Контрабанда-стоп". Збирав силовиків, аби достукатися і припинити це свавілля, літав на гвинтокрилах разом з прикордонниками, аби побачити контрабандистські шляхи з повітря. Але контрабанда жила своїм життям. 

Всі контрабандні шляхи російські окупанти навесні і влітку 2014 року використовували, аби перекидати на територію України найманців, танки, БТР і іншу військову техніку. У червні 2014 року українське командування намагалося перекрити ці канали постачання, але зробити це не вдалося, ці трагічні події відомі як бої під Ізваріно.

З 2015-го, коли Росія остаточно встановила контроль над цією частиною Луганщини, Краснодон став глибоким тилом "ЛНР", і боїв відтоді тут не було.

 

Фото: sovkollekcioner.livejournal.com

 

Близькість до кордону з Росією зробила Краснодон свого роду "вітриною "ЛНР": це перше місто Луганщини на трасі М-04 для приїжджих з Росії. Краснодон наче постарів на кілька десятиліть за ці сім років окупації.

Одним з "китів", на яких досі ледве тримається місто, є шахти та видобуток вугілля. Ще працює об'єднання "Краснодонвугілля", яке до березня 2017 року було власністю українського олігарха Рината Ахметова. Потім підприємство "віджала" окупаційна адміністрація "ЛНР" і перетворила на "філію №2 ЗАТ "Внешторгсервіс" Сергія Курченка. Втім, ця форма управління шахтами виявилася провальною, і в 2020 році всі гірничодобувні підприємства міста були передані в управління так званого "концерну "ЛНР" РТК "Востокуголь". Але і "нові" власники проблеми гірників не вирішили: затримки зарплат, низький рівень матеріально-технічного забезпечення і техніки безпеки, а також тотальна безвихідь –сьогодення краснодонських шахтарів. При цьому за часів України вони жили, за їхніми ж словами, "як у Бога за пазухою", отримуючи і високі зарплати, і регресні.

Загалом в Краснодоні, точніше, в усій агломерації з містами-супутниками Молодогвардійськом та Суходольськом, розташовані шість шахт: "Самсонівська-Західна", "Молодогвардійська", "Баракова", та "Суходольська-Східна", ЦЗФ "Дуванська", ГЗФ "Самсонівська". Ще 12 шахт в Краснодоні були закриті за часів правління проросійської "Партії регіонів".

Поки що на найбільшій краснодонській шахті ім. Баракова звітують про запуск нових лав, однак серед гірників наполегливо ходять сумні чутки про можливе закриття підприємства і перехід на режим "мокрої консервації". "Поки працюємо, але хто знає, що завтра буде? Борги по зарплаті у деяких ще з квітня 2020-го. Чим годувати сім'ї? Останнім часом начальство було більше стурбоване виборами на Росії, ніж виплатою боргів. Продукцію видобуваємо, і її кудись вивозять. Але начальство на питання "де ж гроші" робить здивоване обличчя, а особливо затятим борцям за правду прямим текстом радить "шукати нову роботу", – скаржиться один із співробітників підприємства.

Середня зарплата на шахтах Краснодона становить близько 20 000 російських рублів (7700 грн) – це більш ніж вдвічі менше, ніж за часів України у 2014 році. Але для місцевих і ця сума цілком прийнятна, проте затримки зарплат викликають великий відтік робочої сили з регіону.

Крім шахт в Краснодоні раніше працювали заводи "Автоагрегат", "Юність", ремонтно-механічний, залізо-бетонних виробів, молокозавод та інші. На сьогодні всі ці підприємства закриті і практично знищені. До цього руку доклали не тільки окупанти, а й вже згадувані "міцні господарники" з "Партії регіонів".

Фото: sovkollekcioner.livejournal.com

Щодо вже згадуваної контарбанди, то в Краснодонському районі і досі виявляють нелегальні перевалочні бази з "контрабасом" – так її називають місцеві жителі. В основному, тут промишляють нелегальним переправленням на Росію дешевих контрафактних сигарет типу Bond і Marlboro, вироблених у Луганську. З Росії в Краснодон прийнято возити бензин та інші нафтопродукти. Ближче до кордону з РФ нерідко знаходять нелегальні саморобні нафтопроводи, які пролягяють по дну річки Сіверський Донець.

"Контрабас" в Краснодоні – один із способів виживання і може приносити як епізодичний невеликий прибуток, так і солідний постійний дохід. Для успішної реалізації другого сценарію необхідний стабільний "дах" в особі силовиків "ЛНР" з "поліції" та "МДБ", інакше є чималий ризик бути викритим і відправитися у в'язницю. Місцева "поліція" також регулярно годується на контрабанді, лише зрідка пафосно рапортуючи про затримання "дрібної рибки" з числа тих, хто не поділився.

ЖКГ у Краснодоні: Жебрацьке тролейбусне депо, відсутність води і підтоплення

Що стосується сфери житлово-комунального господарства, то Краснодон не є винятком і стикається з типовими для шахтарських міст ОРЛО проблемами: перебої з питною водою, яка подається за графіком, та підтоплення околиць приватного сектора шахтними водами.

Дороги в центрі Краснодона цілком стерпні: тут місцева "влада" робить періодичний ремонт, оскільки трафік через сусідство з Росією в місті стабільно напружений. 

 

Фото: sovkollekcioner.livejournal.com

В Краснодоні, на відміну від інших міст, досі стабільно курсують тролейбуси, включаючи і міжміський маршрут в сусідній Молодогвардійськ. На сьогодні тролейбусний парк налічує 11 старих пошарпаних тролейбусів. Але працівники Краснодонського тролейбусного депо від життя не в захваті. У вересні вони записали відео, де поскаржилися на мізерні заробітки і затримки зарплати. Водії тролейбусів і кондуктори кажуть, що зарплату давно вже не бачили, їм дають 4 тисячі рублів на місяць (1467 грн) частинами. Загалом зарплати майже не виплачують уже вже 7 місяців.

"Дах у цехах тече, цехи у жахливому стані, ніхто не хоче допомагати, тому йдуть від нас спеціалісти", – розповів один з водіїв.

Щодо ЖКГ, то в самому Краснодоні ситуація ще відносно стерпна, то в сусідніх містечках справи йдуть геть погано. У Суходольську через підмивання фундаментів грунтовими і шахтними водами нерідкі випадки, коли житлові будинки провалюються прямо під землю. На створення дренажних систем у місцевій "владі" немає ані грошей, ані бажання.

Ще одна місцева міська сумнозвісна "пам'ятка" Суходольська – район дев'ятиповерхівок з закинутими верхніми поверхами. Це також привіт від "Партії регіонів".

Про працючі ліфти у Суходольську і Молодогвардійську не чули ще з 1990-х років. Через проблеми з водопостачанням та опаленням багато мешканців Суходольська були змушені покинути своє житло. Місцеві жителі з сумом називають рідне містечко не інакше, як Прип'ять: Суходольськ неминуче перебуває на межі вимирання. Сусідній Молодогвардійськ – не менш депресивний населений пункт, порожніх квартир тут також багато. Люди просто кидають помешкання, бо продати житло навіть за безцінь (за $3-4 тис.) неможливо. 

Те саме відбувається і з адміністративними будівлями. У Краснодоні порожньою ще з 1990-х стоїть кінотеатр "Ювілейний", також спорожнів величезний будинок культури "Молодої гвардії" – там досі проходять концерти з нагоди "пам'ятних дат", але більша частина будинку не використовується.

Фото: sovkollekcioner.livejournal.com

 

Ще одна проблема в Краснодоні і сусідніх містах – вивезення сміття. Таким засміченим Краснодонський район не був навіть у "дев'яності", зараз вивозити сміття з житлових районів немає кому – комунальники розбіглися, немає і техніки. У горах сміття риються пацюки і собаки, смердить так, що мешканці перших поверхів не вічиняють вікна.

 

Хто залишається жити у депресивному Краснодоні і сусідніх містах

 

В Краснодоні непогано живуть працівники окупаційної адміністрації, силовики "ЛНР", власники торгових точок і контрабандисти. Шахтарі за можливості виїжджають на заробітки, молодь або спивається дешевим алкоголем, або намагається переїхати на Росію, вступаючи у сусідні ростовські виші. Залишаються лише пенсіонери: це загальний тренд для усієї "ЛНР" – стати "республікою" пенсіонерів". Саме для них тут організовують заходи з нагоди пам'яті давно минулої Другої світової війни, а школярів зганяють, аби була масовка.

 

Зараз тут, як ніколи, відчуваються пізні радянські часи і 1990-ті: дефіцит ліків, борги по зарплатах, радянські пам'ятники, монументи і меморіали на кожному кроці. Більшість з них, звичайно, присвячені молодогвардійцям. Досі працює і музей "Молодої гвардії".

 

У Краснодоні в самому центрі є навіть вулиця ОСО. "Особое совєщаніе" при ОГПУ, НКВС і МДБ – сталінська розстрільна трійка. ОСО виносило вироки про ув'язнення, заслання або страти без суду і слідства. Втім, більшість місцевих жителів уже й гадки не мають, що саме значить та дивна аббревіатура.

 

Поки працюють шахти і більш-менш стабільно платять, Краснодон якось житиме. Але як тільки вугілля закінчиться або стане невигідним для продажу, шахти закриють, і тут буде те саме, що і в Суходольську – місто спорожніє.

Читайте також: Хроніки занепаду з окупації: Як в "ЛНР" помирає електротранспорт