Донбас.depo.ua вийшов в світ. Колись ми повідомимо: наша батьківщина звільнена від окупантів

Над проектом працюватимуть виключно вихідці з Донбасу, більшість з яких - вимушені переселенці, що живуть як у Києві, так і у звільнених містах регіону
Depo.Луганськ
6 квітня 2015 18:25
ФОТО: depo.ua
Донбас.depo.ua вийшов в світ. Колись ми повідомимо: наша батьківщина звільнена від окупантів
Донбас.depo.ua вийшов в світ. Колись ми повідомимо: наша батьківщина звільнена від окупантів

Як ви вже помітили, портал україномовний, і це є принциповою позицією центральної редакції depo.ua, яку я особисто повністю розділяю. Коли, як не зараз, ламати правило, сформоване ще за радянських часів, що російськомовні ЗМІ краще читаються і є більш популярними? Коли, як не зараз, ламати стереотип про те, що луганчани і донеччани не знають української?
Коли, як не зараз, і хто, якщо не ми? (с)
Донбас.depo.ua запрацював в непростий день - рівно рік тому в Луганську перегорнули сторінку довгого мирного життя. 6 квітня 2014 року я дивилася в онлайн-режимі, як моє місто летіло у безодню.

Країна, де я народилася, почала, а точніше, продовжила розпочату в Криму військову операцію в країні, де я виросла. Операція під прикриттям гасел про «рятування росіян і російськомовних в Україні».
Я належу до тих, кого пропаганда Кремля змалювала як «знедолених бандерівцями-фашистами»: росіянка і російськомовна, яка народилася в Росії і виросла на Донбасі в маленькому шахтарському містечку. Моя родина переїхала в Луганську область з Росії ще у 80-х. Донька шахтаря, онучка офіцера - це все про мене.

Більшу частину життя я прожила саме на Луганщині. Мені пощастило: я не застала війну, бо переїхала з Донбассу за кілька років до її початку. Але згадуючи сьогодні ці 12 місяців страху, чекання, безсонних ночей, дзвінків рідним, які ховалися під обстрілами, їхню евакуацію та облаштування на новому місці, я розумію, що "захист братів-росіян", яких особисто моя сім'я на Донбас не кликала, і мене торкнувся по повній програмі.
Таким луганчанам, як я, дорікають, мовляв, "що ви там у своєму Києві розумієте, ви не сиділи під обстрілами, ви не чули, як стріляють "Гради". Це правда: вистріли я чула лише коли телефонувала батькам, але задовго до цього, ввечері 6 квітня минулого року, я сказала мамі: «Вам доведеться рано чи пізно виїхати, бо з цього всього може вийти війна». Звісно ж, вона мені тоді не повірила...

Команда Донбас.depo.ua - всі ми - щось втратили за цей рік. Хтось - друзів і рідних, які опинилися по той бік правди. Декому з нас немає куди повертатися, у наших родин відібрали домівки і впевненість у майбутньому. Ми сваримо президента, уряд, прокуратуру, міліцію та СБУ, здебільшого справедливо, бо вони за цей час майже нічого не зробили. Ані реформ у державі, ані покарання винних у здачі Донбасу так і не відбулося - зрадники досі ходять вулицями, в тому числі і Києва. Але багато чого ми і віднайшли: щедрість, співчуття, готовність допомагати нашим переселенцям-землякам і армії. Ми, незалежно від національності, усвідомили себе українцями, незалежно від призвищ керівників держави віднайшли Україну, бо яка б вона не була, іншої батьківщини у нас немає.

Колись в нашій стрічці новин обов'язково з'явиться офіційне повідомлення: "Над Луганщиною і Донеччиною замайорів український прапор. Донбас звільнено від окупантів!"