Як на Донеччині "корита" на колесах возять пасажирів за цінами ЄС

Всі, хто поверталися хоч раз з країн ЄС, хоча б зі Східної Європи, з перших кілометрів відчувають на собі привітність батьківщини. "Вітають" українські вибоїсті дороги, немиті поїзди і "корита на колесах", які звуть маршрутками.

Їдеш і згадуєш, що тільки вчора мчав з одного європейського міста в інше на комфортабельному автобусі з кондиціонером по рівнесенькій трасі. І білет купляв майже за ті самі гроші, за які в Україні пасажир відчуває себе дровами у розваленому візку.

Тим, хто ще не був за західним кордоном, мабуть, важко повірити, але це правда: європейські ціни на пасажирські перевезення не дуже відрізняються від українських. Іноді вони навіть нижчі. Але неможиво уявити собі в Польщі або Чехії на міжміському маршруті колимаги типу "Богданів", "ГАЗелей" або "БАЗів".

Depo.Донбас вирішив порівняти непорівнянне - рівень цін та сервісу перевізників Донецької області та найближчих європейських країн. Адже на Донеччині пасажири платять насправді європейські ціни за жадібність, корупцію і нахабство "маршрутників".

Без альтернатив

Автобуси в українській частині області зараз є єдиним способом переміщення як всередині регіону, так і до більшості сусідніх областей. Окупований Донецьк був потужнім залізничним вузлом, але зараз цей вузол недоступний. Тож курсують лише поїзди, які з'єднують кілька ключових міст Донеччини з Києвом, а приміський рух здійснюється лише між кількома містами на півночі області.

Разом з тим, Донецька область просто величезна у порівнянні з іншими областями України. Наприклад, відстань між крайніми південними та північними точками області складає понад 250 кілометрів. Це майже відстань від Києва до Вінниці чи Сум. З урахуванням необхідності об'їжджати окупований Донецьк, ця подорож автобусом складає майже 300 кілометрів і забирає приблизно 6 годин. Але альтернативи у цієї довгої та виснажливої мандрівки просто не існує.

Не дешеве задоволення

Здійснюють міжміські перевезення у Донецькій області кілька приватних перевізників, які виграли відповідні конкурси обласної влади. Більшість рейсів з Краматорська обслуговує краматорське АТП 11410, у Мариуполі на більшості рейсів працює місцеве АТП 11402, слов'янський автовокзал є базовим для ТОВ "Север-Авто" та приватного підприємства Сергія Яцури.

Головним чином на маршрутах працюють вітчизняні автобуси невеликої місткості "БАЗ-Еталон" Бориспільського автозаводу та "Рута", яка збирається на базі вантажного автомобіля ГАЗ на Часов'ярському авторемонтному заводі.

Назвати ці автобуси комфортними язик не повертається. Навіть виробники в технічних характеристиках своєї продукції скромно підкреслюють, що вона підходить для використання лише на маршрутах малої та середньої протяжності.

З усіх зручностей для пасажирів у них доступні лише не дуже зручні крісла без можливості їх регулювання. Про паски безпеки та кондиціонери навіть не йдеться – в цих автобусах влітку задуха, а взимку не завжди працює опалення. Але вартість послуг перевезення цими "коритами" важко назвати низькою. Наприклад, 63-кілометрова мандрівка з Бахмута до Краматорська коштуватиме 56 гривень. Поїздка з Краматорська до Маріуполя (289 кілометрів) коштує 265 гривень. До Бердянська з Краматорська (368 кілометрів) можна доїхати за 340 гривень. Таким чином, кілометр подорожі по Донецькій області коштує в середньому приблизно 88-92 копійки. В цю ціну входить не лише вартість перевезення, а й так званий "станційний збір" – плата за послуги, які пасажир отримує на автобусній станції.

За українським законодавством, цей збір сплачує саме пасажир. Залежить він від конкретного автовокзалу та, чомусь, від відстані подорожі. Наприклад, під час мандрівки з Краматорська до Маріуполя цей збір становить 41 гривню. Які саме послуги, окрім вбогого залу очікування та хамовитих касирів отримують пасажири, невідомо.

Ми звернулися з відповідним запитом до підприємства ТОВ "Східні автовокзали", яке адмініструє автовокзали області, але відповіді на нього поки що немає. Крім того, слід пам'ятати, що при передчасній купівлі квитків пасажир має сплатити так званий "адміністративний збір" який може досягати кількох десятків гривень.

Звісна річ, адміністратори вокзалів та перевізники постійно скаржаться на низькі тарифи та збитковість свого бізнесу. Втім, якщо поєднати вітчизняні ціни та сервіс з послугами автоперевізників у наших європейських сусідів, то можна дійти висновку, що говорити варто не про збитки, а про надприбутки. Питання тільки в тому, хто їх отримує.

Європейський досвід

В країнах Східної Європи міжміським перевезенням пасажирів зазвичай опікуються великі національні оператори, які паралельно здійснюють подорожі ще у декілька прилеглих країн. Більше того, дуже часто окремі міста всередині країни зв'язують міжміські рейси цих компаній. Ми вирішили проаналізувати ціни та сервіс Чеського, Польського та Балтийського перевізників.

Всі вони мають дуже гнучку цінову політику, яка залежить від популярності напрямку, часу відправлення, кількості зупинок та багатьох інших факторів. Для зручності читача вказуємо ціни по курсу євро одразу у гривнях.

Отже, найдорожчою є компанія Lux Express, яка спеціалізується на перевезення країнами Балтії. Мандрівка цією компанією від Вільнюса до Риги (295 кілометрів) буде коштувати 432 гривні, а відстань в 604 кілометри від Вільнюса до Таллінна можна подолати за 739 гривень. Таким чином, вартість кілометра подорожі становить приблизно від 1,2 до 1,5 гривні за кілометр.

Трішки дешевшим є послуги чеського перевізника Student Agency. За квіток Прага – Братислава (відстань 330 кілометрів) доведеться сплатити 370 гривень. А мандрівка з Праги до папілярного курорту Карлові Вари (127 кілометрів) буде коштувати 178 гривень. Таким чином, середня вартість мандрівки цім перевізником становить 1,12 – 1,4 гривні на кілометр.

Але лідером економних європейських мандрівок є польська компанія Polskibus – і на цей польський приклад слід звернути особливу увагу. Доїхати з Варшави до Кракова (300 кілометрів відстані) буде коштувати 150 гривень, а до Гданська (380 кілометрів) – 182 гривні. Таким чином, вартість кілометру поїздки цім перевізником становить лише 50 копійок.

Крім того, всі ці перевізники проводять різноманітні акції. По-перше, завчасне придбання квитків майже завжди значно дешевше термінового. По-друге, перевізники дуже часто проводять акції, під час яких акційні квітки на окремі або всі напрямки можуть коштувати буквально копійки.

Щодо якості подорожей, то її навіть не можна порівнювати з якістю українських перевізників. По-перше, на європейських маршрутах працюють виключно сучасні автобуси великої місткості. Всі вони мають зручні регульовані сидіння з пасками безпеки, кондиціонер, розетки живлення для підзарядки гаджетів, туалет який працює протягом всієї подорожі.

Стандартний екіпаж автобусу становить три людини: двоє водіїв та один стюард. Звісна річ вони мають європейські умови праці та європейські зарплати. А заправляється автобус паливом за європейськими цінами. Крім того, під час подорожі пасажири мають низку додаткових безкоштовних сервісів: бездротовий інтернет, мальтимедійні консолі з фільмами, музикою та іграми, одноразові навушники, газети, журнали й необмежений чай або каву.

Також не варто забувати, що більшу частину шляху ці автобуси їдуть по платних європейських дорогах. При цьому, звісна річ, європейські бізнесмени не займаються благодійністю й отримують прибуток. І вони, безумовно, отримують її, надаючи всі ці сервіси і, як бачимо, навіть маючи вартість проїзду нижчу, ніж в Україні.

Зовсім інший сервіс пропонують і європейські автовокзали. Більшість з них – щойно відремонтовані або заново збудовані будівлі.

В них є все необхідне для комфортного очікування: зони відпочинку, кондиціювання, інтерактивні інформаційні табло, кав'ярні, магазини і, звісна річ, чисті туалети. Сплачують за все це, знову ж таки, перевізники – ніяких додаткових "станційних зборів" там не існує.

Інколи перевізники намагаються заощадити і в окремих містах відмовляються від послуг автовокзалів. Замість цього вони орендують місця для зупинок у мерій чи біля торгівельних центрів. Коли йдеться не про великі пересадочні вузли, в цьому є певна логіка. Європейські пасажири не користуються касами чи довідковими службами. Вони купують білет через інтернет, а сам квіток - це декілька цифр, які приходять на телефон у вигляді повідомлення.

Тож не важко побачити, що ціни на автобусні поїздки в Україні вже давно підбираються до європейського рівня, а часом навіть перевищують їх. А якщо взяти до уваги якість цих послуг, то українськи ціни стають реально чималенькими. Причин у цього безліч. Тут і монополізація ринку, і любов вітчизняного бізнесу до надприбутків, і корупційні схеми, за які сплачує пасажир зі своєї кишені. Ця різниця між якістю пасажирських перевезень кричуща навіть у абсолютних цінах. А її співставлення з мінімальними чи середніми доходами в Україні та Європі викликає хіба що приступи люті.

Між тим, цей аналіз-порівняння свідчить не лише про захмарність українських цін та жахливий сервіс, а й про те, що мандрівки Європою є не такими вже й дорогими, як декому може здаватися. Дуже часто вони коштують навіть дешевше, ніж поїздка зі східних областей у західну Україну.