ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Кіхтенко: Якщо президент вирішить мене звільнити, я піду. Але він має розуміти наслідки

Голова української Донеччини розповів про звільнення, відносини з Москалем, блокування Донбасу та гру у теніс
Depo.Краматорськ
9 червня 2015 07:00
ФОТО: depo.ua
Кіхтенко: Якщо президент вирішить мене звільнити, я піду. Але він має розуміти наслідки
Кіхтенко: Якщо президент вирішить мене звільнити, я піду. Але він має розуміти наслідки

Під головою донецької військово-цивільної адміністрації Олександром Кіхтенком не перший місяць "хитається" крісло. З самого початку свого призначення на цю посаду він був надто мовчазним і непублічним. Проте останніми днями став частіше звітувати про свою роботу, а його інтерв'ю тепер виходять майже у всіх ЗМІ. Крім того, Кіхтенко завів собі сторінку у "Фейсбуці", де вже встиг влаштувати перепалку з очільником МВС Арсеном Аваковим, словами Соломона назвавши його дурним. 

Кореспонденту Донбас.depo.ua Кіхтенко розповів, що до відставки готовий, але попередив: разом із ним з відомства піде багато людей.

- Давайте спершу поговоримо про те, у чому вас звинувачують: про зрив плану будівництва фортифікаційних споруд. Що це була за анекдотична історія, коли вас не змогли запросити на засідання Кабміну через те, що не змогли додзвонитися?

- Щоб запросити мене на засідання Кабінету міністрів, мене слід попереджати завчасно. Я у Маріуполі на полігоні спостерігаю за ходом будівництва, спілкуюся з керівниками високого рівня, а мені кажуть що я завтра маю бути у Києві. У мене немає особистого літака, і дістатися до столиці так швидко я не можу.

Тим більше, як можна заслухати висновки комісії, якої фактично не було? Я підготував свої зауваження. Я взагалі очікував від комісії допомоги у вирішення проблем області. Повноваження керівника ОДА не безмежні. Ми сплачуємо податки і чекаємо на фінансування відновлення інфраструктури.

Важко області з обмеженими можливостями своєчасно виконати великий обсяг завдань з створення фортифікаційних споруд. Це не я вирішував брати таки споруди й робити їх, а займатися цим маю я. Але це не правильно. Я доповів про це президенту, і він поставився з розумінням.

Мій заступник Олександр Клименко займається лише цим напрямком - постійно особисто контролює хід будівництва споруд. Я також постійно виїжджаю на місце, спілкуюся з підрядником - Олександром Тарутою.  Він несе повну відповідальність за виконання цих робіт. Він стверджує, що є патріотом Маріуполя і готовий його захистити. Ось ми і подивимося, як підрядник виконає зобовʼязання та вчасно закінчить всі роботи.

- У п'ятницю Кабмін подав прохання Президенту про ваше звільнення. Як гадаєте, він наважиться це зробити?

- Якщо президент вирішить мене звільнити, я піду. Мене взагалі неможливо взяти на поводок будь-якої довжини. Але зі мною піде й велика кількість людей, які прийшли разом зі мною. Хтось піде добровільно, когось доведеться змінювати. Це довгий процес. І приймаючи таке рішення слід розуміти, до яких наслідків воно призведе.

- Вас постійно звинувачують у незрозумілій кадровій політиці: у вашій команді є місце колишнім регіоналам і немає - громадським діячам. Чому так відбувається?

- Я півроку не можу знайти керівника департаменту освіти. І пропоную активістам посісти не лише цю посаду. Я закликав приходити зі своїми програмами, проте у більшості людей бажання прийти на посаду пов'язане лише з бажанням когось звільнити чи помститися. Людина має йти працювати, а не боротися. Я й зараз закликаю приходити працювати у владі, ми укомплектовані лише на 30%. Низька зарплатня та не дуже добрі умови, але якщо ви справжні патріоти, то з цим варто змиритися на певний час.

Мені дуже важко було робити кадрові призначення у такому важкому та новому для мене регіоні. Декого запропонували люди, які давно тут працювали, я їм повірив. Але вже сумніваюся у правильності своїх рішень і думаю, ким їх замінити, поки не вказуючи конкретних прізвищ. І я це зроблю. Для мене головне - ефективність людини на посаді, і я не ділю підлеглих по партіям. Серед регіоналів дуже багато спеціалістів - така партійна специфіка цього краю.

 - Як живуть люди у "сірій зоні" Донеччини, яка знаходиться між українськими військами та бойовиками?

- "Сіра зона", яка розташована на лінії зіткнення, - величезна проблема. Ми намагаємося надавати допомогу, але не завжди у нас є можливість потрапити туди через військові зіткнення. Ми у телефонному режимі постійно контактуємо з місцевим керівництвом, яке залишилося на місці. Починаємо формувати військово-цівільні адміністрації. Зокрема, у Красногорівці вже призначено представника МВС головою військово-цивільної адміністрації. У Авдіївці та Вугледарі ВЦА очолили офіцери Національної гвардії. Поступово такі адміністрації будуть створені по всій "сірій зоні", їх очолять люди з погонами, які мають бойовий досвід. Щодо постачання продуктів харчування, то ми намагаємося завозити їх не лише власними силами, а й з допомогою військових та волонтерів. До речі, вони дуже сильно допомагають нам у цьому, і їдуть туди, куди влада не завжди може дістатися. 

- А ви часто буваєте в цій зоні? Які настрої там панують серед місцевого населення?

- Я кілька днів тому повернувся з Маріуполя, і там відвідував, зокрема, й зони бойових дій: селище Бердянське та район Широкиного. Мене вразила величезна кількість розбитих та покинутих будинків. Люди повинні жити, відпочивати, але замість цього навколо війна та обстріли. Всі місцеві мешканці бажають лише миру. Їм не потрібна якась нова влада та "Новоросія". Напевне, такі люди все ж таки є, але вони у меншості. А от ті, хто спробував всі "переваги" "ДНР", хочуть бути виключно у складі України.

- А що робити з адептами "нової республіки", які ненавидять все українське та ходять на паради полонених? Як їх знову інтегрувати в Україну?

- Ну якщо говорити о парадах, то зараз у Донецьку мешкає 700 тисяч осіб, а на парад вийшло до 7 тисяч людей. І це з урахуванням того, що за старими радянськими традиціями людей звозили з різних установ. То ж ніякої "повної підтримки" у бойовиків немає.

Для мене люди, які взяли у руки зброю, - злочинці, які намагаються змінити Конституцію України. Вони дуже добре використовуються ворогом для руйнування інфраструктури Донбасу. Вони несуть за собою смерть та руйнацію. Ці люди мають бути передані до суду. Є й ідеалісти, які вірять у нову "республіку", але їх з кожним днем менше, бо вони розчаровуються. Зруйнована система керування, не виплачуються соціальні виплати, підприємства зупиняються.

Що до громадян України, які не можуть виїхати з будь-яких причин, то я ставлюся до них, як до заручників, яких держава не зуміла захистити. З ними слід працювати, допомагати та повертати. Вони потрібні Україні.

- А як це зробити? Бо в теорії це виглядає значно простіше, ніж на практиці.

-  По-перше слід прорвати інформаційну блокаду. Слід давати об'єктивні новини, дати людям українські канали та видання. Дати можливість працювати підприємствам, які перереєструвалися на підконтрольній Україні території.

- А яке ваше ставлення до закликів влаштувати повну блокаду окупованим територіям?

- Блокада не веде до єдності. Блокада вдарить і по території України. Слід менше бажати сподобатися певній категорії населення. Необхідно прорахувати, а потім робити заяви. І не слід себе піарити. Люди, які хочуть піаритися на війні, на горі людей, мають зрозуміти, що вчиняють дуже неправильно. Я - противник блокади, яка породжує ще більшу контрабанду та корупцію. На Донбасі зараз унікальна ситуація, і готових рецептів бути не може. Неможливо розрізати його по живому, бо він має спільну систему транспорту, енергетики, водопостачання.

- А як особисто ви бачите схему торговельних і комерційних відносин з тією територією?

- Досконалої схеми не буде, будь-яка матиме недоліки. У будь-якому разі необхідно буде знаходити компроміси. Зокрема зараз ми думаємо, як організувати торгівлю продуктами харчування та медикаментами поблизу зон розмежувань, щоб люди мали змогу приїхати та купити, залишаючи гроші в Україні. А от спиртне та цигарки не є товарами першої необхідності, і торгувати ними не варто. При  цьому слід розуміти, що через кордон туди заходять товари з Росії, і країна агресор отримує величезні прибутки.

- Що вам відомо про факти корупції на українських пропускних пунктах на лінії зіткнення?

- Мені постійно кажуть про факти корупції на пропускних пунктах: беруть хабарі за перепустки, за проїзд без перепусток. Але всі відмовляються писати заяви про такі факти. І мені зрозуміла така позиція людей: на кого скаржитися, і як після цього проїжджати через ці блокпости? Але без фактів дуже важко звинувачувати, можна лише підозрювати.

Я постійно спілкуюсь з керівниками служб, які контролюють лінію розмежування. В мене немає можливостей контролювати та наказувати. Я можу лише спостерігати або запросити на доповідь. Але багато користі від цього не буде. Я бачу вирішення цієї проблеми у взаємодії влади області з силовими структурами.

- Як гадаєте, наскільки дієвими є методи вашого колеги - керівника Луганської області Геннадія Москаля? Зокрема він постійно сам затримує в полях якісь фури...

- Я обов'язково поспілкуюся з Геннадієм Москалем про те, як йому вдалося вислідити і зупинити фури на сільській дорозі. У нього такі підходи, у мене інші. У мене більш військові методи керування, а у нього - більш міліцейські. Ми подивимося, яким буде результат. Якщо зупинити проїзд в якомусь місці, люди знайдуть інші шляхи. Неможливо такими методами перемогти. Слід вирішувати проблему комплексно. Слід встановлювати загальні правила. Поодинокі випадки - це добре. Мені приємно за колегу, але ми працюємо інакше - можливо, не так гучно, але я сподіваюся, що дієвіше.

- Зараз кажуть, що потік контрабанди пішов через Донецьку область?

- І ще кажуть, що голова Донецкої ОДА "кришує" ці потоки (сміється, - Ред). Я також чув ці думки. Але це абсурд! Припинили возити автівками - почали возити вагонами. Такими методами нічого не можна змінити. Там не резервація, там живуть люди, вони проїжджають, знаходять інші способи. За лінію розмежування відповідають різноманітні силові відомства. Якщо там щось відбувається, то винні у цьому вони. Контрабанда є там, де є велика вигода, і чим більша вигода, тим вишуканіші засоби контрабанди.

- А як ви взагалі ставитесь до цих порівнянь вас та Москаля?

- Порівняння поки що не на мою користь. Голова Луганщини бореться з контрабандою, а голова Донеччини говорить про відновлення економічних зв'язків. Багатьом це не подобається. Я звик оцінювати обставини і приймати єдине вірне рішення. Якщо я переконаний у вірності рішення, я буду йти. Я все прорахував, все подивився, поспілкувався зі спеціалістами, вивчив й хочу, щоб донецькій регіон отримав добрий результат. Це важко робити, а робити слід.

- А ви часто спілкуєтесь зі своїм луганським колегою?

- Коли буваємо на нарадах. Інколи по телефону чи через спільних знайомих. Проте регулярно не спілкуємося. Ми знаємо один одного давно. Я знаю, хто він, а він знає, хто я.

- Ви казали, що вам дуже подобається Донецька область. Нема бажання перебратися сюди жити, перевезти родину? Чи вдається відпочивати від роботи?

Тут я двічі на тиждень граю у великий теніс з 6 до 7-30 ранку. Але інколи через щільний графік доводиться пропускати ці тренування. Щодо переїзду, я поки що не думав над цим. Закінчимо війну, повернемо всю область, а вже потім будемо думати, що робити. Дружина вже кілька разів пропонувала переїхати до Краматорська. Але поки що через побутові складнощі забрати до себе я її не можу.  

Втім, як би не склалася моя доля, я вже став патріотом Донеччини і назавжди залишуся ним. І тут у мене вже починають з'являтися справжні друзі.