Обстріли та бої: Хто і як губить природні скарби Донеччини

Як вплинула на них війна, які об'єкти почати активно розвиватися, а які навпаки втрачені назавжди розбирався Depo.Донбас.

Незважаючи на спільну кліматичну зону, природні красоти Донеччини мають надзвичайну різноманітність. Більшість з них пов'язана зі степами, які займають більшу частину території області. Крім того, берег Азовського моря має свій неповторний клімат, флору та фауну. Проте, є у Донеччині й величезні лісні масиви, але розташовані вони на півночі області та мають свої особливості. Крім того, не слід забувати, що кілька тисяч років тому вся область була дном прадавнього океану у пам'ять про це залишилися не лише величезні родовища солі та вапняку, а й величні виходи вапнякових порід на поверхню.

Заповідники

Найбільш суворою формою захисту природного надбання є створення заповідної зони. Головна особливість заповідника в тому, що в ньому під охороною перебуває весь комплекс, а під забороною - вся господарська діяльність. На цей час на території області існує два заповідника: кілька відділень Українського степного природного заповідника та Святогірський державний історико-культурний заповідник.

Якщо говорити про перший, то два його відділення розташовані на нині окупованих територіях. Заповідник "Кальміуській" - у Тельмановському районі. Найбільше цей заповідник постраждав у 2014 році: більшість обстрілів, які велися з території Росії, прийшлися саме на цю територію. За словами фахівців, якщо подивитися на температурні знімки з космосу, то ця територія виглядає постійною пожежею. Між тим, це унікальний природний об'єкт не лише для України – такі гранітні виступи серед степу можна знайти лише у Казахстані чи у Африці.

Ще один підрозділ заповідника на окупованій території – Хомутовський степ. У цьому заповіднику на кордоні з Росію вдалося повністю зберегти степову флору та фауну. Справжньою прикрасою заповідника є табуни диких коней, яки пасуться у степу. Щоправда, саме ці коні і поставили заповідні території на межу зникнення – зараз Хомутовський степ перебуває під повним контролем окупантських "казачих" загонів. Російські козаки за своєю логікою прийшли до висновку, що там, де є коні – їхня територія. Тому зараз заповідні території з рідкими рослинами використовуються для випасу коней казаків-розбійників - точніше, бойовиків. До чого може призвести така діяльність - зараз дуже важко спрогнозувати.

Постраждала від боїв і ще одна філія заповідника – Крейдова флора. Розташований цей заповідник біля селища Крива Лука поблизу Слов'янська. Головна його принада – виходи крейдової породи, на яких збереглися природні крейдові ґрунти з унікальними рослинами. Зараз це звільнена територія, але під час боїв з бойовиками заповідник зазнав величезних пошкоджень.

"В мене є справжня колекція фотографій з вирвами від вибухів, окопами та бліндажами. Частина заповідника розташована поряд з мостом до селища Закотне, за який велися запеклі бої. Я свідомо створював цей архів, щоб довести, що від війни страждають не лише люди, а й природа", - розповідає співробітник заповідника "Крейдова флора" Сергій Лиманський.

Війна не вплинула лише на одну філію заповідника – відділення "Кам'яні могили". Справа в тому, що воно простяглося на кордоні Донецької та Запорізької областей. Унікальність цієї території полягає у виходах на поверхню гранітних брил заввишки до 70 метрів, які утворилися під час виверження вулкану 2000 років тому. Між цими брилам розташований реліктовий степ.

Не торкнулося війна Святогірського державного історико-культурного заповідника. Втім, охороняє він, в першу чергу, не природу, а будівлі Святогірської лаври. Але на території цієї пам'ятки є й унікальні природні об'єкти. Наприклад, дубові гаї чи частини реліктових лісів.

Природні паркі

Значно кращі на території Донеччини справи з природними парками. Залежно від розміру та ступеню важливості, вони поділяються на національні та регіональні. На відміну від заповідників, в парках припускаються певні види господарської діяльності. На цей час на території області є два національні природні парки. Перший з них - Національний парк Меотида, половина якого розташована на окупованих територіях в Новоазовському районі. Головним завданням цього парку є збереження особливої приазовської екосистеми. Справа в тому, що численні його лимани є місцем гніздівля різноманітних птахів – їх там мешкає понад 250 видів. Колектив парка докладає максимум зусиль для збереження цих територій – юридично парк перереєструвався у Мангуші, а співробітники намагаються вести не лише охоронну, а й наукову діяльність.

Значно кращі справи у національного природного парку "Святі гори". Крім території навколо Святогірського історико-культурного заповідника, до його складу входять ще й численні лісові території у Слов'янському та Лиманському районах. Слід зазначити, що всі підрозділи парку активно розвиваються попри те, що на території парка велися активні бойові дії. Наприклад, у заказнику Червоний жеребець активно розбудовується дендропарк та контактний звіринець.

Що стосується регіональних ландшафтних парків, то їхній стан залежить від того, на якій території вони розташовані. Найбільше від боїв постраждав регіональний ландшафтний парк "Донецький Кряж", який зараз розташований на окупованій території. Справа в тому, що до парку віднесено й сумно відому висоту Саур-Могилу, навколо якої в 2014 році точилися запеклі бої. З початком бойових зіткнень найбільша висота Донеччини перебувала під контролем українських військових. Але бойовики та регулярні частини російської армії приклали максимум зусиль для її захоплення. Кілька тижнів висота перебувала під постійним артилерійським обстрілом. Після завершення боїв активісти нарахували на супутникових знімках понад 16 тисяч воронок від вибухів діаметром від 1 до 12 метрів. А вся територія парку (понад 3 тисяч гектар) буда знищена пожежами.

А ось регіональний ландшафтний парк Зуєвський більше постраждав не від боїв, а від окупації. За словами місцевих мешканців, зараз там активно ведеться незаконний видобуток вугілля у так званих "копанках".

Взагалі, з метою оптимізації структури та видатків, в червні 2016 року керівництво Донецької області вирішило ліквідувати три регіональні ландшафтні парки, що розташовані на окупованій території: Зуєвський, Донецький кряж та Меотиди. Замість цього кошти за зусилля хочуть спрямувати на розбудову регіональних парків, що лишилися на підконтрольній Україні території.

Перш за все, йдеться про розбудову двох парків: Краматорського та парку Клебан-Бик. Останній, незважаючи на свою неймовірну красу та зручне розташування, фактично не мав умов для відвідування туристами. Лише у 2017 році керівництво парку почало розвивати та розбудовувати візит-центр.

Ситуація з регіональним ландшафтнім парком Краматорським оптимістичніша через те, що він розташований поблизу великої агломерації та вже давно є улюбленим місцем відпочинку городян. Втім, саме цей факт завдає йому величезної шкоди, бо, скажімо, недопалки відпочивальників часто стають причинами пожеж, а самі городяни дуже полюбляють знищувати реліктові рослини. З п'яти ділянок цього парку умови для відвідувачів створено лише у Камишивасі. Там зведено візит-центр з невеличким звіринцем, альтанками для відпочинку та інформаційними стендами. Крім того, на території парку є старовинна садиба панів Бантишів, які до революції були найбільшими землевласниками в цих краях. Після Жовтневого перевороту в цьому будинку встигли попрацювати перша комуна, санаторій та піонерський табір. Останні 30 років будівля руйнується в очікуванні реконструкції для розміщення дирекції парку та Музею природи.

У Пчолкінському відділенні можна побачити скам'янілі араукарії віком кілька тисяч років. Втім, не зважаючи на їхню величезну кількість, знайти ці дерева дуже непросто – відвідувачі часто приймають їх за звичайні каміння.

Також до складу парку входять унікальні виходи крейдових скель у селищі Белокузмінівка. Крейдовими скелями, на яких ростіть ялинки, відоме ще одне відділення парку – Біленьківське. Воно дещо постраждало від боїв за місто, бо бойовики намагалися звести там фортифікаційні споруди та використовувати гори для обстрілів міста. Але значно більше шкоди завдають парку містяни, які намагаються у парку поцупити ялинку на Різдво або влаштовують лісні пожежі через недопалки. Ще одна одвічна загроза парку – мешканці прилеглого селища, які, попри всі заборони, постійно використовують ландшафтний парк для випасання худоби.

Ще один парк, який має величезний потенціал, – Слов'янський курорт. До його складу, крім різноманітних природних комплексів, входять два солених озера. Їхня унікальність не стільки у солоній воді, скільки у унікальній лікувальній багнюці, яку здатні виробляти лише бактерії, які живуть в цих озерах. Лікувальний потенціал цієї території почали освоювати ще до приходу більшовиків, а за радянських часів там з'явився потужний курорт світового рівня. Але за часів незалежності курорт загубив свою привабливість, бо крім лікувальної багнюки не здатен надати жодного якісного сервісу. Жити у радянських корпусах за цілком європейські гроші – випробування не для слабких духом.

На питання "Що робити з цим природним дивом?" до цього часу відповісти так й не зуміли. Всі розуміють, що туди потрібні багатомільйонні інвестиції, але де їх знайти – ніхто не знає. Втім злі язики стверджують, що інвесторів не чекають власники санаторіїв. Бо за умови мінімальних внесків вони здатні давати максимальні прибутки. Звісна річ, конкурувати з світовими лідерами імперії відпочинку вони просто не зможуть.

Куди уходить потенціал

Взагалі, весь величезний потенціал рекреаційних зон Донеччини так й залишається лише потенціалом. Їм не лише не користуються, про нього навіть не всі знають, а відповідні державні органи не докладають жодних зусиль для промоції цих красот. Мало хто навіть всередині області знають про майже африканські степи й майже американські канйони. Ще менше людей бачили ці красоти на власні очі.

А з початком війни ці природні скарби почали активно знищуватися. За висновками спеціалістів, природним скарбам в зоні конфлікту загрожують пожежі, пошкодження земель вибухами та важкою технікою, забруднення шкідливими речовинами, руйнування екосистеми фортифікаційними спорудами та знищення території неконтрольованою діяльністю людини.

Більшість природних красот, які лишилися на неконтрольованій Україною території чи поряд з якими відбувалися бої, відчули на собі вплив одразу більшості цих факторів. На цей час екологи виявили 38 об'єктів на території двох областей, які постраждали внаслідок війни. В цих умовах слід ще більш активно захищати та розвивати потенціал об'єктів, які контролюється владою, та вже починати розробляти масштабну програму відновлення пошкоджених екосистем. Бо в такій техногенній області, як Донеччина, кожен природний пам'ятник має величезну ціну.