Смакування зради: Як пілот Акопов з Донецька став ворогом народу

Новина про чудесний порятунок 121 пасажира та шести членів екіпажу стала однією з найбільш поширюваних в українському Facebook.

Літак Airbus A320 з українською реєстрацією UR-AJC авіакомпанії AtlasGlobal Ukraine (інша назва - Atlasjet), вилетівши з аеропорта імені Ататюрка у Стамбулі, потрапив під потужний град на висоті 4 тис. футів. Град пошкодив носову частину літака і скло в кабіні пілотів, після чого екіпаж прийняв рішення повертатися назад у Стамбул.

Капітану Олександру Акопову вдалося посадити літак практично наосліп. Пілот нахилив борт літака набік, аби бачити посадкову смугу через бокове скло.

Після у мережу потрапило відео з салону літака - чутно, як пасажири кричать і голосять.

У аеропорті екіпаж зустрічали оплесками, адже вже готувалися до трагедії - в аеропорті чергували пожежні машини і команди швидкої допомоги.

Історія швидко вийшла на державний рівень. Петро Порошенко зателефонував Акопову і повідомив про вручення йому ордену "За мужність" ІІІ ступеня.

Міністр інфраструктури Володимир Омелян у Туреччині зустрівся з пілотом під час власної відпустки.

"Подякував за подвиг, за те, що українець ще раз довів, що ми - найкращі!" - написав міністр у соцмережі.

УКРАЇНСЬКЕ "ДИВО НА ГУДЗОНІ"

Доволі швидко з'явилися інші думки. Акопову дорікали, наприклад, у тому, що він піднявся в повітря у грозу. Капітан пояснював, що екран бортового радіолокатора був чистим, а значить, страшної негоди ніхто не прогнозував. Загалом, з огляду на 13 908 годин льотного стажу Акопова, приписувати йому подібну помилку дещо дивно. Крім того, в той день градом було пошкоджено ще кілька літаків, а значить, якщо вже говорити, то про масову халатність.

Українсько-турецьку історію наразі порівнюють з так званим "дивом на Гудзоні" 2009 року, коли американські пілоти Чеслі Салленбергер (капітан) і перший офіцер Джеффрі Скайльс зумінили посадити пошкоджений літак на річку, врятувавши життя 155 людей на борту. Більшість пасажирів відбулися подряпинами і незначними травмами, в одного чоловіка пошкодився зір, а стюардеса отримала серйозне пошкодження ноги. Історія стала сенсацією, адже з 11 випадків вимушених приводнень літаків, лише 4 обійшлося без жертв. Втім, капітану Салленбергеру довелося довго відбиватися від звинувачень у непрофесіоналізмі і доводити, що вибір садити літак на воду був правильним. Себто загальнонаціональний герой ледь не опинився за гратами.

Зазначимо, історію Акопова теж будуть розслідувати, хоча наразі є причини прогнозувати, що експерти визнають професіоналізм пілота.

ДЕ ШУКАТИ ЗРАДУ

Більшого резонансу набув інший нюанс. Зазирнувши на неінформативну сторінку українського капітана у Facebook, користувачі побачили колаж, на якому Акопов поєднав своє фото зі знімком голови МЗС Росії Сергія Лаврова. Власне, чоловіки і справді схожі.

Доволі емоційний пост з приводу побаченого опублікував користувач Facebook Сергій Наумович.

"З аватарки його ФБ-сторінки на вас дивиться людина, в тому числі, через яку були вбиті не 127, а сотні, тисячі бійців ВСУ і мирних жителів", - написав користувач, емоційно додавши, що "Акопов іде на#%й".

Бурхлива дискусія розгорнулася вже у коментарях. Одні погоджуються з Сергієм, інші заперечують: Акопов отримав орден за конкретний вчинок, а не за те, що являє собою образ "зразкового громадянина".

Власне, історія з літаком у Стамбулі вивела на поверхню зразу два суспільні явища. По-перше, в еру Facebook жодному явищу або людині не вийде залишитися однозначно "білими". Адже користувач, який висловлює думку, протилежну до загальноприйнятої, з великою ймовірністю здобуває бонуси у вигляді лайків і кількох десятків, а то і сотень нових підписників. Тож шукати таку думку вигідно, як би не захлиналася від захвату соцмережа. І поряд з плюсами - неможливістю проштовхнути популістичне, неправдиві твердження, - є мінуси. Розбірки фактично гальмують будь-яку ініціатив.

По-друге, ідеологія - навіть на рівні голослівних заяв - у суспільстві починає цінуватися більше, ніж реальні вчинки і компетенції. З одного боку, це прогнозовано, адже у нас іде війна. З іншого, бачимо зміщення акцентів, коли вишиванка на аватарці може виправдати непрофесіоналізм і навпаки. А це вже ризик для економічного розвитку країни. Адже в багатьох справах - особливо, коли йдеться про життя людей, а не про прямий вплив на свідомість, - вміння важливіші за лояльність.

Тим паче, що бажання бачити виключно "правильних" людей переростає у паранойю. Якщо Акопову говорили про схожість з Лавровим і він запостив колаж на цю тему - це ще не достатній аргумент, аби записувати людину у "зрадники".

До того ж, у коментарях пишуть, що Акопов евакуювався до Львова з окупованого Донецька. Хоча з таким досвідом міг влаштуватися у російський "Аероплот".

"Щодо Лаврова і "зрад" - не треба її шукати. Пан Акопов - громадянин України", - написав у Facebook Володимир Омеллян.

Втім, доводи навряд чи переконають експертів з пошуку ворогів. Адже "смакування зрадою" поступово стає на чолі улюблених національних забавок.