"Перемога" Путіна у Сирії: Чи скоро Асад повторить долю Наджибулли

Росія рапортує про перемогу у Сирії - і, фактично, залишає Асада сам на сам із проблемами, вирішити які він не в стані. Сирія так і не об'єдналась в одну країну, при тому цілком ймовірно, що впродовж року-другого в Дамаску сидітиме хтось із іншим прізвищем

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
"Перемога" Путіна у Сирії: Чи скоро Асад…

Російська інтервенція у сирійську війну, схоже, закінчиться далеко більш несподівано, ніж почалась. Неждана й непрогнозована вчорашня зустріч російського президента з сирійським диктатором, схоже, ставить крапку на безпосередній участі Москви у конфлікті.

Асад передав Путіну "вітання і подяку сирійського народу за те, що нам вдалося відстояти територіальну цілісність країни і незалежність нашої країни". Російський президент повідомив, що "до повної перемоги над тероризмом, звичайно, ще дуже далеко. Але що стосується нашої спільної роботи по боротьбі з терористами на території Сирії, ця військова операція дійсно завершується". На чому всі і розійшлися. На думку російських аналітиків, більшу частину військового угруповання із Сирії заберуть іще до Нового року - аби в мутному потоці не дуже успішних економічних новин і падіння рівня життя на Росії можна було б додати світлу іскорку про "завершену війну".

Можна, звичайно, подивитись на карту. І помітити, що війська Асада контролюють зараз приблизно стільки ж - якщо не менше - території країни, ніж то було на початку російської операції. І помітно менше, ніж, приміром, у перший рік громадянської війни.

Ісламську державу, звичайно, добряче потіснили - але на початку війни її в Сирії взагалі не було. Як не було і турецьких військ, підтримуваних ними загонів "туркоманів", територій, контрольованих курдами, баз американських спецпризначенців на півдні країни і багато-багато чого ще.

Втім, все це - спроби "переписати історію славної перемоги". Врятували Сирію - значить врятували. І крапка.

"Порятунку" і "перемозі" ще спробують додати і певної дипломатичної легітимності. Зокрема, завтра в Сочі зустрінуться президенти Росії, Туреччини та Ірану щоб обговорити "завершення міжсирійського врегулювання". Асада на цей захід завбачливо вирішили не запрошувати.

Втім, Асад - це не так вже й важливо. Що скажуть - те й зробить. Цікавіше, що в акурат в той момент, коли Путін, Роухані та Ердоган обговорюватимуть майбутнє Сирії у Сочі, у ті самі дні - 22 та 23 листопада - у Ер-Ріяді майбутнє Сирії обговорюватимуть помірковані ісламістські угруповання та представники ліберальної опозиції. Які, якщо взяти разом, контролюють не менше території, ніж Асад, російська армія та іранські бойовики разом. І готуются відправити своїх представників на переговори про мир у Сирії до Женеви.

При тому чомусь майже ніхто не сумнівається, що майбутнє на цих двох зустрічах вийде намальованим трохи по-різному.

Про те, що значна частина північної Сирії контролюється, фактично, представниками Робітничої партії Курдистану, всі взагалі намагаються не згадувати. Ну, просто щоб Ердогана не хвилювати.

Від частин Сирії, які на картах зараз прийнято позначати як такі, що "контролюються різноманітними збройними угрупованнями", звичайно, теж нікого не буде. Що зовсім не означає того факту, що ті "різноманітні збройні угруповання" автоматично погодяться з усіма без винятку думками Путіна, Асада і Ердогана.

Таким чином, про "завершення порятунку Сирії" Путін та Асад заговорили тоді, коли інтенсивність бойових дій і справді дещо стихла. Але при тому країна залишилась поділеною на декілька приблизно рівних за розміром шматків під керівництвом сил, між якими є стільки ідеологічних розбіжностей, ненависті та пролитої крові, що уявити собі домовленості між ними якось не дуже виходить.

І якщо Асад не захотів домовлятись із опозицією тоді, коли досить було трохи "відкрутити гайки" диктаторського режиму - то чого б він мав робити це зараз, коли і за плечима його самого та його людей стоїть пів десятиліття війни, і опозиція, тримаючи пальці на спускових гачках, "відкручуванням гайок" свої вимоги теж не обмежить?

Звичайно, можна припустити, що сирійському диктатору після відходу російських військ вистарчить розуму завершити поділ країни на кілька незалежних держав, і тоді на території колишньої Сирії і справді може запанувати мир - гарантований як Москвою та Тегераном, так і Анкарою, Вашингтоном та Ер-Ріядом. Але далеко більш ймовірним є варіант, за якого сили Асада за підтримки іранських бойовиків почнуть "відновлювати суверенітет". У відповідь на що підтримувані країнами Перської затоки ісламісти почнуть свій маленький джихад. За таких умов - і без російської авіації - сирійський диктатор майже гарантовано повторить долю "демократичного президента" Афганістану Мохаммада Наджибулли. Який теж об'єднував і примирював Афганістаню. За допомогою радянських військ. А після їх виходу з Афганістану якось навдивовижу швидко і напрочуд погано завершив свої дні у країні, де його ненавиділи практично всі.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme