Донбасу кинули кістку: Чому новий інвестор в "ЛНР" і "ДНР "не врятує промисловість

Рішення про нового інвестора оголошено саме тоді, коли приховувати правду вже було неможливо – на заводах, шахтах, меткомбінатах заборгованість по зарплатам перевалила за 6 місяців, люди втомилися терпіти і почали страйкувати. І хоча інформація про це замовчувалася у ЗМІ "ЛНР" і "ДНР", вона все одно просочилася в Telegram-канали, її розповсюдили українські журналісти, а потім почали про це писати навіть російські ЗМІ. 

Як виявилося Донбас нікого не годує, ми публікували повний перелік підприємств, які загнулися в "ЛНР" і "ДНР", писали про Алчевський меткомбінат, як в "ЛНР" занепадає 125-річний "пращур" промисловості Луганщини.

Ще було багато новин на цю тему і одкровень робітників, які назвали стан справ в "республіках" геноцидом.

Кремлівські куратори окуповного Донбасу не могли не помічати, що соціальна атмосфера загострюється, тому її потрібно хоча б ненадовго загасити – "кинути кістку" голодним страйкарям, аби замовкли. Цією "кісткою "стало повідомлення ватажків про нового інвестора, про виплату зарплатних боргів, про відродження промисловості. 

Навіщо потрібен "новий інвестор"

"Новим інвестором" Росія вбиває кількох зайців в "ЛНР" і "ДНР":

• призупиняє активні страйки;
• вселяє у свідомість змучених людей надію, що усе налагодиться, зарплати виплатять, треба ще трохи потерпіти;
• розвантажує інформаційне поле: надто багато стало повідомлень про занепад "республік" навіть в російських ЗМІ;
• дає "Внешторгсервісу" змотати вудочки: тихо піти, не заплатити жодної копійки в бюджети "ЛНР" і "ДНР" (як ВТС і не платив з 2017 року) і не виплатитти зарплати;
• тим часом, можна провести ревізію, з'ясувавши, які підприємства ще можна "вижимати", я які вже немає сенсу. Останні потім закрити під виглядом чергової реструктуризації.

Чому жоден новий інвестор не допоможе окупованому Донбасу

1. У відновлення підприємств, які з 2014 року працюють на знос, а деякі вже законсервовані, затоплені, закриті та розтягнуті на метал, потрібно вкласти нереальну суму. Ніхто не візьметься сказати скільки саме, дешевше взагалі-то побудувати нові заводи, ніж реконструювати ті іржаві монстри, життя і роботу яких 7 років ніхто не підтримував. 

2. Жоден інвестор, навіть російський, не буде вкладати гроші в "сіру територію" – це абсолютно провальна, заздалегідь невдала і нерозумна інвестиція. Про це знають російські куратори, про це знають ватажки, про це знає олігарх Сергій Курченко, який контролює "Внешторгсервіс". Саме тому перед ним у 2017 році не ставилася задача відновити підприємства. Сам Курченко нічого не вирішує без Кремля. Він в заводи Донбасу і рубля не вклав, бо не було таких вказівок. Максимум, що новий інвестор в "ЛНР" і "ДНР" зможе зробити - взяти під контроль підприємства, які ще здатні щось мінімально виробляти. І "доїти" ці підприємства, поки в них ще є ресурс. 

3. Щоб відновити промисловість, Донбасу взагалі-то замало нечуваних інвестицій, має ще бути перспектива їх "відбити". А для цього необхідно запустити торгівлю, вивести підприємства на міжнародну арену, де вони, власне, і були до 2014 року. Потрібна сировина, доставка якої має бути дешевою і швидкою, потрібні ринки збуту, а щоб вони були, потрібні міжнародні сертифікати якості на промислову продукцію. Потрібна юридична реєстрація цих підприємств в офіційній  визнаній державі, а не в ноунейм "республіках" – невизнаних ніким "бандустанах".  Цих умов жоден інвестор забезпечити не зможе. Поки частина Донбасу окупована і перетворена Росією на клоаку, ніяке відродженн промисловості там неможливе.

4. Працівникам доведених до ручки заводів, шахт і меткомбінатів не варто очікувати на виплату усієї заборгованості з зарплат.  Вірогідно, для заспокоєння якусь суму їм виплатять, а потім будуть годувати обіцянками ще півроку. Як це не сумно, єдиний вихід для молодого працездатного населення влаштувати своє життя – виїжджати з "сірої" території Донбасу. Високих зарплат, вчасно виплачених зарплат там вже ніколи не буде, поки на території хазяйнує "русскій мір".

Отже, підсумуємо: не має значення, яке призвище в нового інвестора підприємств в "ЛНР" і "ДНР". Оскільки він на окупованому Донбасі нічого не вирішує. Навіть інвестором його називати не дуже правильно - він просто смотрящий, такий саме, яким був чотири роки "Внешторгсервіс".

Про всі ризики для промисловості Донбасу в разі від'єднання від України, українські журналісти попереджали ще у 2014 році: про неможливіть продавати свою продукцію через закриття ринків збуту, про відсутність сировини, про невиплату зарплат, про скорочення, про те, що Росії продукція донбаських заводів і шахт не потрібна - в неї таких підприємств багато. Але ж, хто з мешканців Донбасу нас слухав, коли кричав "Росія, прийди".