Патріотка українського Донбасу: Хто та Волкова, якою Захарченко замінив Пушиліна

"ДНР" сколихнуло нове несподіване і навіть кумедне призначення. На посаду відомого "ДНРівця" Дениса Пушиліна у правлячу "партію" ватажок Олександр Захарченко призначив директорку академічного музично-драматичного театру Наталію Волкову. Театралка тепер стала головою "центрального виконкому громадського руху "Донецька Республіка".

І тут колаборантів треба привітати, адже Волкова у 2014 році відкрито виступала за збереження усього Донбасу у складі України. І досі зберіглося відео з нею на фоні українського прапору.

Вона закликала до переговорів аби зберегти мир у "рідному домі, серці України - рідному Донбасі" - саме так і сказала.

Це відео було опубліковане 24 березня 2014 року на каналі Донецької міськради. Що сталося потім - невідомо, можливо Волкову вкусили місцеві "ватники". Влітку театральний сезон був закритий раніше - через бойові дії. Тоді ще посада Волкової звучала так - директор Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру.

Але вже восени слова "український" і "національний" з театру прибрали. Частина артистів з Донецька виїхала, а Волкова залишилася керувати придворним театром Захарченка і тепер дослужилася до його майже "правої руки".

Тут треба зазначити, що такого за всі три з половиною роки окупації не було ані в "ЛНР" ані в "ДНР", щоб на керуючу посаду такого рівня призначалися люди, які на початку "русской вєсни" відкривали рота за Україну.

Призначення Волкової - цікавий прецедент, але тут зрозуміло, що без узгодження з російськими кураторами така кандидатура не пройшла б. Лояльні до України, хай і в минулому, діячі вкотре підтверджують, що російська пропаганда просто дурила і продовжує дурити жителям Донбасу голову про донбаський народ, про бандерівців, про ідеологію "русского міра". Призначають і призначатимуть керувати місцевими "ватниками" тих, хто легко керований, хто може запросто перефарбуватися з патріота у колаборанта і навпаки, якщо буде потрібно.

Чим же примітна Волкова у минулому.

Її батько Марк Матвійович Бровун - народний артист України, працював в цьому ж театрі з 1976 року, а директором став ще за часів Радянського Союзу в 1987 році. Він помер у 2012 році, і після цього його донька зайняла крісло батька, хоча у юності мріяла не про адміністративну посаду у театрі, а про акторську.

Навіть за часів Боровуна у театрі лунала українська мова, а зараз під керуванням його доньки усі вистави йдуть російською.

"Граємо всі вистави рідною, російською, мовою. Українська мова звучить тільки в нашому улюбленому виставі-водевілі "За двома зайцями". Але в неї нікуди не дітися від такого впізнаваного "суржику", тобто суміші української та російської", - казала Волкова в одному з інтерв'ю.

А на цьому відео вже в анексованому Криму Волкова торочить про російський Донбас.

І справді, цікаво іноді порівняти слова однієї і тієї ж людини у різні роки. Ось, наприклад в інтерв'ю у 2013 році Волкова так казала про наступний театральний сезон:

"Всі секрети майбутнього сезону я поки розкривати не буду. Скажу тільки, що хочемо порадувати глядачів безсмертної гоголівською комедією "Одруження", а також музично-драматичним спектаклем "Невольник" за поемами Тараса Григоровича Шевченка, приуроченого до 200-річчя Кобзаря. Цей проект ми здійснюємо за грантом президента України. Постараємося здивувати публіку жанровим розмаїттям, більш активніше почнемо працювати на малій сцені, тому що саме вона дозволяє експериментувати. Ми знаходимося в невпинному пошуку по втіленню програми, яка дозволить нам краще пізнати свого глядача, а глядачеві - театр", - казала тоді Волкова.

Тепер театр взяв абсолютно російський напрямок, гастролює з 2015 року в Москві, Ярославлі, Нижньому Новгороді й Казані.

Актор і заступник гендиректора цього донецького театру Олег Пшин, який наразі виїхав з окупованого міста і працює у Рівному, згадував в інтерв'ю газеті "День", яким був театр за часів батька Волкової.

За його словами, більше російськомовних вистав стало саме тоді, коли Бровун вже майже не впливав на репертуар.

"Десь за рік до його смерті, з 2011-го, Волкова почала сама все визначати. Я питав - чому саме цей матеріал, коли є інший, який можна взяти, не російською? - "Ні, ну Ви ж розумієте, ми для глядача" ... Але не такою ціною! Тим більше, що ми вже глядача привчили - якщо в 2002-му, пам'ятаю, відкривали завісу, і я чув шипіння, то в подальшому і питання такого не виникало", - казав він.

Пшин також пригадує, як з успіхом пройшла у Донецьку музична програма "Тільки у Львові".

"Хоча спочатку боялися. А далі люди підходили і говорили: "Спасибі! Ось так треба з'єднувати Захід і Схід! А ці політики ... "Так і треба робити - спокійно, послідовно ...", - каже актор.

Ві казав, що Бровун багато років розвивав саме український театр.

"Він зі мною завжди говорив тільки українською і просив, щоб я його виправляв. В останні роки я робив це все рідше - Бровун став навіть красиво говорити. І були ситуації, коли він всередині театру говорив: "Що ти російською зі мною? Давай українською! Хоча, звичайно, він "лавірував" між донецькою ментальністю і усвідомленням, що ми все ж перебуваємо в Україні", - зазначає Пшин.

Донька директора театру не стала зберігати традиції батька.