Які перспективи має проект "Міжмор'я" в Україні

Активне обговорення ідеї союзу "від можа до можа" розпочалося за часів Юзефа Пілсудського. Нині існує два підходи до трактування проекту

Які перспективи має проект "Міжмор'…

Аналіз політичного процесу в сучасній Польщі підкреслює наявність дискусії в польському суспільстві щодо пошуку альтернативних підходів до формування зовнішньополітичного вектору розвитку держави. Це відбувається на тлі приходу до влади політичної партії "Право і справедливість", в середовищі якої лунають різні думки щодо оцінки ризиків та загроз подальшого політичного розвитку в разі можливої політичної кризи ЄС та фрагментації Євросоюзу. Серед основних проектів, які фігурують в середовищі польського суспільства та істеблішменту, активне поширення набуває ідея створення регіонального об'єднання на базі проекту "Міжмор'я". Умовно політику польського президента Анджея Дуди можна інтерпретувати як продовження політичної лінії, започаткованої ще на початку ХХ столітті.

В Україні, нажаль, не існує сталого уявлення про те, що на справді представляє собою проект "Міжмор'я", якими є його слабкі та сильні сторони в контексті можливого долучення України до вказаного геополітичного об'єднання. На рівні громадянського суспільства, ЗМІ та експертного середовища України на сьогодні відсутня широка дискусія щодо обговорення можливої співпраці з країнами Східної Європи та Прибалтики.

То що ж собою насправді уявляє проект "Міжмор'я", які перспективи матиме Україна в разі збільшення співпраці з країнами Прибалтики та Східної Європи? Відповіді на ці питання спробуємо знайти в цьому матеріалі.

Витоки проекту

Активне обговорення проекту "Міжмор'я" починається після закінчення Першої світової війни у Польщі з приходом до влади Юзефа Пілсудського. Перш за все, вказаний геополітичний проект розглядав можливість створення конфедеративної держави, яка включала би Польщу, Україну, Білорусь, Литву, Латвію, Естонію, Молдову, Угорщину, Румунію, Югославію, Чехословаччину, а також, можливо, Фінляндію. Позиція Юзефа Пілсудського полягала в тому, що нове геополітичне утворення дозволить державам Центральної Європи уникнути домінування в своєму регіоні Німеччини або Росії. Цю ідею в той час опротестували СРСР і всі західні держави. Підтримала вказаний проект лише Франція. Ця конфедерація мала сягати від Чорного й Адріатичного морів до Балтійського, що підкреслювало саму назву. Проте агресивна політика більшовиків, окупація Білорусі та України Червоною армією поклала кінець цим ідеям. В свою чергу неможливість домовитись з тогочасним литовським керівництвом та захоплення загонами генерала Люціана Желіговського Вільнюської області відвернули від Пілсудського прихильність литовців.

У той самий час зароджується інший підхід до трактування проекту "Міжмор'я", основним натхненником якого виступав політичний опонент Пілсудського Роман Дмовський, якого сьогодні вважають творцем концепції польського націоналізму. На його погляд, геополітична ситуація в світі істотно змінилась, а ідеї про багатонаціональну федерацію або конфедерацію втратили своє першочергове значення. На перший план він висував думку про те, що держава повинна боротися за свою незалежність та успішність. Роман Дмовьский не бачив загрози з боку тогочасної Росії. Він вважав її слабкою державою, нижчою за цивілізаційними показниками та такою, що не представляє для Польщі жодної загрози. В той самий час, Дмовський вбачав загрозу з боку Німеччини, вважаючи її більш сучасною, динамічною, культурною та економічною силою. Саме ця концепція перемогла в кінцевому підсумку в Варшаві. В 1921 році був підписаний Ризький трактат і відбувалась зміна кордонів. Польща була вимушена визнати існування кордонів БРСР та УРСР.

Сьогодні в Польщі однакового розвитку набувають ці дві концепції. При цьому проблемним для українців і поляків в інтерпретації інтеграційних процесів, ініційованих польською стороною, залишається різна специфіка трактування періоду знаходження територій Західної України ("східних кресів") в складі Другої Речі Посполитої, діяльність УПА та українських націоналістів.

Прихильники концепції Юзефа Пілсудського підтримували Євромайдан як проєвропейський і демократичний мирний протест. Лунали навіть порівняння його з боротьбою "Солідарності" і польськими повстаннями. Серед прибічників цієї концепції можна було також зустріти тих, хто підтримував погляди Гедройца та Мерощевського: їх ідея полягає в тому, аби досягти суспільної згоди щодо втрати поляками Львова взамін на добросусідські відносини з українцями. В часи Євромайдану серед провладних кіл Польщі та польських медіа, яких також можна умовно віднести до прибічників цієї концепції, також була широко представлена підтримка діяльності протестуючих активістів проти політики Віктора Януковича.

Паралельно прихильники концепції Романа Дмовського були скептично налаштовані до Майдану, писали про загрозу т. зв. "бандерізації" України. Це також було пов'язано зі спрощеним образом сприйняття України через призму історії Галичини і стереотипів, що спостерігаються в польському суспільстві. На їхній погляд, слід бути націоналістами і піклуватися про власні інтереси. В якості прикладу вони наводять діяльність угорського прем'єр-міністра Віктора Орбана. Прихильники концепції Дмовського вважають, що краще не наражатися на російські санкції та не бути засобом західноєвропейської політики, натомість Польщі необхідно налагодити співпрацю з Росією та дистанціюватись від Брюсселю. До цієї групи, перш за все, необхідно віднести середовище, об'єднане навколо діяльності інтернет-ресурсу Xportal.pl, маргінальну партію "Зміна", ультраправу організацію "Фаланга", "Національно-радикальний табір", організацію "Реституція кресів", партію "Корвін", організацію "Задруга", "Табір великої Польщі", "Кукіз 15", "Польський слов'янський комітет" та інших.

Сприйняття проекту в Україні

Протягом багатьох років як в політичних, так і в експертних колах активно обговорюються перспективи інтеграції України до альянсу східноєвропейських країн на базі Балто-чорноморського союзу в разі його утворення. Проте, слід зазначити, що між цими проектами насправді існує певна відмінність, яка, з іншого боку залежить, від того, як саме цей інтегративний проект інтерпретує експертне поле та певні політичні сили.

Визначити специфіку інтерпретації проекту "Міжмор'я", оцінити рівень його сприйняття в українському суспільстві та перспективи подальшого розвитку необхідно, перш за все, посилаючись на аналіз думок в експертному середовищі України.

Ілля Кононов, доктор соціологічних наук, професор, редактор порталу www.ostrovok.lg.ua:

"Ідея ця дуже стара та в сучасному вигляді, напевно, походить від Фридриха Науманна з його концепцією Mitteleuropa (Середня Європа). Справа в тому, що Польща перетворилася в провідника політики США в Європі. Це веде до того, що вона не може стабільно реалізовувати будь-які регіональні проекти, якщо інтереси їхніх учасників хоч у чомусь починають розходитися з інтересами геополітичного патрона. Звідси нестабільність Вишеградської групи. Ну, а з "Міжмор'ям" тим більше так буде. Польський правлячий клас в забезпеченні своєї безпеки покладається виключно на США і НАТО. Події в Україні показують, що при найсерйознішій загрозі ці надії можуть не виправдатися. Тому Польща підриває основи своєї регіональної безпеки. Але проект "Міжмор'я" проводить не тільки Польща. З ним носиться білоруська опозиція. Мабуть, цей проект підживлюється західними фондами. Зрозуміло, що він націлений в сучасній ситуації не на розвиток економічного співробітництва в просторі між Чорним і Балтійським морями, а на створення санітарного кордону проти Росії. Тепер про Україну. Для нашої країни головною геополітичною віссю є Схід–Захід. Вісь Південь–Північ в рамках обговорюваного проекту зачіпає тільки невелику частину української території і не може сприяти комплексному розвитку країни. Для нас навіть Шовковий шлях перспективніше. До того ж, в рамках "Міжмор'я" Україна опиниться знову крайньою в геополітичному проекті, націленому на стримування Росії. Це для нас взагалі може загрожувати крахом державності. Нинішня війна багато в чому пов'язана з тим, що Україна і так стала інструментом чужої політики. За великим рахунком, вона шкідлива для національних інтересів як України, так і Росії. Нам надалі доведеться відновлювати, не побоюся сказати, дружні відносини з РФ. Напевно, це станеться після відходу Путіна і його безвідповідальних клевретів. Але самі національні інтереси будуть штовхати нас до цього. Проект "Міжмор'я" буде їм перешкоджати".

Сергій Пархоменко, громадський активіст, директор Центру зовнішньополітичних досліджень OPAD:

"Проект "Міжмор'я" – це польська версія балто-чорноморської кооперації, за фактом, він підміняє суть Балто-чорноморського союзу. Він не відповідає національним інтересам України, адже в "Міжмор'ї" нам відведена другорядна роль (бути "другою серед рівних" – це вже ми колись проходили, коли Україна перебувала у складі СРСР). Економічно ми слабші за Польщу, отже, не можемо претендувати на геополітичне лідерство в цьому проекті. Крім того, на відміну від балто-чорноморської осі, концепцію якої розкрив український геополітик Юрій Липа, "Міжмор'я" не передбачає інтеграцію країн Скандинавії, Балкан та Кавказу, без яких геополітична, економічна, торгова і транзитна вигода для України куди менша. Фактично, "Міжмор'я" – це формат "нової Речі Посполитої". Неминуче питання не тільки економічного, але й гуманітарного співробітництва, а, отже, Польща неодмінно вимагатиме в Україні відмовитися від свого бачення національної пам'яті, від героїзації ОУН і УПА (а саме ці дві формації є ключовими в умовах російсько-української війни, адже та ж УПА – це один з важливих прикладів успішної боротьби з московськими окупантами). "Міжмор'я" не може претендувати і на статус нового військово-політичного блоку, адже і Польща, і країни Балтії – члени НАТО, а членам НАТО забороняється вступати паралельно в інші військово-політичні блоки. Україні вигідно укладати двосторонні договори про військову підтримку з країнами-членами НАТО".

Сергій Кузан, заступник голови руху "Вільні люди", екс-голова організації "Молодіжний націоналістичний конгрес":

"Піднімати цю тему потрібно було ще вчора, а не сьогодні. Вона дуже актуальна. Що стосується ставлення до проекту "Міжмор'я", то для нас дана ініціатива не нова. Раніше ми позиціонували подібні ініціативи через діяльність ГУАМ, дискусії про необхідність формування Балто-чорноморської дуги. Для початку нам необхідно провести дискусію в самій Україні, потім на рівні уряду і МЗС розробити стратегію державної політики. І тільки після цього починати вести діалог з польською стороною. Але не шляхом шантажу і апеляції до минулого, а шляхом пошуку шляхів взаємодії в області економіки, військового співробітництва, спільних культурних проектів".

Євген Білоножко, заступник головного редактора порталу "Polonews":

"Проект "Міжмор'я" для поляків – це мета-політика, це певний ідеалістичний проект бажаного, ідея повернутися в епоху, коли існувала велика і багатонаціональна Річ Посполита. Важливо розуміти, що ідея "Міжмор'я" в Польщі підтримується консерваторами, у нас цю ідею артикулюють тільки праві партії. Дві загальноукраїнські партії мають в своїх програмах ідеї про необхідність створення Балто-чорноморського союзу. Перша – це вже не існуюча Республіканська партія, друга – це новостворений "Національний корпус". Відповідно, для України питання входження в проект "Міжмор'я" більш актуальний з однієї простої причини – ми в середньостроковій перспективі, в найближчі 20 років, не зможемо бути членами НАТО, хіба що за цей час відбудеться розпад Росії. Варто відзначити, що ідея "Міжмор'я" поляками реалізується на базі "Вишеградської групи". Тобто, V4 – якийсь базис, на якому може з'явитися надбудова у формі "Інтермаріум". На мій погляд, перспектива побудови "Міжмор'я" є. Так є спільна загроза, яка може об'єднати, але союзи можуть будувати особи, які дивляться в майбутнє, а не згадують про історію. На жаль, на першому плані польсько-українських відносин – не майбутнє, а минуле".

Юрій Войціцький, член Ради з питань історії, культурної спадщини та топоніміки м. Вінниці, член правління Спілки Поляків України, редактор "Слова Польського":

"Дивлячись крізь рожеві окуляри на ідею об'єднання країн Балто-чорноморського союзу, дійсно можна мати враження, що ця ідея може колись бути втілена в життя. Насправді реалії дещо інші. На сьогоднішній день не існує ніякої альтернативи для України для членства в Північноатлантичному Союзі. Це розуміє президент Петро Порошенко, це розуміють також експерти, які реально оцінюють шанси України на відновлення територіальної цілісності після російської агресії на сході нашої держави. Окупація Криму і Донбасу – це не лише сльози матерів вбитих українських героїв, але й величезні фінансові збитки для України. Чи ризикнула б Росія заатакувати її східну частину, якби знала, що максимум за п'ять днів Північноатлантичний Альянс відреагує у передбачений процедурами спосіб? Чи могли б ми уникнули 10 тисяч жертв і тотального знищення інфраструктури руками російських і сепаратистських солдатів, якби пішли шляхом Польщі і країн Балтії, що приєдналися до НАТО раніше? "Міжмор'я" дуже гарно виглядає на карті. Кілька держав, омиті Чорним і Балтійським морями, поєднані економічними і мілітарними інтересами, вісь стримування російської навали на Європу. Але якщо порахувати сукупну кількість танків, літаків, живої сили в усіх країнах балто-чорноморського басейну, то побачимо, що вона навіть на половину не рівняється з кількістю військової техніки у Російській Федерації, тобто шанси перемогти ворога зі Сходу, опираючись виключно на власні ресурси, дуже невеликі. Зовсім інша справа, коли говоримо про Україну, Польщу, країни Балтії, а навіть Білорусь у якості членів НАТО. Дорога України до союзу "Міжмор'я" може вести виключно через НАТО і ЄС. Маю надію, що референдум щодо вступу до Північноатлантичного альянсу, який лобіює сьогодні президент, стане виразним сигналом для Заходу, що наша країна нарешті відірвалась від російської орбіти і повернулась до Європейського лона, з якого нас силою висмикнув Кремль під кінець XVIII століття. Членство в НАТО – це не лише мілітарна "парасолька", але й сигнал для світових інвесторів, що їх вкладення в Україні не повторять долю тих, які опинились внаслідок окупації Криму і окупованої частини Донбасу. Тому до "Міжмор'я" дорога провадить виключно через НАТО".

Коментар

В українському суспільстві на сьогодні існує проблема з інтерпретацією проекту "Міжмор'я", про який сьогодні активно говорять у владних колах Варшави. Серед українців спостерігається відсутність чіткого розуміння, що представляє цей проект і які перспективи він відкриє перед Україною в майбутньому. Проект "Міжмор'я" в експертному середовищі України традиційно розглядають в звуженому варіанті Балто-чорноморської дуги. Інформація про перспективи розвитку процесу балто-чорноморської інтеграції час від часу лунають в середовищі націоналістичних партій та організацій, зокрема, в "Національному корпусі" та ВО "Свобода". Але на тлі останніх заяв Ярослава Качинського частина з них почала проявляти стриману позицію по відношенню до Польщі. Однак, існують і винятки.

Рядовий українець відчуває брак інформації про проект "Міжмор'я" через відсутність будь-яких спеціалізованих веб-порталів та аналітичних матеріалів, пов'язаних в тій чи іншій мірі з даною тематикою. Дефіцит інформації призводить до маніпуляції інформацією ЗМІ щодо інтерпретації концепції "Інтермаріум".

Ставлення до проекту залежить і від регіональної специфіки України. У Західній і Центральній Україні ініціатива поляків розглядається як прийнятна, але при наявності компромісів з низки історичних питань. Негативне ставлення найчастіше зустрічається на території Східної України. Це пов'язано з наявністю сильних проросійських настроїв в даних регіонах та апріорним несприйняттям зовнішньополітичних проектів, що не пов'язані з Росією. Підтримка інтеграційних процесів на базі балто-чорноморської інтеграції фіксується серед представників молоді та студентського середовища, в тому числі Південної і частково Східної України. Однак, реального розуміння основних характеристик проекту, про який сьогодні заявляє польський істеблішмент, в Україні немає серед всіх вікових груп.

Для просування проектів на базі балто-чорноморської інтеграції необхідно також враховувати позицію більшості українських націоналістичних організацій, незадоволених останніми заявами представників ПіСу щодо включення до порядку денного тематики т.зв. "Волинської різанини" і діяльності ОУН-УПА. Для подальшого злагодження конфлікту інтересів польській стороні, перш за все, необхідно "винести за дужки" контраверсійні питання щодо інтерпретації спільного історичного минулого.

Розвиток інтеграційних процесів на базі балто-чорноморського вектору розвитку та проекту "Міжмор'я", перш за все, має відбутись в самій Україні через широкий суспільний діалог та політичну дискусію. В Україні мають бути сформовані відповідні засади державної політики. Тільки після цього представники владних кіл України, країн Східної Європи та Прибалтики мають створити платформу для подальшого просування інтегративних проектів. При цьому основний наголос має ставитись не на питаннях політичної інтеграції, а на співробітництві в економічній та військовій сферах.

Всі новини Донбасу сьогодні читайте на Depo.Донбас

 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme