Перед ким вибачатися: Як п'ять років тому російська армія допомогла захопити Дебальцеве

Причин стверджувати, що саме професійні російські військові, а також російські найманці брали участь у захопленні Дебальцевого – безліч. Вони і самі "світилися" на фото і відео у соцмережах і не приховували це. 

Вже зараз відомо, що дебальцевська операція планувалася ще восени 2014 року. Навіть збереглося відео живої сили та техніки окупантів на дебальцевському плацдармі у листопаді 2014 року.

Станом на 22 січня 2015 року карта боїв під Дебальцевим мала такий вигляд.

Факт того, що в боях за Дебальцеве брали участь Збройні сили Росії, підтверджується численними розслідуваннями – зокрема можна згадати розслідування блогера askai707 про 5-ту окрему танкову бригаду чи інтерв'ю з пораненим танкістом цієї бригади Доржи Батомункуєвим, яке опублікувало російське видання "Нова газета".

Історія фото одного з росіян, що воював за Дебальцеве, бурята Бато Тамбаєва, лягла в основу документального фільму Vice News "Selfie Soldiers: Russia Checks in to Ukraine". Тамбаєв був у зведеному батальйоні з двох російських підрозділів, що базуються в Бурятії – 37-му мотострілецькому і 5-му танковому.  

Автор фільму, журналіст Саймон Островський, зазначив, що російський солдатів можна було вирахувати у соцмережах, де вони спочатку викладали свої фото в російській військовій формі з геолокацією у себе вдома на Росії, потім у тому ж акаунті постили фотографії у цій же формі на окупованому Донбасі, а згодом знову поверталися на Росію і знову викладали свої фото у російській військовій формі. "Для мене це свідчить про те, що людина – військовослужбовець, і він не перестає бути військовослужбовцем тільки тому, що зняв зі свого плеча російський прапор", – пояснив журналіст.

У фільмі Островський простежив шлях російського військового Тамбаєва з Бурятії, використовуючи його власні селфі. Журналіст знайшов фото Тамбаєва в соцмережах і відтворив їх у тому самому місті, де вони були зроблені – в Дебальцевому.

Також у мережі зберіглися відео, яке зняли інші російські найманці, де вони зізнаються в обстрілах Дебальцевого. "Мы от Дебальцево оставили одно *бальцево", – зухвало казали вони.

Крім того, дослідники Conflict Intelligence Team ідентифікували в боях за Дебальцеве 6-у танкову бригаду російської армії. "Рішення про атаку на Дебальцеве і замиканні Дебальцевського "казана" ухвалювалося на найвищому рівні на Росії", – з'ясували автори.

Російська газета "Коммерсантъ" опублікувала історію чотирьох російських військових, які воювали за "ДНР" у Дебальцевому без своїх офіційних шевронів. "20-річний Михайло народився в Єкатеринбурзі, 21-річний Олексій – в Моздоку, Артему – 22 роки, він зі Слов'янська-на-Кубані, а Дімі – 23, він з Владикавказа. А ще хлопці з Чити, Норильська, Улан-Уде. Всіх їх на перший погляд ніщо не об'єднує. Але загальне все ж є – місто N, військова частина *****, N-ська окрема мотострілецька бригада. До недавнього часу всі вони проходили там контрактну службу. Ще в грудні і січні вішали в профайлах соціальних мереж спільні фотографії з частини, минулого літа – з навчань поруч з БТР. А ще – в гарній формі перед дзеркалом. Але два-три тижні тому все змінилося, і ось уже двоє товаришів по службі без відзнак обіймаються на одній з площ Горлівки, інший в тій же соціальній мережі розміщує фотографію, де троє молодих хлопців сидять на броні десь на дорозі на Дебальцеве. Третій – кадр із застряглим в окопі "ДНРівськім" танком – головною визначною пам'яткою на в'їзді в зруйнований Вуглегірськ", – так починається стаття російського видання, опублікована 5 років тому, 19 лютого 2015 року, яка й досі зберіглася у мережі.

У ній зазначається, що в Україну російські військові потрапили після 20 січня 2015 року, коли на Донбасі відновилися активні бойові дії. "Йшли вони на Донбас не підрозділом, а групами по три людини. На місці їх розподілили у різні вже сформовані підрозділи армії "ДНР", – йдеться в статті. Таким чином, бойові дії ведуть "ті, хто дійсно вміє воювати", а вже потім "на зайнятий ними населений пункт, комендатури і блокпости зустрічати журналістів заступають вже місцеві "ополченці", які "охоче розповідають про своє шахтарське минуле".

Як вже зазначалося вище, Дебальцеве у 2014-2015 роках мало стратегічну важливість. Це місто є одним з найбільших залізничних вузлів Донбасу, воно з'єднує Донецьк, Луганськ, також є залізнична гілка на Ростов. Тому для Росії і для керованих нею "республік" було надто важливо, щоб Дебальцеве було відвойоване. Це і гарантія безперебійного постачання техніки і живої сили, і можливість вивезення на Росію того ж вугілля. 

Для того, щоб захопити Дебальцеве, росіянам потрібно було взяти спочатку Логвинове і Вуглегірськ. Вони зробили це на початку любото 2015 року. Армії SOS вдалося запустити безпілотник і зняти ці населені пункти з повітря 11-15 лютого 2015 року.

Загострення боїв за місто розпочалося 16 лютого 2015 року. Того дня бойовики відновили артобстріли житлових будинків та об'єктів інфраструктури Дебальцевого. О 8:00 сталося пряме попадання в міський відділ міліції. Будівля була повністю зруйнована.

17 лютого російські війська захопили частину Дебальцевого. Бойовики атакували місто штурмовими групами за підтримки артилерії і бронетехніки.

За повідомленням Генштабу ЗСУ, під час боїв на Дебальцівському плацдармі в полон до супротивника потрапили понад 90 військовослужбовців Збройних Сил України, ще 82 бійця вважалися зниклими безвісти. 

18 лютого українська армія розпочала відступати. Тодішній президент Петро Порошенко заявив, що близько 80% українських військових, які перебували в місті Дебальцеве Донецької області, вже вийшли звідти. Під час відведення українських військ з Дебальцевого одна з колон піддалася серйозній атаці бойовиків, росіяни її розстріляли впритул.

Порошенко сказав, що вважає вдалою операцію української армії щодо виходу з Дабальцевого, оскільки, незважаючи на артобстріли з боку бойовиків, з більш ніж двохтисячного угруповання поранені тільки 30 осіб.

20 лютого помічник міністра оборони Юрій Бірюков оприлюднив данні, де було сказано, що під час боїв на Дебальцевському плацдармі з 18 січня по 18 лютого загинули 179 українських військових, 110 військових потрапили в полон, а 81 — зникли безвісти.

Від початку 2015 року під час боїв за Дебальцеве загинуло 2911 бойовиків, від часу "припинення" вогню (15 лютого) — 868. На 2 500 українських військових були кинуті 15 000-17 000 особового складу ворога.