Як місто Українськ живе передсмертних конвульсіях вже кілька десятиліть

За цей час його намагалися витягнути зі стану коми, передає Depo.Донбас з посиланням на Свої.City.

У 2006 році мер Українська Віталій Нешин зважився на експеримент. Він пообіцяв безкоштовно видавати житло, що пустує всім бажаючим. У місто потягнулися люди з різних регіонів і країн.

У ті роки писали, що чергу в мерію займали з шостої ранку - ордер на квартиру можна було отримати всього за 96 гривень (у стільки оцінювалася оформлення пакету документів). В Українську почали відкриватися будівельні магазини - житло було в поганому стані і потребувало ремонту. Але люди не впадали у відчай: влаштовувалися на роботу на місцеву шахту, їздили працювати в сусідні Селидове або Донецьк, оформляли кредити.

Взагалі близькість до Донецька зіграла з Українськом злий жарт. Місцева влада на питання журналістів відповідала, що типовими новоселами була 30-річна подружня пара з обласного центру. Аби не допустити поневіряння по донецьким гуртожиткам, вони переїжджали в Українськ, отримували або купували за безцінь квартиру, робили в ній ремонт, але продовжували працювати в обласному центрі.

Події весни 2014 року перекреслили цю можливість. І хоча під час бойових дій Українськ не постраждав, лінія розмежування проходить недалеко від міста. Донецьк як місце роботи перестав існувати - і посилилася хвиля виїжджаючих.

Але вже у 2006 році виходили газети з публікаціями про вмираючий Українськ: "Якщо в'їжджати в Українськ з боку Селідового, то погляд відразу ріже око убита промисловість міста: занедбане АТП і давним-давно закрите ремонтно-будівельне управління. Єдине підприємство, завдяки якому Українськ досі не зник з карти, це шахта "Україна". Тому і зустрічає мене головна вулиця Першотравнева або вікнами, закладеними цеглою, або каламутними стеклами, за якими - порожнеча. Чим далі від центру, тим жахливіша картина вимирання. Квартир, розташованих на першому поверсі, в місті практично не залишилося. Приблизно та ж ситуація і з останніми поверхами. Людина, яка бачить таке вперше, відчуває шок. Якийсь провал в часі".

Зараз місто виглядає так само жахливо, тут багато покинутих квартир і забитих вікон.

Шахта "Україна", яка є містообразуючою, входить до складу "Селідоввугілля" разом з "1/3 Новогродівською", "Курахівською", "Котляревскою". Робочі цих підприємств по кілька разів на рік страйкують через невиплату. Станом на січень 2020 року борг держави перед ДП "Селідоввугілля" склав 64,6 млн грн.

Українськ можна обійти пішки хвилин за 20. У багатьох будинках - в тому числі багатоповерхових - пічне опалення. Це видно по курній кіптяви, що огорнула вікна і кути будинків. Не у всіх, але у багатьох дворах - звалища зі сміттям.

За час обходу можна зустріти і трьох молодих людей, які випили з ранку, і лежачого на зупинці пияка, і літню жінку з коляскою, заповнену пакетами.

Практично в кожному дворі можна зустріти пенсіонерів, які переїхали сюди в середині 2000-х. Вони вже доживають свій вік - і не сподіваються, що Українськ перетвориться в місто-сад.

- У нас майже в кожній квартирі - грубка, топимо вугіллям. Вже звикли. Наш район весь без газу, - пояснює пенсіонерка, що прибирає територію біля будинку від листя. Вона 30 років пропрацювала на шахті.

"У нашому будинку залишилися житловими всього 17 квартир. Коли житло безкоштовно роздавали, деякі квартири зайняли - і більше цих людей тут жодного разу ніхто не бачив. З міста вже років 10, а може і більше, люди їдуть. Нікому ми не потрібні", - каже вона.