UK
Для цього матеріалу переклад іншими мовами відсутній, спробуйте перевірити пізніше

Вони вижили: Як діти прифронтової зони шість років живуть поряд з війною

Діти, які проживають в прифронтовій зоні на Донбасі, щодня стикаються з реаліями війни. Вони змушені адаптуватися до таких умов, до того ж, сприйняття ними реальності відрізняється від розуміння дорослих того, що відбувається

Про це розповіла глава Благодійного фонду "Голосу дітей" Олена Розвадовська під час онлайн-дискусії "Як Україна захищає права дітей в умовах збройного конфлікту", передає Depo.Донбас з посиланням на "Донецькі новини".

Розвадовська з 2015 року проживає у Слов'янську (Донецька обл.) і регулярно працює з дітьми з прифронтової зони.

"На лінії розмежування діти вже 6 років живуть в зоні бойових дій, які відбуваються в безпосередній близькості від них. У 2015 році основне питання до держави було: чи буде евакуація, що робити з дітьми і як переселяти людей. Ми розуміємо, що не було достатніх ресурсів, щоб одномоментно захистити і забезпечити необхідним таку кількість людей. Тому багато людей залишилися, і з часом адаптувалися до таких умов", - каже вона.

Адаптувалися до нових реалій і діти. "І якщо зараз запитати будь-якого підлітка, який постійно проживає в зоні бойових дій, він скаже вам: ми просто звикли, ми звикли до того, що стріляють. Ці діти - абсолютні "експерти", які снаряди як падають, як летять, як звучать, розрізняють - куля це або міна. Вони живуть в своїй реальності", - сказала Розвадовська.

Діти по-іншому, ніж дорослі дивляться на навколишній світ, вони сприймають реальність за фактом, їхня психіка більш пластична. "Я в певний момент зрозуміла, що не можу називати цих дітей жертвами. З досвіду міжнародного гуманітарного права, таких людей краще називати такими, що вижили. Чому не можу використовувати термін "жертва", тому що я зустрічала там дітей, які набагато сильніше, ніж ми, ті, що живуть на мирній території. Коли ти своєю дорослою психікою розумієш, що за твоїм двором падають міни, то як можна думати, щоб покататися на гірці. А у дітей це вийде, дитяча психіка набагато пластичніше. Діти і дорослі бачать, те, що відбувається по-різному. Коли дорослий дивиться на розтрощений будинок, то він згадує, як він 20 років на нього збирав кошти, скільки сил в нього вклав, тобто переживає почуття втрати. Діти сприймають реальність за фактом, такою, яка вона є. І у них просто немає іншого виходу, як адаптуватися до цієї дійсності, але при цьому все одно залишатися дітьми", - пояснила Розвадовська.

Вона акцентувала, що в прифронтових зонах діти особливо потребують психологічної підтримки, але в цьому напрямку допомога держави - мінімальна.

Нагадаємо, на Донеччині жителі прифронтового селища Гнутове залишилися без аптеки, м'яса і овочів. 

Крім того, близько 150 мирних жителів, які проживають в селі Старомар'ївка (Волноваський район Донецької області), опинилися в повній ізоляції.  Через карантин і перекриті дороги люди опинилися без доступу до продуктових магазинів, банківських послуг, пошти, медичних установ, аптеки, "швидкої допомоги" і школи.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Донбас

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"