Розведення сил: Скільки Україна заплатить за нові фортифікаційні споруди у Золотому і Петрівському

Відведення сил з облаштованих позицій – процес не лише тривалий, але й дорогий

Руслан Рудомський
Журналіст відділу «Війна»
Розведення сил: Скільки Україна заплатит…

Протягом останнього тижня Україна жила намагаючись "перетравити" факт підписання "формули Штайнмайєра" і обговорюючи потенційне розведення сил на лінії розмежування, яке в наших реаліях завжди перетворюється на відведення сил в односторонньому порядку. Втім, вчорашнє відведення ЗСУ із Золотого та Петрівського відклали через недотримання ворогом режиму "тиші".

Читайте також: Розведення військ не буде. Чому Зеленський пішов на компроміс у Золотому та Петрівському

Нагадаємо, що сама по собі ідея розведення сил на чітко-визначених ділянках лінії фронту далеко не нова – ще 21 вересня 2016 року Тристороння контактна група у Мінську погодила документ про розведення сторін уздовж лінії зіткнення на Донбасі та розподілення території конфлікту на три "зони безпеки": Золоте та Станиця Луганська на Луганщині, а також Петрівське на Донеччині.

Тоді ж повідомлялося, що якщо даний пілотний проект матиме успіх, то може бути прийняте рішення про розширення кількості таких "зон безпеки" до десяти. Однак, тоді, прогнозовано, нічого з того не вийшло. І якщо у Золотому і Петрівському розведення сил з горем пополам відбулося (принаймні, офіційно), то у Станиці Луганській цей процес навіть не стартував.

Разом з тим навіть у Золотому і Петрівському після розведення військ продовжувала спостерігатись ескалація ситуації та значне збільшення порушень режиму припинення вогню з боку бойовиків "Л-ДНР". У тому числі, з використанням озброєння і військової техніки, які повинні бути відведені на визначені Мінськими угодами відстані.

Тобто, у 2016 році терористи навіть не намагались виконувати свою частину зобов'язань по відведенню сил, що призвело до повернення українських бійців на попередні позиції.

Читайте також: Чому зривається розведення озброєнь в "зонах безпеки" Донбасу.

У 2019 році новообраний президент Володимир Зеленський вирішив повторити експеримент, тобто, по суті, пройтись тими ж граблями, по яким ходив його попередник. З тою лише різницею, що провести цей процес не одночасно в усіх трьох зонах, а по черзі.

Так, 26 червня опівдні українські військові відійшли з однієї з позицій, котра знаходилась перед КПВВ "Станиця Луганська". Те ж саме мали зробити й бойовики "ЛНР", однак станом на 25 серпня з їх боку не було виконано жодних інженерних робіт з демонтажу фортифікаційних споруд, на яких продовжували знаходитись озброєні терористи.

Менше з тим, 2 вересня президент України Володимир Зеленський урочисто заявив, що бойовики нарешті виконали свою частину зобов'язань. І хоч слова президента легко спростовуються фото- та відеокадрами зі Станиці Луганської, плюс бойовики з того часу не раз обстріляли вже відведені українські війська поблизу цього населеного пункту, Зеленський все одно продовжує наполягати, що розведення сил у Станиці Луганській – це успіх, який треба розвивати.

Читайте також: Міст у Станиці Луганській: Як бойовики "ЛНР" водять за носа українську владу.

Тому 7 жовтня мало розпочатись розведення сил у Золотому і Петрівському, однак не розпочалось. Офіційно – тому, що бойовики своїми обстрілами цих населених пунктів порушили домовленості, за якими розведення мало початись на 8-й день суцільної тиші. Неофіційно – подейкують, що Зеленський просто вирішив не нагнітати й без того гарячу ситуацію (кількатисячне віче у Києві, плюс озброєні ветерани АТО на чолі з Білецьким у Золотому) і взяв паузу.

Читайте також: Відведення сил у Золотому: Навіщо Білецький розхитує план Зеленського.

Як би там не було, враховуючи неприховану наполегливість Зеленського у виконанні Мінських угод за "формулою Штайнмайєра", можна припустити, що рано чи пізно спроба розведення військ у Золотому і Петрівському таки відбудеться. Тому Depo.ua вирішив порахувати – яких втрат зазнає Україна внаслідок цього процесу (окрім, власне, втрати контрольованих нами зараз територій "сірої зони" та вигідних з тактичної точки зору позицій).

Для розуміння ситуації: до складу одного ВОПу (взводно-опорного пункту) входять: вогневі споруди (залізобетонні доти), бетонні бліндажі, окопи для техніки з укриттями для екіпажів, позиція мінометного взводу з бліндажем, командно-спостережний пункт, перекриті ділянки траншей і самі траншеї з вогневими точками. А ВОПи – далеко не єдині укріплення, які потрібно буде звести на новому місці.

Щоб визначити вартість цього "проекту", ми звернулись до військового експерта Михайла Жирохова.

"Точної вартості фортифікаційних споруд не назве ніхто. Але виходячи з того, що в 2015 році на 430 км лінії розмежування було виділено 865 млн грн, то виходить орієнтовно 2 млн грн на кілометр облаштування лінії розмежування. Загальна протяжність лінії фронту в Золотому і Петрівському складає 3 км, отже на її переоблаштування має піти близько 6 млн грн. Але треба розуміти, що відводити війська будуть не на пусте місце, адже там є друга лінія оборони з ВОПами і РОПами. Інше про що мало говорять, це про те, що там все встелене мінами і на розмінування території піде багато часу і ресурсів", – прокоментував військовий експерт Михайло Жирохов.

Таким вартість інженерних робіт і будівельних матеріалів, стислі терміни будівництва, розмінування території і постійна загроза обстрілу чи нападу російських найманців вимагатимуть залучення значних людських, матеріальних і технічних ресурсів. А оплачувати все це будуть, звісно ж, платники податків.

Тому ситуація виглядає такою, що ініційоване президентом Зеленським розведення сил, окрім очевидної недалекоглядності самої ідеї, збурення суспільства і ризику втрати територій, ще й обійдеться всім нам у кругленьку суму. Думай-те.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme