Про що Савченко говоритиме з Захарченком

Народна депутатка Надія Савченко завдяки вірі українського суспільства у героїв встигла побувати ледь не на божественному Олімпі. Але зараз теж саме суспільство швиденько її опустило нижче "порєбріка", тож Надії втрачати нема чого. Треба доводити свої заяви до кінця.

Нещодавно вона казала про необхідність "просити прощення в матерів бойовиків" та про готовність зустрітися з ватажками "Л-ДНР" Ігорем Плотницьким та Олександром Захарченком. Начебто для обміну полоненими.

"Я готова говорити з двома людьми - Плотницьким і Захарченком на прямому рубежі вогню. Якщо є довіра, то ми будемо обмінюватися людьми. Я не мала на увазі маріонеток Кремля, щоб збирати якісь платформи на зразок Мінської, я не мала наміру втягувати туди політику і вводити їх (Плотницького і Захарченко - ред.) у політику. Це все буде згодом. Для початку йдеться про людей", - пояснила Савченко.

Доречі обмовка дуже цікава. Тобто після обміну полоненими, ватажків вона буде вводити у політику, правильно?

Плотницький, який свідчив проти неї у російському суді, на пропозицію не відгукнувся взагалі, а Захарченно у травні казав, що обмін полоненими з нею обговорювати не буде.

"Для чого вона заявляє про обмін полоненими? Вести діалог з нами? Я не хочу вести з нею діалог", - казав він, побоюючись, що  раптом Савченко хтось вб'є, а провину повісять на нього.

Але буквально нещодавно Захарченко після оспівування "карательки", мовляв, "ДНР" з нею матиме нові шанси, таки погодився на побачення.

"Можна зустрітися. Тільки спочатку я повинен розуміти, про що говорити будемо", - зазначив він. 

Ми теж губимося у здогадах, якщо не про полонених, то про що можуть говорити начебто запеклі вороги. Або не вороги? Або ж поговорять про нові шанси для "ДНР" за підтримки Савченко чи про пошуки для неї чоловіка, який врятує Україну.

Уявімо: ранок, десь на лінії розмежування України та "Л-ДНР" розбитими дорогами суворого Донбасу з однієї сторони їде кортеж Савченко, назустріч, підскокуючи на вибоїнах, мчать автівки, в одній з яких Захарченко додивляється сни.

Немов у серіалі "Бригада": кортежі зупиняються за кілька десятків метрів один навпроти одного, а з автівок виходять озброєні люди. З-за спин військових з українськими нашивками виходить коротко стрижена жінка у камуфляжі та бачить як удалечині так само вперед вийшов трохи кульгавий чоловік.

Дві групи людей рушили, щоб зустрітися десь на нульовому рубежі.

Надя і Сашко зустрічаються ніс до носа:

- А пам'ятаєш, як ти мене ганяв?

-  Так я, цей...

- Робота така, так?

Надя трохи зашарілася, але спитала:

- Ну, що рятувати Україну будеш?

- Натяк зрозумів, вибач, я одружений.

- Ой, всьо!

Надя бідкалася, що так і залишилася у 35 років незаміжнею. Хмикнувши через плече, вона пішла, а за нею подріботіла охорона.

І тут Захарчено зрозумів, що про... прогавив шанс дати "ДНР" нові можливості.

To be continued...