Округ №47: Вотчина продуктового магната Лєщинського, сина Азарова та чоловіка "Фіони"

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Округ №47

Центр – місто Слов'янськ, Донецька область

Опис меж: Слов'янськ, Олександрівський, Слов'янський райони

Орієнтовна кількість виборців – 140 858

Місцезнаходження ОВК – Слов'янськ, пл. Жовтневої революції, 2

Слов'янськ – типове місто на Донбасі, де під виборчі смаки електорату потрапляли типові кандидати. По-перше, представники Партії регіонів, або ж її осколків у вигляді Опозиційцного блоку. По-друге, це кандидати, які давали виборцям багато халяви – продуктові набори, спеціально відкриті під вибори соціальні магазини, якісь фінансові привілеї міському бюджету з державного. По-третє, кандидатів, яких обирали слов'янці об'єднувала публічна непримиримість до західних і проукраїнських цінностей. На цьому окрузі обирали в нардепів тих, які не гребували демонструвати свою проросійську партійну позицію, але вели бізнес в Австрії, як, наприклад син Миколи Азарова Олексій. Здається, що слов'янці усі ці роки просто сліпо вірили в пропаганду Партії регіонів, в "крєпкіх хозяйствєнніков", бажали трохи халявної їжі з барського столу і лінилися або ж не бажали знати, ким насправді є ці люди, яким вони вручали мандат у парламент.

Довідка: На президентських виборах територіально Україна поділена на 225 округів, кількість яких у регіонах є практично сталою. На парламентських виборах кількість і межі округів постійно зазнавали змін залежно від прийнятої системи виборів та політичної кон'юнктури.
Вибори 1994 року відбувалися за мажоритарною системою у два тури. Внаслідок недосконалості закону окремі округи так і не отримали своїх представників у парламенті протягом усієї його каденції. Законодавчу колізію депутати виправили, увівши для виборів 1998 року змішану систему і прибравши сумнівні норми для мажоритарників. На виборах 2002 року, які так само відбувалися за змішаною системою, обриси мажоритарних округів набули вигляду, більш менш відповідного до реального територіального поділу. Вибори 2006-го і дочасні 2007-го пройшли за пропорційною системою, виборчих округів в регіонах стало менше. Повернення до змішаної виборчої системи відбулося після чергової зміни законодавства у 2012 році.

Згідно з даними ЦВК, під час парламентської кампанії 2014 року, в межі 47 округу входило місто Слов'янськ, Олександрівський, Слов'янський район. Що ж стосується парламентських перегонів наступних років, то у 1998-2002 році ці території називалися округом №58, на позачергових виборах у 2006-2007 роках їх об'єднали з містом Краматорськом і утворили округ №51. На президентських виборах 1999 -2004 року слов'янський округ був під номером 58.

Парламентські вибори (межі округу №47)

1998 рік	Олександр Лєщинський (самовисування) - 38,54%	Михайло Поживанов (Наша Україна) - 20,94%
2002 рік	Олександр Лєщинський (Партія регіонів) - 42,91%	Анатолій Хмельовий (КПУ) - 23,36%
2006 рік	Партія регіонів - 78,17%	Блок Натальї Вітренко "Народна опозиція" - 7,57%
2007 рік	Партія регіонів - 80,44%	Компартія - 5,11%
2012 рік	Олексій Азаров - 76,10%	Анатолій Хмельовий (КПУ) - 9,79%
2014 рік	Юрій Солод (Опозиційний блок) - 34,17%	Валентин Рибачук (самовисування) - 16,88%

Довгий час цей округ був виборчою площиною однієї людини – Олександра Лєщинського – монополіста у виробництві хлібобулочних виробів, круп, муки та горілки. Він починав у Донецьку, але згодом його бізнес-імперія розрослася по області та зачепила сусідні Дніпроветровську, Луганську, Харківську та навить Одеську.

У 1998 році Лєщинський пройшов у Раду вперше, але не без перешкод. Вибори відбувалися у березні, але на слов'янському окрузі, де він балотувався і переміг, вони були визнані недійсними, оскільки його супернику комуністу Олександру Хмільовому вдалося переконати ЦВК, що перемога Лєщинського сумнівна. Переможця запідозрили у тому, що він не відповідає нормі виборчого закону про п'ятирічне проживання в Україні та наявності відповідного громадянства. Але згодом ці звинувачення були спростовані, і влітку на цьому окрузі відбулися повторні вибори, де Лєщинський і переміг.

Цей донецький бізнесмен відомий як один із спонсорів Партії регіонів, а також як ініціатор судової справи проти журналіста Ігоря Олександрова. У Лєщинського того часу були дві фірми - правова "Спектр" і рекламна "Срібний вік". Остання комерційна структура була засновником телекомпанії "ТОР", де працював Александров. У 1998 році Лєщинський подав позов до суду на Александрова, який під час передвиборчого періоду назвав його "горілчаним королем", а його бізнес таким, що "несе горе сім'ям".

Проти Александрова порушили кримінальну справу за фактом образи честі і гідності Лєщинського. Згодом суд заборонив Александрову займатися журналістикою протягом п'яти років. У 2000 році Лєщинський відкликав свою заяву, Александров же продовжував наполягати на скасуванні вироку суду і довів справу до розгляду в Європейському суді з прав людини. 3 липня 2001 року Александрова жорстоко побили бейсбольними бітами біля входу в офіс телекомпанії. Від отриманих травм він вмер, не приходячи до тями.

Лєщинського обирали у Раду по слов'янському округу ще раз у 2002 році, у 2006 і 2007 він пройшов в парламент за партійними списками Партії регіонів.

У 2012 році Партія регіонів відправила балатуватися у цьому окрузі сина прем'єра Миколи Азарова Олексія, який у Слов'янську до цього взагалі ніколи не бував, та й взагалі вів бізнес в Австрії і там же жив та захоплювався парашутами. Як виграти людині у місті, де його ніхто не знає? Досвід Олексія показав, якщо твій батько прем'єр, то нічого неможливого не буває. ЗМІ писали, що за час виборчої кампанії на округ Азарова-молодшого було виділено з державного бюджету понад 100 мільйонів гривень. За інформацією "Фокуса", за кілька місяців Кабмін виділив на соціально-економічний розвиток округу, в тому числі роботи з газифікації, 7 мільйонів гривень, в червні регіон отримав 15 мільйонів на ремонт шкіл і 21 мільйон на проведення водопостачання.

У липні ще 26 мільйонів бюджетних коштів пішли на закупівлю медичного транспорту для регіону. Під час кампанії Азарова-молодшого почалася і довгоочікувана реконструкція залізничного вокзалу Слов'янська.

Кандидат також активно піарився через місцеві ЗМІ. В одній тільки газеті "Слов'янська правда" за 30 серпня було 14 фотографій сина прем'єра, з них дві - на першій сторінці. У дитсадку "Топольок" він дарував м'які іграшки та солодощі, їх няням - кавоварку, першокласникам презентував нові ранці, переможців в першості дворових команд заохочував футбольними м'ячами, інвалідам на візках дістався від нього спеціальний тенісний стіл, співробітникам газових служб - мобільні телефони. Перед виборцями з'являвся у компанії міністрів.

На День незалежності Олексій Азаров влаштував в трьох містах, які входять в його округ, - Слов'янську, Черкаському та Олександрівці концерт, де виступали співачки Міка Ньютон, Катерина Бужинська та Таїсія Повалій. У День міста Святогорська потенційних виборців Азарова-молодшого розважали запрошені їм групи "Добрі молодці" і "Брати Карамазови".

Коротше кажучи, для мешканців Слов'янська Азаров-молодший був "чарівником у голубому вертольоті", який раптом прилетів і бесплатно показав кіно та пригостив 500 ескімо. Але все одно наглядачі та конкуренти звинувачували його не тільки у використанні адміністративного ресурсу та можливостей його батька-прем'єра, а й у підкупі виборців. За даними ZN.UA, за фактами порушень Азаровим виборчого законодавства було два звернення в ЦВК і один судовий процес у спробі довести факт підкупу виборців. Спроби завершилися невдало: Центрвиборчком порушень не побачив. А суд не знайшов ніякого зв'язку між Азаровим і організацією "Ініціативи Олексія Азарова" Наш регіон", яка роздавала подарунки від імені кандидата. Напередодні виборів у Слов'янську обстріляли автомобіль з конкурентом Азарова-молодшого кандидата у нардепи Святослава Ципіна. Але ніяких зв'язків з сином прем'єра знову знайдено не було. Азаров-нардеп у Раді відзначився тільки своєю відсутністю, але його картка голосувала регулярно.

На позачергових виборах у 2014 році на окрузі Азарова переміг чоловік луганської "регіоналки"-перебіжчиці з "Батьківщини" Натальї Королевської - Юрій Солод. Ще на початку передвиборчої кампанії він рекламував себе як послідовник Азарова-молодшого. Один зі слоганів Солода був "Продовжу програму А.Азарова". Власне, програму з халяви Солод виконав не гірше Азарова. Фонд Королевської "Дорога життя" роздавав у Слов'янську гроші і продуктові набори. При цьому до парламентських виборів і деякий час після в соціальному магазині фонду "Дорога життя" у Слов'янську продавали продукти харчування за цінами на 20-30% нижчими від ринкових. Біля магазинів мало не кожного дня скупчувалася черга з пенсіонерів, невдовзі після виборів соціальні магазини зникли. Але Солод з Королевською і дотепер продовжують тримати слов'янський округ у своїй пильній увазі, з'являються там на свята, дарують квіти ветеранам, торти медикам, цукерки дітям. Фонд "Дорога життя" і досі працює.

Президентські вибори (межі округу №113)

1999 рік. 2 тур	Леонід Кучма - 57,34%	Петро Симоненко - 36,46%
2004 рік. 3 тур	Віктор Янукович – 91.76%	Віктор Ющенко - 5,98%
2010 рік. 2 тур	Віктор Янукович – 89,94%	Юлія Тимошенко – 6,87%
2014 рік	Петро Порошенко - 31,14%	Сергій Тігіпко - 20.57%

Президентські вибори у Слов'янську та Слов'янському районі також відзначалися стабільністю, притаманною електорату Партії регіонів. Пробитися на цій території якомусь опозиційному або ж навіть поміркованому кандидату було нереально. У розпал "помаранчевого майдану" майже 92% виборців проголосували за Віктора Януковича, то ж шансів ані у віктора Ющенка, ані у Юлії Тимошенко в 2010 році не було. Трохи протверезіла виборців окупація Слов'янська проросійськими бойовиками та російськими найманцями диверсанта Ігоря Гіркіна. Їхні звірства, захоплення у полон, братські могили, віджим майна та автомобілів, обстріли, руйнування. Власне це і був результат політики "регіоналів", які плекали "русскій мір" на Донбасі десятиліттями.