Новорічний обмін: Для чого Путіну недозасуджені "беркутівці"

Відпустивши так і не засуджених співробітників "Беркута" до Росії, українська влада зробила дві речі. Продемонструвала, як виглядатиме процес амністії бойовиків, і переконала власних громадян, що після наступної революції виродків, що стріляли в беззбройних, слід нищити самосудом

Обмін триває. Частина наших звільнених заручників вже летить у Краматорськ і, загалом, є всі шанси надіятися, що до вечора близько 80 українських заручників перейдуть через КПВВ "Майорське" на український бік. А понад 100 російських та проросійських злочинців почнуть обживатися на окупованих територіях чи то гайнуть до країни-агресора. Черговий обмін полоненими в силу відомих причин викликав в українському суспільстві колосальну кількість суперечок і більш ніж змішані почуття.

З якоїсь точки зору, інтереси живих можна ставити вище за інтереси мертвих. Люди після кількох років пекла повернуться додому – і не тішитися цьому важко. Врешті, історія знає і куди як менш вигідні, на перший погляд, обміни. Наприклад, одного ізраїльського солдата, Гілада Шаліта, на 1027 ув'язнених радикалів, які вбили перед тим шість сотень ізраїльтян.

З іншого боку, "беркути", на обміні яких наполягав Кремль – пардон, "самопроголошені республіки", – так і залишаться не засудженими. Казки про "заочні вироки", які буцімто може винести їм український суд, звучать настільки непереконливо, що навіть представники влади, що їх виголошують, здається, самі їх соромляться.

І в реальності українська влада – як колишня, так і чинна, за п’ять років зробила надто мало для завершення цієї справи.

Так, Дмитра Садовника, який командував "розстрільною ротою" "Беркута", відпустили ще в 2014 році під домашній арешт через півроку слідства. І він втік до Росії за лічені дні. Схожим чином там опинилися ще 20 "беркутівців". Тепер українську землю покинуть 5 останніх звинувачених.

Той факт, що жоден із них так і не був за весь цей час засуджений, є чи то діагнозом, чи то вироком для української влади. Оскільки у такий українцям наочно показали, що "мєнт завжди правий". Навіть коли стріляє в беззбройних, щоб захистити владу. А може – з точки зору влади – він в таких випадках навіть особливо "правий".

Українська влада продемонструвала громадянам, що відстояти справедливість в суді, легальними методами в цій країні неможливо. І якщо наступного разу трапиться якась подібна історія, то нову генерацію "беркутівців" – чи які там виродки і з якими шевронами на рукавах захищатимуть Банкову у той момент – після перемоги революції будуть розвішувати по ліхтарних стовпах.

Схоже, радикалізація гіпотетичного протесту в Україні, яка після цієї угоди виключає можливість якихось домовленостей між суспільством та владою, – це і була одна з ключових причин, чому Путін настоював на видачі "беркутівців". Просто щоб наступний президент – не факт при тому, що йдеться про Зеленського – розумів, що в разі, якщо не втримає владу, то матиме реальні шанси не встигнути "евакуюватися".

Ну і для власне російських силовиків вийшов хороший сигнал – навіть там, де перемагає демократична революція, з "правоохоронцями" – точніше, "президентоохоронцями", нічого страшного не трапляється. Тому в разі потреби по демонстрантах можна – і навіть треба – стріляти.

А ще сьогоднішній обмін став своєрідною репетицією майбутньої амністії бойовиків. Під яку, звичайно, "не підпадатимуть особи, що вчинили військові злочини". Принаймні, так нам обіцятиме чинна влада.

Але якщо чверть сотні виродків, чиї постріли в бік демонстрантів фіксували десятки професійних відеокамер, і бачили тисячі очей, так і не отримали своїх вироків, то які шанси на те, що буде проведено адекватне і швидке розслідування дій тих, хто катував людей в донецьких підвалах та промзонах? І якщо "беркутівців" хоча б забрали в Росію, то бойовики залишаться тут, із нами, не виключено що зі своїм особливим статусом і претензіями на особливу роль в житті країни.

Окрім того, відпустивши, здається, всіх без винятку збройних прибічників "русского міра" чинний президент України, не виключено, підписав вирок всім тим українським заручникам, які не ввійшли в сьогоднішній обмін. І яких, за різними даними, залишилось по катівнях Донбасу та Росії, від шести десятків до трьох сотень. Обмінювати їх, здається, вже немає на кого.

Мине день-другий. В Москві, а також у Брюсселі та Берліні, похвалять Київ за "конструктивну позицію". Зеленський під ялиночкою розповість про успіхи свого першого року президентства. А Україна, яка так і не зуміла покарати вбивць Небесної сотні, готуватиметься до нових, дедалі ширших компромісів.