Неофіційні добровольці на Донбасі: Чому бійці й досі не хочуть оформлюватися у ЗСУ (ФОТО, ВІДЕО)

Вони ніби і є, але за документами їх немає. Вони воюють за Україну, координують дії з командуванням АТО, але не хочуть остаточно підкорятися Міноборони та МВС

Неофіційні добровольці на Донбасі: Чому…

Війна на Донбасі, або офіційна антитерористична операція, що затягнулася на 2,5 роки, чим далі, тим усе більше незрозумілий за визначенням конфлікт.

Ця дивна абревіатура  - АТО

Якщо операція антитерористична, то виходить мешканці підконтрольного "Л-ДНР" Донбасу - заручники, а переселенці - заручники, яким вдалося втекти. І всі вони - постраждалі. Тоді чому влада робить життя переселенців в будь якому місті України нестерпним? Чому не тільки не допомагає постраждалим, а й вводить все нові і нові засоби контролю та позбавляє конституційних прав? 

Якщо операція і досі називається антитерористичною, то де штурм і знищення терористів? Замість цього українська сторона, яка повинна, за логікою назви, штурмувати, каже, що дотримується Мінських угод про припинення вогню і сидить в окопах та здебільшого відстрілюється. Що робиться на фронті, з Києва чи Львова не видно, але відомо одне - більше двох років Україна марно втрачає своїх бійців.

Причому воюють і гинуть не тільки ті, хто має оформлення у ЗСУ або в Нацгвардії, але й добровольці, які й досі не хочуть офіційно мати статус учасника АТО і, відповідно, відмовляються від зарплати та усіх запропонованих пільг. Добровольці, це ті, хто ніби і є, але водночас їх нема. Про них - загиблих або поранених - не говорять у зведенях штабу АТО. Це ще одна ознака з незрозумілості та абсурдності встановленого терміну щодо конфлікту на Донбасі. 

Якщо на початку боїв на Донбасі у 2014 році майже усі поспіхом створені батальони були добровольчими, а її учасники йшли у бій не встигаючи оформити документи, то згодом, у 2015 році більшість підпорядкувалося або Нацгвардії або увійшла в ЗСУ. Це особливо активно відбувалося після подій зі стріляниною у Мукачевому за участю "Правого сектору" та заяви президента Петра Порошенка на засіданні РНБО про те, що МВС, СБУ та інші правоохоронці мають роззброїти всі незаконні збройні формування.

Між Порошенком і добровольцями тоді загосрилися відносини, які згодом вирівнялися. Неоформлені добровільні формування і досі воюють на Донбасі, але їх кількість та назви важко навіть перерахувати. На слуху у всіх ДУК "Правий сектор", утворена з частини ДУКу після виходу звідти Дмитра Яроша "Українська добровольча армія" (УДА), батальони ОУН.

Вони не ввійшли до складу Збройних Сил України і офіційно не підкоряються ані Міноборони, ані Міністерству внутрішніх справ, але, перебуваючи на позиціях співпрацюють зі штабом ATO, узгоджують операції з командуванням офіційних батальонів, які перебувають поруч з ними на одній ділянці фронту.

З Тернополя на Донбас

31-річний тернополянин Михайло Ухман у мирному житті працював журналістом. Влітку 2016 року він оформив дозвіл-акредитацію на роботу на передовій і поїхав як кореспондент у Новогородівку, Донецької області на одну з баз "Правого сектору".

"Там я і писав про хлопців, які з Тернопільщини, і одночасно вивчав зброю, тактику, ведення стрільби. І півтори місяці я виїжджав на передову як кореспондент, але потім так сталося, що почали гинути мої побратими, було дуже багато важко поранених. І я просто не витримав і взяв в руки встомат, ставши добровольцем", - розповів він Depo.Донбас.

Неофіційні добровольці на Донбасі: Чому бійці й досі не хочуть оформюватися у ЗСУ (ФОТО, ВІДЕО) - фото 1

Михайло якраз з тих бійців, які навідріз відмовляються оформлюватися офіційно і йти у ЗСУ або у Нацгвардію. Він два тижні тому повернувся у Тернопіль з Мар'їнки, де був на самісінькій лінії вогню.

 "Ми знаходимося на передовій і все координуємо з батальонами, або це "Донбас", або 92 бригала чи 93, ми воюємо разом з ними. Наше керівництво узгоджує усе з їх командуванням, куди нас направити на підсилення або провести розвідку боєм, або просто в розвідку сходити.  Але ми не отримуємо за це гроші, не отримуємо пільг від держави", - розповів він.

Все обладнання: від форми, касок, бронежилетів і до їжі їм поставляють волонтери, зброю бійці добувають у бою, снарядами та набоями з ними діляться військові.

Михайло каже, що може назвати тисячу і одну причину, чому він не хоче йти у склад ЗСУ, але називає основну - це керівництво збройних сил.

"Ці полководці, які й близько не були на передовій, а керують за 30-40 кілометрів, не знають реальної картини на фронті, кидають хлопців на забій. Скільки таких випадків вже було, про які усі знають, а скількі ще є, про які невідомо. Два тижні тому у мене на руках помер хлопець. Він відслужив три роки за контрактом, в жовтні цього року він же мав бути вдома, але вийшов указ, що такі як він мають залишатися на службі до особого розпорядження. а коли це буде розпорядження - невідомо. Хлопець до нього не дожив. В нього лишилася дружина молода і маленька дочка 2,5 років", - розповів Ухман.

За його словами, в добровольчому батальоні у бійців більше свободи.

"Щось раптом зі мною сталося, я маю можливість чи поїхати додому, чи підлікуватися, у ЗСУ хлопці просто так поїхати додому не можуть. Через їх командування, нажаль, у них шанси  загинути набагато вищі, ніж у добровольців. Я спілкуюся з бійцями, які воюють з 2014 року. У 2015 вони офіційно підписали контракт і зараз жалкують про це і саме через командуванн. Скільки таких випадків при мені було, що працює артилерія "ДНРівців", працюють важкі кулемети, а ЗСУшники сидять і не відповідають. Приходить пряме попадання - така ситуація була в Красногорівці не так давно, пряме попадання міни і три чоловіка загинули. Це на Світлодарській дузі хлопці хоч почали відстрілюватися", - додає Михайло.

На його думку, добровольці на передовій підсилюють бойовий дух офіційних бійців, оскільки постійне сидіння в окопах, неможливість наступати ще нікому не йшли на користь.

Михайло також каже речі, про які всі знають, але про них не повідомляється в офіційних зведеннях АТО. Він, як очевидець подій, порівнює дисципліну добровольців та ЗСУшників, ставлення тих і інших до алкоголю, ставлення до самої війни, до корупції. Про те, як штабні вояки, прокурори, поліцейські, побувавши три дні на передовій, отримують статус учасника АТО і всі відповідні привілеї. Не хочеться мережою розганяти зраду, але все воно так і є. 

Такі бійці доки усе це буде тривати, нізащо не підпишуть контракт, навіть усвідомлюючи усі ризики свого неофіційного статусу. 

"Звичайно, військовий - це професія і кожен повинен отримувати гроші. Але поки я не піду на контракт", - каже він.

Проте, за словами Михайла, обласна влада Тернопільщини частково вирішила проблеми таких неофіційних добровольців. Вони мають право отримувати усі пільги, отримати статус учасника бойових дій, подати заявку на отримання землі, але все це тільки на рівні і в межах області.

"Коли повернуся, я теж подам заявку. Для цього потрібно взяти підтвердження від мого штабу "Правого сектору" в Донецькій області, додати заяву, фотокартки, копії паспорту. Загалом перелік документів відомий і його можна уточнити", - каже він

"Правосекі" і жителі прифронтового Донбасу

Жителі Мар'їнки, які боялися приходу "Правого сектору" у 2014 році, в 2016 спілкуються з ними регулярно і мирно. І, уявіть собі, навіть українською мовою. Тернополянин  Михайло, який не бачить різниці між українською землею в Тернополі українською землею Донбасу, був приємно вражений тим, що місцеві досить добре знають державну мову і спілкуються нею краще, ніж його західноукраїнські земляки.

 "У нас на Тернопільщині в селах багато діалектів таких, що їх важко зрозуміти. Це не літературна українська мова. А на Донеччині тут люди розмовляють чистою українською, яку зрозуміють усі. Навіть російськомовні самі переходять на українську і місцеві і військові", -каже він.

Ось як приклад: жителька Мар'їнки розповідає про свій зруйнований будинок.

За його словами, стосунки бійців з місцевими жителями складаються по-різному. 

"Десь 50 на 50. Багато хто підтримує Україну, але люди, сини або чоловіки яких воюють за "ДНР", зрозуміло що проти нас. Тим більше, що там немає українського радіо та телебачення", - каже Михайло. 

Неофіційні добровольці на Донбасі: Чому бійці й досі не хочуть оформюватися у ЗСУ (ФОТО, ВІДЕО) - фото 2

Він зазначає, що найголовніша проблема в жителів Мар'їнки - це те, що їх зруйновані війною приватні будинки немає кому допомогти відновити. А державних актах не передбачено відновлення бюджетним коштом приватного житла. Ніяких поправок щодо цих норм за 2,5 роки так і не було прийнято. 

Неофіційні добровольці на Донбасі: Чому бійці й досі не хочуть оформюватися у ЗСУ (ФОТО, ВІДЕО) - фото 3

Тернополянин зазначає, що місцевих ні в чому не засуджує, тим більше, що і в його рідній області є жителі, в яких дуже дивне поняття патріотизму.

"Я повернувся з передової, за півроку все як було так і лишилося. Колишні регіонали на хлібних місцях, колишні менти теж. Всі вони спроможні тільки на те, щоб вишиванку вдягти на свято. На цьому патріотизм завершується. Серед місцевих теж різні настрої. Нещодавно один чоловік при мені сказав, що на Донбасі воюють тільки ненормальні. А на моє питання, що якщо війна дійде до його будинку, відповів, що втече у Польщу", - каже Ухман.

Наступного тижня Михайло вже повернеться на передову знову і Новий рік зустрічатиме з побратимами. 

"Потрібно йти у наступ, - вважає він. - Перемовини по Донбасу ніякого результату не дають, окопна війна розслаблює і заморожує конфлікт".

Depo.ua вже досліджував, чи багато бійців горять бажанням укласти контракт і виявилося, що не так і багато, як розповідають на прес-конференціях високопосадовці. Військкомати заклеїли своїми рекламними листівками всі міста, в столиці навіть у трамваї, ідучи собі по справах, можна вивчити, що пропонують майбутнім контрактникам.

- забезпечення житлом
- формою
- зарплату від 7 тисяч гривень
- нормований робочий день 

Але щось контрактники все одно у чергу не шикуються.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Донбас

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook