Колишній полонений розповів, як російські "специ" ламають психіку бранцям на Донбасі

Як передає Depo.Донбас, про це Поляков розповів у інтерв'ю "Обозреватель".

Зокрема Поляков пояснив, чому деякі українські полонені погоджуються на запис відео із своїм "каяттям".

"Перш ніж потрапити в СІЗО або в те місце, де вони зараз перебувають, їм належало пройти через певну процедуру тортур, знущань і всього іншого. Ці підвали - справжній коло пекла. Там тебе ламають, дресирують, як собачку. Трохи що не так - відразу отримуєш прикладом по голові", - зазначає колишній бранець.

Зі свого досвіду, чоловік розповів, що перший місяць був дуже складним.

"Весь цей час я сидів прикутим до труби з мішком на голові. Ну іноді ще прикладом отримував. Один раз на добу виводили ввечері в туалет і раз годували. Піднімали мішок до сюди (показує на рот - ред.), давали трохи поїсти і знову сидиш. На ніч знімали пластикові наручники, я по трубі спускався і якось спав. Ще не раз імітували розстріл і т.д", - розповідає він.

Поляков зазначає, що психологічно все це дуже важко, бо людина перебуває за межею і вже змирилася зі смертю. Для неї це вже здається порятунком.

"Єдине, про що я просив - щоб не знущалися з мого тіла, а передали дружині. Я тільки отримував зайвий раз по голові. Говорили ще: "Ми ж люди, а не звірі. Навіщо ти нам потрібен? Ми тебе спокійно розстріляємо і все". У них теж є своя інформаційна пропаганда", - зазначає колишній в'язень.

Він також зазначає, що для кожної людини головне - вижити і повернутися до сім'ї. Тому практично 99% виступають по ТБ і пишуть "розписки".

"Я не виступав, бо у мене перший місяць був дуже жорсткий. Якби вони спочатку почали на мене тиснути психологічно, то я б напевно теж виступив би по телевізору і щось сказав. Так вже вийшло, що я змирився зі смертю. Так що ні про які промови по телевізору не йшлося. Теж саме стосується і визнання своєї провини, коли вони звинуватили мене в диверсійної діяльності і шпигунстві. Хоча в підсумку це сильно відбилося на умовах мого утримання", - зазначив він.

За словами Полякова, саме тому, коли людина перебуває у полоні, їй важливо знати, що Україна пам'ятає про неї і після повернення "ніхто не буде садити його в підвал".

"Він - український громадянин, і головне завдання суспільства - повернути його сюди. Навіть якщо він потрапив в полон по п'яні, то, я вважаю, що він був уже досить покараний за це. Я не зустрічав справжніх дезертирів, але навіть якщо так - він в будь-якому випадку громадянин України. Його потрібно повертати", - упевнений Поляков.

Він також окремо зазначив, що російські фахівці щільно і професійно працюють із родичами полонених, користуючись розпачем і граючи на почуттях.

"Є ще такий момент, як батьки і родина. Адже вони бачать, якщо в Україні хтось не так реагує на їхніх полонених родичів. А на тому боці поводяться дуже привітно і ніжно: "Приїжджайте і ми вам все покажемо. Можемо навіть зустріч організувати". Це все знімають на відео і в певний момент запускають в мережу. Зрозуміло, що це робота не луганських пропагандистів, а російських, які вміють діяти дуже потужно" - розповів Поляков.

Він наголошує, що насправді ж бранці зазнають жорстких тортур і катувань.

"Я знаю дуже багатьох хлопців з відрубаними пальцями, переламаними руками і ногами, без вух", - згадує Поляков.

Він також зазначає, що повернення полонених - це лише один з багатьох кроків. Адже всі ці люди повертаються додому не лише із физичними, а й з психічними травмами і потребують професійної підтримки.

"Всі ці колишні полонені перебувають в нашому суспільстві, вони абсолютно не адаптовані. Насправді ніхто не займається їхньою проблемою. Тобто в день, коли їх звільняють, всі політики дзвонять їх батькам, піклуються, але проходить від сили місяць і про цих людей забувають", - каже Поляков.

З власного досвіду він розповідає, що головні посттравматичні ситуації починаються навіть не після звільнення, а за два-три місяці, півроку.

"А потім тебе так накриває: ти ніби-то знаходишся в паралельному світі", - каже чоловік.

До цього ще й додаються побутові проблеми, адже у такому стані людина не може повернутися до повноцінної роботи і забезпечувати сім'ю.

"Ось тут виникає певний комплекс чоловічий неповноцінності, і ці моменти потрібно враховувати. Тому ми зараз і створили "Українську асоціацію полонених", щоб допомагати таким людям", - каже Поляков.

Він також наголошує, що крім військових полонених є ще величезна кількість цивільних.

"Важливий момент - це цивільні заручники. Офіційно їх у нас на сьогоднішній день близько 1600 чоловік. Але я думаю, що насправді їх набагато більше. П'ять, а може і десять тисяч. Як правило це волонтери, капелани, українські патріоти, члени нашої агентурної мережі, яка працює на Донбасі. Адже вони не потрапляють ні під яке законодавство, а їм потрібно гарантувати хоч якийсь необхідний мінімум, грошові виплати, які б допомогли їм стати на ноги", - каже він.

Поляков зазначає, що асоціація, якою він керує, бере на себе функції громадських об'єднань, які нібито захищають права таких людей.

"Ми самі будемо дбати про себе, вирішувати свої проблеми", - наголошує Поляков.