Гроші на вітер: Як правильно інвестувати у вітроенергетику

Ми тільки вчимося інвестувати "у вітер", використовуючи можливості зеленого тарифу. В Європі цей тариф – індикатор промислового та інноваційного розвитку. У нас же – можливість заробити на імпорті обладнання для вітропарків та підсадити країну на голку чужих технологій.

Насправді ж робота по залученню інвестицій в сектор розпочалася у 2009 році, коли Верховною Радою було розроблено Закон для стимулювання локальних виробників. Логіка була правильною: хочеш отримати зелений тариф – забезпеч місцеве виробництво.

Проте в 2015-му норму замінили надбавкою за використання українських матеріалів при будівництві вітростанцій. Це рішення фактично скасувало стимули щодо зростання української складової. Адже зелений тариф на вітер становить 11 євроцентів при локалізації виробництва і 10 – для імпортерів. З урахуванням того, що в Україні можна придбати іноземне обладнання в кредит під 3-5% на 15 років. В таких умовах інвестору вигідніше привезти до країни та встановити готові вузли, аніж займатися внутрішнім виробництвом.

Тому реальних українських виробників можна порахувати на пальцях однієї руки, не загинаючи всіх пальців. Цей бізнес менш прибутковий і більш складний, аніж імпорт іноземного обладнання. Ті, хто налагоджує в Україні внутрішнє виробництво, роблять це, намагаючись довести собі і країні, що ми здатні освоїти інновації і сучасні технологічні процеси.

Локалізацію могло б стимулювати збільшення різниці в тарифах для місцевих виробників та імпортерів. Хоча б до 20%. Припускаю навіть загальне зниження "зеленого" тарифу до європейського рівня – з 10 євроцентів до 8. Однак подібні рішення блокує лобі галузевих імпортерів – на парламентському рівні та інформаційними атаками в медіа. Для експертів спроби дискредитувати українську продукцію на користь імпорту виглядають непереконливо. Але цього інформаційного шуму достатньо, аби загальмувати розвиток в Україні інноваційної індустрії.

Через цю протидію зелений тариф не став для України драйвером розвитку енергетики і супутніх галузей. Адже, закуповуючи імпортне обладнання, підприємець сплачує за чужі робочі місця. Замість того, щоб конвертувати гроші в зростання національного ВВП і розвиток високих технологій у своїй країні.

Показовим є приклад Німеччини, де на початку 90-х за рахунок зеленого тарифу створили близько 1 мільйона робочих місць. Тепер це - країна номер один у технологіях альтернативної енергетики. Завдяки вітрогенерації там отримали розвиток інновації в містобудуванні, транспортній галузі та логістиці, науці та промисловості.

В Україні також є підприємства, які інвестують у локальне виробництво. Так, у Краматорську на базі декількох заводів проектуються, виготовляються та проводиться збірка 90% технологічних складових турбіни вітрогенератора – коробка передач, генератор, трансформатори, вежа, вали редуктора.

З 2010-го там виробляють турбіни потужністю 2 МВт, пізніше освоїли 2,5 МВт, 3,2 МВт, 3,5 МВт. За ці роки компанія побудувала для України понад 80 установок. Більше половини з них зібрано на українських підприємствах з національними комплектуючими.

Українські технології у вітроенергетиці оцінили в Німеччині та Казахстані. Перший в Казахстані вітропарк "Ерейментау" загальною потужністю 45 МВт спроектували, побудували і встановили українські фахівці. Все обладнання було зібрано в Україні. До того ж кліматичні умови в Казахстані вкрай складні, і до турбін висуваються особливі вимоги. Сьогодні установки працюють на 10% краще, ніж було заплановано, а сам вітропарк називають національною гордістю Казахстану.

Найближчим часом в Краматорську представлять ще одну технологічну інновацію – вітрогенератор потужністю 4,5 МВт. Діаметр окружності ротора установки сягне майже 150 метрів. Проект українських інженерів є ноу-хау навіть для Німеччини, де аналогічний показник серед новітніх турбін не перевищує 130 метрів. Навіть більше, в даний час на європейському материку взагалі немає турбін з таким діаметром ротора.

Технології вітряної енергетики стимулюють інновації в транспорті та логістиці негабаритних вантажів. Автомобільними шляхами Європи немає можливості возити виріб завдовжки 70 метрів, яким є лопать спроектованого у Краматорську ротора. Тому доводиться шукати нові рішення. До речі, попереднє покоління лопатей, завдовжки 50 метрів, теж вимагало нових технологій, які наші фахівці знайшли.

Сьогодні ми говоримо не лише про становлення ринку альтернативної енергії, але, по суті, про формування нової галузі, яка забезпечує людей роботою і стабільним доходом. Середня зарплата у сфері вітроенергетики по Україні становить майже 15 тис. грн.

Встановлення кожної української турбіни – це 2-3 нових робочих місця в сервісі на 25 років. На сьогодні в українському сервісному центрі працюють 130 кваліфікованих фахівців. Причому диспетчерський пункт у Краматорську обслуговує не тільки українські турбіни, але й німецькі з казахстанськими.

Я переконаний, що локалізація інноваційного виробництва стимулює українських виробників і проектувальників думати й працювати по-європейськи. Створюючи українські програмні комплекси, ми оптимізуємо технологічні процеси, знижуючи собівартість. Освоєння виробництва турбін в Україні створює поле діяльності для малого й середнього бізнесу. Мова йде про виробництво пластику, кабелів, штуцерів, трансформаторів, сигнальної апаратури, про високотехнологічну сферу послуг.

Проте, щоб створювати суперсучасне обладнання, потрібні грамотні фахівці. І для цього у вищих навчальних закладах повинні з'являтися профільні факультети, спільні навчальні програми з провідними європейськими вузами. Це можна здійснити на базі Донбаської машинобудівної академії або НТУУ "КПІ" імені В. Сікорського. З можливістю отримання кваліфікації та сертифікату міжнародного зразка.

Окремо зупинюся на ризиках. Останнім часом у Верховній Раді актуалізувалася підготовка законопроекту згідно з рекомендаціями Міжнародного агентства з ВДЕ (IRENA). Мова йде про розробку механізму аукціонів і введення квот на генерацію електроенергії з відновлюваних джерел.

Світовий досвід в даному питанні, безумовно, цінний для України. Але безвідповідально ставитися до його імплементації без урахування національних особливостей. Непродумані зміни правил негативно позначиться на інвестиційній привабливості сектора. Сьогодні не можна створювати аукціони. Досить просто знизити вартість енергії сонця і вітру.

Щоб реформа стала ефективною, до її обговорення необхідно залучати всіх учасників ринку і виконавців. Це допоможе диверсифікувати ризики в подальшому. Держава зобов'язана лобіювати інтереси своїх громадян і національного виробника. А, значить, приймати рішення на законодавчому рівні грамотно і довгостроково. Якщо ми дійсно прагнемо стати високотехнологічною країною.