Як залізничників "ДНР" послали на... Україну

Днями до окупованої Ясинуватої централізовано звезли працівників залізничних станцій з Іловайська, Горлівки і Дебальцевого, які оголосили про страйк та тримали плакати з вимогами зарплат від "Укрзалізниці". Залізничниками в Ясинуватій було заявлено, що з 30 травня більше не випускатимуть потяги з окупованої території на територію, підконтрольну Україні, поки їм не виплатять гроші. З одного боку вони вимагали, щоб український уряд продовжував платити їм зарплатню, але з іншого - декларували своє бажання й далі жити в окупації та демонстрували всіляку підтримку бойовиків. У багатьох це викликало сміх, бо вчергове мали змогу спостерігати в "ДНР" публічне роздвоєння особистості. Так само, як і постійні заяви пенсіонерок з окупованого Донбасу, які жадають "укропських" пенсій, але ненавидять все українське.

Про те, що повне блокування залізниці, перш за все, призведе до зупинки промислових підприємств в ОРДО та ОРЛО, на мітингу в Ясинуватій, звичайно, не сказали жодного слова. А дарма: наприклад, в Алчевську, який перебуває під контролем "ЛНР", через страйк залізничників вже протягом кількох діб зупинена вся робота місцевого металургійного комбінату. Втім, сполучення поїздів "за порєбріком" припиняється вже не вперше, тим більше, окупанти регулярно висувають неправомірні вимоги компаніям, які володіють виробничими потужностями в окупованих районах, але мають українську реєстрацію. Тому 20 квітня цього року "Укрзалізниця", нарешті проявивши певний характер, перевела диспетчеризацію місцевого залізничного руху з неконтрольованого Донецька в місто Лиман, що на звільненій території Донбасу. Своєю чергою це призвело до масового простою вантажних потягів, хоча протягом декількох днів ситуація була повністю відновлена.

Про нинішній реальний стан Ясинуватського залізничного вузла можна тільки здогадуватися. Приміром, новий "мер" Ясинуватої Шеховцов (людина ватажка "ДНР" Захарченка) звинувачує очільника бандформування "Восток" Ходаковського у розграбуванні залізниці, яка раніше вважалася годувальницею міста. Шеховцов розповідає про те, як терористи з "Востока" розстрілювали з танків вагони і здавали залізничне господарство станції на металобрухт, а також знімали електродроти. Їм це було дозволено, тому що з літа 2014-го в окупованій Ясинуватій хазяйнував Ходаківський. Що ж стосується слави цієї залізничної станції серед пасажирів, то вона цілковито залишилася у минулому. Це колись на Ясинуватський вокзал одночасно прибували та відправлялися з нього чимало пасажирських та приміських поїздів, тепер же вокзальні платформи зрідка можуть порадувати хіба що "міжреспубліканський експрес" з чотирьох вагонів з Луганська та головна "ДНРівська" електричка до Іловайська.

Чому Україна тільки через 2 роки військових дій на Донбасі перевела місцевий диспетчерський центр з Донецька і припинила виплачувати зарплати залізничникам в окупації, питання досить риторичне. Але воно не змінює суті, яка у тому, що Ясинувата є важливою як один з трьох великих залізничних вузлів Донеччини. Нагадаємо, що залізниця окупованого Донбасу - це чинник обороноздатності "гібридів", а також дуже важливий ресурс для наступальних операцій. За попередні два вузли - Іловайський і Дебальцевський - російсько-терористичні війська ламали списи ще у 2014-му та 2015-му роках. Тоді Росія, не шкодуючи людський ресурс, розгорнула запеклі бойові дії та утворила так звані "котли", де полягло безліч людей з обох боків. Наразі ж в гарячій фазі перебуває протистояння за те, хто буде контролювати промзону Авдіївки з подальшим виходом не лише на Ясинуватську автомобільну розв'язку, а й хоча б вогневий контроль над тамтешнім залізничним вузлом.

Якщо деяким "можновладцям" в ОРДО і ОРЛО чи не найщільніша в Європі залізнична мережа Донбасу необхідна для контрабанди вугілля, доходи від якої вони кладуть лише у власні кишені, то Росію цікавить тільки її військово-стратегічне значення. Яке включає в себе безперебійне постачання військової техніки, зброї, паливно-мастильних матеріалів та живої сили. Саме за допомогою залізничного транспорту різноманітні вироби "воєнторгу" і запчастини та пальне до них постійно перетинають українсько-російський кордон, а після того техніка вже направляється по різних точках "Л-ДНР" своїм ходом, начебто вже давно там і була. Для інтенсивного використання залізниці в лавах російських Збройних Сил існують залізничні війська, які, між іншим, фінансуються незалежно від місцевих потреб населення та окупаційної "влади", так само, як військово-ремонтні бригади бойовиків і все, що пов'язане з війною.

За даними української розвідки, замість повноцінного Дебальцевського залізничного вузла бойовикам у лютому 2015-го дістались руїни. Але ця станція була стратегічно важлива для Кремля, тому ремонтні роботи тривали і в день, і в ночі безперервно протягом 4-х місяців. Залізниця у Дебальцевому відновлювалося силами регулярних частин залізничних військ ЗС РФ, і цією роботою особисто керував один із заступників міністра шляхів сполучення Росії. На відміну від Дебальцевого, Іловайськ відбудовували безкоштовною рабською працею військовополонених-українців, яких на той час було дуже багато - більше тисячі.

Але повернемось до мітингу в Ясинуватій. Насправді це - крок відчаю залізничників окупованого Донбасу, а щоб він не виглядав як бунт проти тамтешньої "влади", у перших рядах опинилися люди саме з плакатами "Мы хотим жить в ДНР", а вже потім - про вимоги грошей. До речі, у самій псевдореспубліці "влада" зовсім не коментує цю подію-проблему. Відтак можна робити висновок про те, що так звана "влада" не збирається платити чи якось компенсувати людям кількамісячні невиплати зарплат, бо фактично не має на це коштів (грошима від контрабанди вугілля, як вже було зазначено, ніхто зі всілякими машиністами, стрілочниками та тітками в ДЕПО ділитися не збирається). А Росія "допомагає" місцевим залізничникам виключно на словах, переважно з голубих екранів росТБ. Тим більше, що у неї для суто військового обслуговування залізничної мережі окупованого Донбасу є власні залізничні війська. Що було вже неодноразово доказано на практиці останніх двох років війни.