Бійці-геї: один пройшов Іловайськ та Дебальцеве, інший наразі на передовій

Олег розповів, що потрапив у першу хвилю мобілізації, пройшов Іловайськ, вийшов з Дебальцевого та стояв в 6-7 км від Донецького аеропорту, забезпечуючи арт-підтримку нашим військовим.

"Гей-альянс України" опублікував його фото.

"З усіх, хто зі мною служив в АТО, я єдиний був артилеристом за військово-обліковою спеціальністю, яку отримав ще по строковій службі. У військкоматі сказали, "хлопці, це на 45 днів - постріляєте і повернетеся додому". Якби тоді хтось знав, що половина звідти не повернеться вже ніколи ... Я займав сержантську посаду, але при звільненні залишився рядовим. Служив рік", - розповів Олег.

Він повідомив, що служив в 93-ій механізованій бригаді, в реактивно-артилерійському дивізіоні, на посаді оператор-топогеодезіст.

"Спочатку стояли під Луганськом, великим підрозділом, людина 500, там були і артилеристи, і десантники, і піхота, і розвідники, та інші. Потім нас перекинули під Артемівськ, де вже реально були бойові дії. Ми вистрілювали по 300-400 снарядів на день. Один снаряд важить 80 кілограм, а в БМ 21 "Град" їх - 40 штук. Було дуже важко, особливо коли на вулиці спека +35", - розповів боєць.

Олег каже, що найстрашніше на війні - це втрачати побратимів.

"Найстрашніше - втратити друзів, побратимів. Страшно було в Старобешеве вже після того, як нас накрили з РЗСО "Ураган". Ми ще днів три знаходилися в Старобешеве, але передислокувалися, і всі ці 3 дні навколо нас падали снаряди, обстріли тривали цілодобово, з невеликими перепочинками, снаряди до нас прилітали як з окупованої території, так і з території Росії. Вони летіли через нас, падали в 1, 2, 5 кілометрах ... Це було найстрашніше, так як ти розумієш, що зараз він впав там, а потім впаде поруч. Це нібито очікування смерті. Ще страшно було в обстріл, в якому загинув наш комбат, а він був дуже класним людиною і приголомшливим артилеристом", - розповів Олег.

Він сказав, що його батьки не знають, що він гей, а знають тільки брати. В армії він теж про це не розповідав.

"Хоча таких, як я, там було досить багато. Та й око-то вже набито, видно, хто є хто. Якщо б хтось відкрито заявив, що він гей, багато б просто не зрозуміли. Але коли своїм виглядом хлопець показує, що він гей ... ніякої реакції, всім пофіг. Під алкоголем зникає страх і багато комплексів. Так що вистачає навіть невеликого бажання або думок у цей бік. Тим більше, коли замкнутий простір, і є людина, яка тобі симпатична - навіть дружньо, з цього все й починається", - розповів Олег.

Женя (ім'я змінено) знаходиться в зоні бойових дій прямо зараз.

Він по телефону каже, щов розмовах з товаришами по службі він не може сказати правду про свій сімейний стан та особисте життя. Вдома його чекає хлопець.

Євген не каже, де саме служить, тільки зазначає, що їх позиції на лінії розмежування.

"Я не хочу сказати, що я такий вже великий патріот. Але я ж прийшов сюди? У мене була можливість не йти. Звичайно, я хочу жити, як і всі інші. Але для мене дико, що людей забирають з дому, мобілізують. В армії мають бути професіонали, а не люди, які хочуть додому", - сказав він.

Євген каже, що тема ЛГБТ в армії не піднімається.

"Ну як, в армії, жарти, але якщо вона підніметься серйозно, то людина стане не те, що ізгоєм ... він просто не виживе. Його або до суїциду доведуть, або нишком заріжуть", - впевнений він.

Боєць розповів, чому погодився, хоч і анонімно, але дати інтерв'ю: "Люди думають, що геї - це такі, в рожевих сорочках, білих шкарпетках, і якщо їм автомат в руки дати, вони його двома пальчиками тримати будуть. Треба показати людям, що це не так."