Битва на Луганщині за крісло в Раді: чи пролізе Єфремов під купол

У зв'язку з тим, що були достроково припинені повноваження нардепа Юрія Гарбуза, який став головою Луганської ВЦА, Центральна виборча комісія призначила проміжні вибори народних депутатів в 114 виборчому мажоритарному окрузі (Біловодський, Марківський, Міловський, Новопсковський, Слов’яносербський, Станично-Луганський райони) на 17 липня.

Ці вибори для багато кого з луганських діячів можуть стати шансом сплити знову на політичній арені, відбілюючи свою репутацію, або ж козиряючи патріотизмом та недавніми пригодами у зоні АТО.

Ще задовго до офіційного оголошення дати виборів, про свої претензії на крісло Гарбуза заявив екс-регіонал, а нині "айдарівець" Микола Греков. 

Навіть вже придумав агітаційні футболки та пообіцяв, що гречку роздавати не буде.

Греков на Луганщині, а особливо в Луганську, особа відома. Його кар'єру пов'язують з бандитськими угрупуваннями 90-х, а з 2003 року Греков вже - член Партії регіонів. Любив казати, що саме він один з засновників осередку ПР. Був депутатом Луганської міськради та навіть вів свою передачу на підконтрольному тепер вже екс-регіоналу Володимиру Ландику телеканалі. У 2012 році Грекова, який на той час вже був мером міста-супутника Луганська Олександрівська, спідкала невдача. Він остаточно розсварився з проєфремовським крилом ПР, так би мовити зіткнувся як фінансовими так і політичними інтересами. Коля, як його звали у Луганську, хотів посунути єфремовського кандидата Володимира Гончарова. Прямо напередодні передвиборчої кампанії у Раду, у якій Греков мав намір взяти участь, місцева СБУ повідомила, що його затримали у власному кабінеті під час отримання хабара у 130 тис. гривень. Гроші він взяв ніби за за надання земельної ділянки на території Олександрівська.

У СІЗО він просидів до серпня 2012 року та вийшов під підписку про невиїзд. Подейкують, що про його звільнення довго благала дружина у самого Олександра Єфремова. Потім справу Грекова закрили, а сам він пішов у глибоке підпілля аж до 2014 року. Досі точно невідомо, як він розлучився з Партією регіонів, чи він сам пішов, чи його вигнали. Після історії з хабарем місцевий осередок ПР розглядав питання про його виключення.

Один з луганських журналістів помітив його на відео, зроблене у кінці лютому 2014 році. Греков вже з бородою стояв прямо біля Єфремова, ще одного одіозного регіонала Арсена Клінчаєва, в оточенні людей з кийками.

Потім, вже після захоплення влади бойовиками "ЛНР" в Луганську, місцеві ЗМІ повідомляли, що Греков зустрічався з загарбниками, які оголосили себе новою владою.

Але не так сталося, як гадалося, ніхто з бойовиків ані  Грекову, ані іншим мерам легітимність гарантувати не збирався, тому йому з родиною довелося тікати з "ЛНР". Аж раптом потім "мер" з'являється в батальоні "Айдар" та б'є у груди, кажучи, що він патріот України, а згодом його призвище можна було побачити у переліку кандидатів у нардепи на виборах у Раду в 2014 році. На окрузі Луганщини, від якого він хотів йти, вибори не відбулися, територія вже була окупована.

Скільки Греков часу провів у зоні бойових дій, сказати не можемо, але тепер він частіше з'являється у Києві, ніж на Луганщині. Не виключено, що з початком передвиборчої кампанії це зміниться.

Ще один луганчанин, який відкрито заявив про намір балатуватися - Андрій Чудовський. Про його минуле у Луганську відомо мало - він юрист, мав свою адвокатську контору, під час захоплення влади бойовиками "ЛНР" влітку 2014 року, Чудовський розмірковував про долю "Луганської народної республіки".

З його промови чітко зрозуміло, яка каша тоді коїлася у мізках навіть освічених людей.

"Я не проти республік, якихось демократичних моментів, але я проти зброї", - казав тоді Чудовський.

Щоправда у нього бойовики віджали авто, а перед тим провели жорсткий допит, з якого він втік. Потім він жалівся, що на його автомобілі їздить один з ватажків "ЛНР".

Чудовський виїхав з Луганська та оселився у Києві, судячі з дописів у соцмережі, відновив свою адвокатську практику і відкрив благодійний фонд, члени якого ходили з ящиками та збирали гроші у перехожих. Чудовський навіть встиг прийняти участь у місцевих виборах у Києві. Від партії "Наш край" він без успіху балатувався у  депутати Київської міської ради по округу №57.

Адвокат про себе пише, що підкорити округ 114 на Луганщині він намагався ще у 2012 році. Але теж невдало.

Ще одним кандидатом у нардепи від Луганщини називають Валерія Мошенського, хоча сам він поки що свої наміри не підтвердив. З 2008 по 2012 рік він  був депутатом Київської міської ради, а заразом - головою депутатської фракції "Народна партія". У 2012 році власник будівельного бізнесу та вельми заможний Мошенський вже перемагав в луганському окрузі № 108 та увійшов в Раду. Його називають одним з тих політиків, хто на Луганщині не був пов'язаний з Партією регіонів. Мошенський у минулому близький до політсили Володимира Литвина, будучи нардепом залишався позафракційним, проте голосував в унісон з "регіоналами". 

Але на окрузі №114 Мошенського вже спідкала невдача, у 2014 році він програв вищезгаданому Юрію Гарбузу та луганському бізнесмену Тіграну Кочеряну.

Призвище Мошенського та підконтрольні йому будівельні компанії пов'язують з низкою скандалів ще за часів головування у Мінтрансі Георгія Кірпи. Але тепер Мошенський презентує себе як патріот, який будує мости у Туреччині, та підхреслює своє походження з Луганської області.

 Також ймовирним кандидатом можна вважати "залізного Толіка" - генерала  Анатолія Науменка, який головував у луганській обласній міліції та був близький до Генадія Москаля.

Про цього темного "Толіка" ми писали багато: і про те, що він чомусь зіпсував свої результати роботи поліграфу про розстріл мобільної групи у Щасті,  і про наміри очолити Луганську область і про те, як він зустрічався з першим ватажком "ЛНР" Валерієм Болотовим. З генералом пов'язують контрабанду, побори та оборутки, але Науменко усі звинувачення спростовує.

Нещодавно він розповідав, що прийняв пропозицію поїхати за кордон та очолити підприємство. Як кажуть на Луганщині, таке рішення виникло після невдалої спроби продавити собі крісло губернатора. Але відомо, що він і дотепер в Україні і обійняти якусь посаду в області, або ж піти  на вибори надії не полишає.

Головною інтригою залишається, кого з кандидатів висуне партія "Опозиційний блок", яка в обличчі Наталі Королевської вже давно підгортає райони 114 округу.

У мережі серед користувачів-луганчан ходять чутки, що кандидатом може піти "невинуватий" колишній господар області Олександр Єфремов, з якого нещодавно зняли браслет та повернули йому закордонний паспорт. Офіційно ніякої судимості у Єфремова немає, тож для нього це може бути шансом припинити переслідування та вчергове довести, що його призвище в області чогось таки та й варте. 

Або ж свої сили може спробувати колишній голова облради Валерій Голенко, який у 2014 році ледь не став нардепом від сусіднього 113 округу, буквально програвши Віталію Курилі 1% голосів.

Не виключено, що "Опоблок" піде іншим шляхом, та візьметься розкручувати менш скандальновідомі постаті, популярність яких серед мешканців області вже давно у минулому.

Наприклад, дістати з нафталіну екс-нардепа Миколу Гапочку, "красномовство" якого луганські журналісти досі пам'ятають. От і Наталя не забула та й нещодавно побувала у нього на дні народженні.

 

Партія Юлії Тимошенко ніколи особливу популярність не мала, але поборотися за крісло у Раді - справа честі. Тим більше є впізнаваний кандидат - Ірина Верігіна, яка встигла побувати головою Луганської області у 2014 році.

Також поки не ясно, кого висуватиме президентська політсила, та чи візьме у перегонах нова партія - "Сила людей", яка на попередніх місцевих виборах показала на Донбасі досить пристойний результат.

Хто знає, можливо на передвиборчій арені з'явиться Володимир Ландик, або знову пролізти у Раду намагатиметься Сергій Шахов. Навіть подейкують, що наважитися може одіозний луганський комуніст Спірідон Кілінкаров, який останні два роки торгує лицем на російських каналах. Він в Україні офіційно теж ні у чому невинний.

В будь-якому разі, часу потенційним кандидатам на роздуми залишилося не так багато.