Чому полярні сови летять до Азовського моря

Знайомство з південним туристичним Донбасом починається з Маріуполя. У столиці Азовського краю є сенс витратити кілька годин та подивитись на місцеві пам'ятки. В тому числі і зовсім недавні, але від того не менш значимі для розуміння того, що відбувається в країні. Можна з'їздити на мікрорайон Східний, та подивитись на "той" бік, звідки прилетіли три повні касети смертоносного "Граду" в січні 2015-го. Тим більше, що саме в тому напрямку нам і треба, бо саме у тій стороні починається "Меотида", чудовий ландшафтний парк-заповідник, внесений до міжнародної "Федерації парків".

А можна прогулятися історичним центром міста, такою собі міні-Одесою з легендарною вже вежею, зруйнованою синагогою та розстріляним, згорілим управлінням міського УВС, а неподалік – аналогічною мерією. І вже потім вирушати до моря.

"Меотида" – це, власне, і є Азовське море та все, що поруч із ним. Таку назву дали йому ще древні греки та римляни, вважаючи, що десь в 1-му тисячолітті до н. е тут панувало плем'я меотів. Античні історики називали Меотидою – країною меотів – територію від Азовського до Чорного морів, а Азовське море іменували меотським озером.

Однойменний національний природний парк з'явився в цих краях у 2009 році. Хоча заснований був раніше, у 2000-му, але майже десятиліття мав статус регіонального. Він простягнувся берегом Азовського моря на території Новоазовського, Мангушського та Нікольського районів Донеччини, та включає в себе ще низку різноманітного заказників загальнодержавного значення. Словом, така собі смужка природи завширшки у два кілометри, яку намагаються вберегти від руйнівної вдачі людини.

Центром Меотиди завжди вважався Новоазовськ, нині захоплений окупантами. Звідти організовувалися екскурсії, там була "вітрина" парку. Зараз у тій місцевості тренуються відбивати напад з моря путінські бойовики, навіть сам Гіві може завітати в оточенні киселівських телекамер. Тож подивитись на "Меотиду" з того боку зараз можуть хіба що йому подібні, відвідувачі "офіційного" курорту так званої "ДНР" – селища Сєдова, та, мабуть, представники ОБСЄ, якщо їх туди пустять.

Знайомство з "Меотидою" з підконтрольного Україні боку варто починати з Білосарайської коси. Це водночас і частина ландшафту, і селище із такою назвою. Власне, будь-які курортні та адміністративні селища також є частиною цього заповідника – все ж таки, тут є курортний морський центр Донеччини із пляжами та відповідною інфраструктурою.

Сама коса – це 14 кілометрів пляжу, від самого початку забудованого базами відпочинку, а на завершенні – військовими фортифікаціями. Бо поруч – Таганрогський залив, підконтрольний сусіду-агресору.

Славиться Меотида не лише своїми краєвидами (вони тут дійсно незвичні і навіть в чомусь сюреалістичні), а, передусім, величезними колоніями птахів. Це справді цілі "поля" гніздувань: науковці кажуть, що тут мешкає не менш 250 видів пернатих, сотня з яких гніздиться тут постійно. Частина прилітає на зимування. Загальна ж кількість птахів Меотиди сягає мільйонів.

Символом парку обрана шилоклювка, доволі звичний для цієї місцевості вид. Але є і унікальні види, занесені до Червоної книги. Наприклад, чорноголовий хохотун. Тут можна побачити лелеку чорного, грифа, кудрявих пеліканів, а взимку – навіть білу полярну сову. Ну, а мартинів та бакланів тут просто неймовірна кількість.

Аби побачити їх, можна йти у море, а можна навпаки – до солончаків, де вони в'ють гнізда та виховують пташенят. Звичайно, просто піти та поручкатись з ними не вдасться – птахів не зловиш, та й це заборонено. Самі вони до рук не підуть, та й навряд чи варто злити колонію стурбованих батьків з міцними і безжальними дзьобами. Краще озброїтись фотокамерою з потужним об'єктивом або просто насолоджуватися надзвичайною картиною, не відволікаючись на якісь технічні прилади.

Слід зазначити, що в цих краях не люблять неповагу до природи з боку туристів. Є інспекція, яка слідкує, аби тут не з'явилися браконьєри чи ще якісь злодії. Крім того, місцеві активісти – захисники природи – можуть стати куди більшою проблемою для тих, хто звик поводитися з довкіллям, наче він безсмертний і всемогутній. Особливо це стосується місць гніздування птахів: якщо поселились, наприклад, у Мєлекіному, то ніхто і слова не скаже за автомобіль біля пансіонату. Якщо ж хтось надумає сунутися на косу, де мешкають крилаті колонії… Словом, краще пройтися пішки.

Розклад автобусів Запоріжжя – Маріуполь представлений трьома щоденними рейсами. Перший з них виїжджає о 6:35 ранку. Трохи пізніше, о 8:15 в потрібному напрямку пройде маршрутка. Останній автобус до Маріуполя відправиться з автовокзалу Запоріжжя о 19:15.

У зворотньому напрямку ситуація трохи інакша. Перший автобус до обласного центру Запорізької області поїде о 8:05. Рівно о 13:00 пройде друга маршрутка з Маріуполя. Остання можливість повернутися – о 16:30. Уточнити розклад руху автобусів можна, зателефонувавши у довідкову автовокзалу Запоріжжя за телефоном: +38 (0612) 24-40-46.

З Маріуполя до Білосарайської коси, де розташований заповідник "Меотіда", можна міським автобусом. Розклад автобусів Маршрут №64 "Маріуполь – Білосарайська коса":

• з Маріуполя: 6:10, 6:50, 9:10, 10:35, 11:50, 13:40, 15:25, 17:10
• з Білосарайської коси: 7:20, 11:50, 14:55, 18:30

Отримати інформацію про графік руху та наявність рейсів до Білосарайської коси можна за телефоном АС-2 в Маріуполі: +38 (0629) 51-15-88

Дорога власним транспортом з Запоріжжя до Коси забере 4 години часу, проте треба бути готовими до блокпостів та перевірок.

Нічого не поробиш: в країні війна.