Про що писав проукраїнський блогер, який зник в "ЛНР"

Окупована Луганщина чим більше знаходиться під владою "ЛНР", тим більше перетворюється на закриту зону. Цьому сприяє і територіальна віддаленість, і відсутність автомобільних пунктів пропуску, і непримиренне ставлення окупантів до найменших проявів проукраїнської позиції.

Усі намагання України відкрити КПВВ "Золоте", як це було узгоджено у Мінську, вдруге провалилися, "молода республіка" категорично не хоче збільшувати потік тих, хто перетинає лінію розмежування. Логіка тут проста: не секрет, що справи в "ЛНР" набагато гірші, ніж в "ДНР", про це неодноразово писали навіть лояльні Кремлю російські ЗМІ. То ж чим менше людей приїде в "ЛНР" з України і в зворотньому напрямку, тим краще для окупантів. Віддаленість, складна дорога через Росію, або довгогодинні піші черги на КПВВ у Станиці значно зменшують число бажаючих їхати, рвуться зв'язки, навіть родинні, дозується інформація.

Останні гучні затримання проукраїнських ультрас "Зорі", гонитва та арешт інших підлітків, які розгортали прапори України, звинувачення у підривах невловимої української ДРГ, арешти вчителів за "антипатріотичну програму"  - усе це типові приклади тиску та залякування населення. Послання одне - краще мовчіть, інакше опинитеся на їхньому місці. 30-ті роки сталінського режиму в дії.

До останнього не бояться лише тамтешні блогери - проукраїнські мешканці, які не змогли по якимось причинам виїхати на "велику землю". На своїх сторінках у соцмережах, не виказуючи свої імена та зовнішність, вони намагаються розповідати про повсякденне життя Луганщини та Луганська тим, кому дорога туди заказана.

Проте навіть анонімним блогером на окупованому Донбасі бути небезпечно. 29 листопада стало відомо про зникнення "з ефіру" одного з них -  блогера, який друкувався в Мережі під ніком Edward Ned.

Як повідомляють його знайомі, вчора 29 листопада стало відомо, що він заарештований "МГБ""ЛНР". Причому, тільки за те, що періодично писав на своїй сторінці про життя міста і не боявся висловлювати свою проукраїнскую позицію.

З дописів Edward Ned зрозуміло, що він має маленьке кошеня, а також цікавиться політикою. Знайомі блогера зізнаються, що знають його як спеціаліста в галузі електроніки та сподіваються, що його не арештували: "Може у нього просто пропав інтернет" - не втрачають надію вони.

Підтвердження про арешт блогера на сайтах "ЛНР" поки немає.

Його останній пост вийшов вдень 21 листопада.

Едвард і справді писав про справи в Луганську. Наприклад, про промисловість.

Або про "чорні дні" в "ЛНР".

Або про життя лялькового театру.

Наболіле про підрив зірки "Саурона".

Але були у Едварда і пости, які наражали його на справжню небезпеку. Наприклад, репости про листівки підпілля, або повідомлення про кількість загиблих бойовиків та напрямок обстрілів. За таку дрібноту в "республіці" запросто припаяють "державну зраду" та роботу "корегувальника вогню". 

У Мережі дописувачі навіть пропонували збирати гроші, аби викупити його, але найстрашніше те, що на "великій Україні" таким бранцям мало чим можуть допомогти. Навіть внесення полоненого в списки на обмін не гарантує швидкого повернення додому: історія Марії Варфоломєєвої (більше року в полоні) та Володимира Жемчугова (у полоні без 10 днів рік) тому підтвердження.

Усім, хто вимушений жити в окупації, але не в змозі мовчати, бажаємо найголовнішого - будьте обережними.