Чи існує майбутнє в "ЛНР" у екс-спікера Карякіна?

Останнім часом колишній спікер "парламенту" луганських сепаратистів Олексій Карякін періодично заявляє про себе в ЗМІ, переховуючись на території Росії, як від переслідування з боку українських правоохоронних органів, так і від спецслужб т.зв. "ЛНР". Він починає відкрито дискредитувати владу очільника луганських сепаратистів Ігоря Плотницького. Карякін заявляє про своє можливе "тріумфальне" повернення до Луганську в разі повалення режиму Плотницького. Проте, чи справдяться очікування та бажання екс-голови "народної ради ЛНР", покаже час.

Біографічний аналіз

Олексій Карякін народився 7 квітня 1980 року в місті Стаханов Луганської області. Закінчив Стахановський технікум за спеціальністю "технічне обслуговування та ремонт автомобілів". Мав свій невеликий бізнес (магазин в Стаханові). Колекціонер зброї - сучасного і часів Другої світової війни. У 2013 році брав участь в організації військової виставки в Рубіжному Луганської області. Припускається, що О. Карякін міг бути завербований російськими спецслужбами під час керівництва міським відділом СБУ в м. Стаханов Л. Пасечника. У квітні 2014 року О. Карякін активно брав участь в акціях проти політики українського уряду (так звана "російська весна") в місті Стаханові, потім переїхав до Луганська. 5 квітня 2014 року разом з ще п'ятьма бойовиками був затриманий і поміщений до Луганського СІЗО, однак незабаром, після штурму Луганського СБУ групою проросійських радикалів, вийшов на свободу. Брав участь у мітингах на підтримку колишнього спецпідрозділу МВС України "Беркут" і здійснював збір грошей на користь "потерпілих" бійців спецпідрозділу.

17 квітня 2014 р. представляв громадян, які захопили будівлю СБУ в Луганську, на зустрічі з представниками моніторингової групи ОБСЄ. 18 травня 2014 року обраний головою "парламенту" так званої "Луганської народної республіки". У листопаді 2014 року приймав участь у "парламентських виборах" на тимчасово окупованих територіях Луганщини від сепаратистської організації "Мир Луганщини". Був обраний депутатом "народної ради ЛНР". З 17 листопада 2014 року офіційно продовжив роботу на посаді спікера "парламенту" луганських сепаратистів.

У 2014 році Служба безпеки України оголосила Олексія Карякіна в розшук за "підозрою в державній зраді" – ч. 1 статті 111 Кримінального кодексу України. Крім того, він неодноразово підпадав під дію санкцій ЄС і США.

21 лютого 2015 року на першому загальнореспубліканському з'їзді сепаратистського руху "Мир Луганщині" Олексій Карякін був обраний заступником голови організації по роботі з "народною радою".

25 березня 2016 року депутати "парламенту" луганських сепаратистів – "народної ради ЛНР" - на позачерговій сесії проголосували за звільнення Олексія Карякіна з посади голови "парламенту". Офіційна причина – "у зв'язку з "неналежною організацією роботи "народної ради". Після цього він виїжджає до території РФ, де переховується від переслідування з боку режиму Ігоря Плотницького.

Входив до групи "сепаратистів першої хвилі", що приймала безпосередню участь у захоплені влади на Луганщині та сприяла окупації регіону об’єднаними російсько-сепаратистськими силами. Є представником т. зв. "партії війни" – радикальної групи сепаратистів.

Одружений, виховує трьох дітей.

Група Карякіна-Ципкалова

Опинившись на чолі "ЛНР" разом з подільниками з часів "російської весни", Олексій Карякін та Геннадій Ципкалов починають формувати свою власну владну вертикаль. Так, на початку 2015 року фактично існувала та діяла "група Ципкалова-Карякіна", до якої можна було віднести, окрім екс-спікера "народно ради" та голови "уряду" Світлану ("перший заступник голови парламенту") та Олену Гізай ("міністр ради міністрів ЛНР"), Василя Нікітіна (в.о. заступника голови ради міністрів ЛНР"), полковника "народної міліції" Олександра Осіпова, заступника керівника "народної міліції" Віталія Кисельова, а також депутатську групу в "парламенті" луганських сепаратистів, до якої зокрема відносились Світлана Альошина,  Павло Малий, Геннадій Дмитров, Максим Дерський, Олександр Ємельяненко, Юрій Пахолюк та інші.

Проте луганському "триумвірату" так і не судилося стати потужним центром впливу. Між Ігорем Плотницьким з одного богу, Олексієм Карякіним та Геннадієм Ципкаловим – з іншого, виникали сильні розбіжності щодо політичного та економічного управління "ЛНР". З іншого боку Карякін та Ципкалов відносились до "партії війни" та не приховували негативного ставлення до Мінських угод (хоча й сам Карякін приймав участь у їх підписанні). Конфлікти між очільниками "ЛНР" періодично відбувались навіть під час перерв засідань апаратних нарад "ради міністрів".

У 2015 році ватажок луганських сепаратистів Ігор Плотницький ставав ініціатором сварок з головою "народної ради" Олексієм Карякіним перед засіданням "парламенту" т.зв. "ЛНР". Одного разу скандал почався перед початком роботи "президії". Свідками конфлікту стали деякі депутати т.зв. "народного ради". Саме тоді голова "ЛНР" дав вказівку спецслужбам сепаратистів збирати компромат на Карякіна, роботою якого він був незадоволений. Крім Карякіна Плотницький вступив у фазу гострого конфлікту з "прем'єр-міністром" Ципкаловим. Саме тоді І. Плотницький почав плавний процес боротьби з керівниками "ЛНР" т.зв. "першої хвилі сепаратизму", які користувались популярністю в деяких сегментах місцевого населення і тим самим становили для нього потенційну загрозу. По суті - і Ципкалов, і Карякін, були пов’язані з фігурою колишнього "народного губернатора" Валерія Болотова, виведеного з території "ЛНР" в серпні 2014 року.

Під час скандалу з арештом Дмитра Ляміна в жовтні 2015 року Карякін та Ципкалов фактично опиняються на боці заколотників на чолі з керівником "МДБ" Леонідом Пасечником, проте тоді "переворот" не вдався.

"Державні перевороти"

Публічна політика в Луганську стала підпорядкована не боротьбі за симпатії виборців, а почала зводитись до імітації громадської активності перед Києвом або ОБСЄ. А непублічна - до битви за контроль над гуманітаркою, нелегальною торгівлею вугіллям з українськими бізнесменами, ринком паливно-мастильних матеріалів (ПММ), бюджетами на соціалку і "відновлення регіону".

Перші удари по групі Карякіна-Ципкалова почались після конфлікту, пов’язаного з арештом "міністра палива, енергетики та вугільної промисловості" Дмитра Ляміна, що належав до групи Ігоря Плотницького. Тоді була друга спроба скинути з посади і голову "ЛНР" Ігоря Плотницького. Перша спроба заколоту провалилась ще у 2014 році після невдалих намагань польового командира бойовиків Олександра Бєднова захопити владу. Тоді "Бетмен" (вбитий в січні 2015 року) намагався консолідувати польових командирів Олега Бугрова (колишній голова "міноборони ЛНР", заарештований в 2015 р. Управлінням ФСБ РФ у м. Санкт-Петербург), Павла Дрьомова (вбитий), Євгена Іщенка (вбитий), Олексія Фомінова (арештований, потім звільнений та депортований до РФ) Олексія Мозгового (вбитий), очільника бандформування "Дон" Орлова (доля невідома), Миколу Козіцина (втік до РФ), Олексія Павлова (отримав важке поранення в ДТП) та інших до захоплення влади в "ЛНР" та продовження наступу на ВСУ. Провідна роль в цьому плані відводилась бойовикам ДШРГ "Русич", які мали блокувати урядові будівлі "ЛНР", а після їх захоплення оголосити Ігоря Плотницького та його оточення зрадниками та "українськими шпигунами". Проте заколот провалився, а на його учасників чекало покарання: кого вбили, кого заарештували, комусь довелось виїхати до Росії.

Наступну спробу заколоту проти Плотницького ініціюють Пасечник разом з Карякіним та Ципкаловим вже восени 2015 року. За інформацією бойовиків незаконного збройного формування "Одеса", пік конфлікту Пасечника з Плотницьким припав на кінець 2015 року, коли зусиллями "МДБ", за відсутності Плотницького в Луганську, був заарештований за гігантські розкрадання "екс-міністр енергетики ЛНР" Дмитро Лямін, який курирував нелегальну торгівлю вугіллям з Україною. Публічно на Ляміна повісили сприяння афер українського олігарха Курченко, оголошеного в "республіці" персоною нон-грата. Притому, що Курченко пустили на луганський ринок ПММ з подачі самого Плотницького і зі схвалення зацікавлених в подібному бізнесі фігур в Києві і в Москві. Арешт Ляміна привів Плотницького до сказу. Він спробував звільнити "міністра" і навіть створив "комісію з перевірки законності діяльності МДБ". Проте, обидва ворогуючі табори тоді зуміли встояти, заручившись підтримкою у реальних господарів "ЛНР", а конфлікт перейшов в непублічну площину. Все це проходило під акомпанемент повідомлень про знайдені в тайниках "путчистів" зі зброєю та боєприпасами і перемежовувалися закликами до населення "згуртуватися" і проявляти пильність.

Політична реакція з боку Ігоря Плотницького починається з початком 2016 року. З одного боку він починає укріплювати свою групу, з іншого – наносити удар по опонентах.

22 січня "народна рада ЛНР" погодила нові призначення в "раді міністрів", які були представлені особисто головою "ЛНР" Ігорем Плотницьким. Зокрема, депутати за поданням лідера луганських сепаратистів погодили призначення на посаду першого заступника голови "ради міністрів ЛНР" кандидатуру Сергія Іванушкіна, що займав пост "міністра МНС", на посаду "заступника голови ради міністрів" - Олександра Дробота (колишній голова "Центру управління відновленням", ЦУВ), а також заступника "ради міністрів" - Олексія Мельника, який працював керівником апарату "МВС ЛНР".

Як повідомлялось раніше, 25 березня він був усунений з посади голови "народної ради ЛНР" Олексій Карякін. Тоді голова "комітету з питань законодавчої та нормотворчої діяльності, державного будівництва, інноваційної та регуляторної політики, місцевого самоврядування та організації роботи народної ради" Денис Колесников виступив з заявою про те, що на ім'я голови "народної ради" надійшло звернення, підписане 31 депутатами.

"Згідно ст. 7 "закону ЛНР" "Про регламент "народної ради ЛНР" голова "народної ради" здійснює наступні повноваження: очолює "народну раду", організовує і планує її роботу, очолює президію і організовує її роботу, – наголошувалось у зверненні. – У зв'язку з неналежною організацією роботи "народної ради" і президії "народної ради" головою "народної ради" Карякіним О.В. законотворча робота здійснюється вкрай неефективно. Низька якість законопроектів призводить до подальшого відхилення "законів" главою "ЛНР". На підставі вищевикладеного відповідно до ч. 2 ст. 24 , ч. 2 і 4 ст. 26 "закону ЛНР" "Про регламент "народної ради Луганської народної республіки" вимагаємо розглянути на черговому засіданні "народної ради" питання про звільнення від займаної посади голови "народної ради" Карякіна О.В."

В ході відкритого голосування за звільнення Карякіна від займаної посади проголосували 36 з 50 депутатів, два – проти, два – утрималися.

У вересні сепаратистські ЗМІ повідомили про те, що на території "ЛНР" була нейтралізована чергова спроба організації "державного переворот", організаторами якого назвали Геннадія Ципкалова та Олексія Карякіна. Кілька людей з керівного складу "ЛНР" та колишніх очільників сепаратистів оголосили організаторами "перевороту", за яким група молоді повинна була вийти на вулиці Луганська і гучно заявити або попросити, щоб туди повернулися війська ЗСУ, Україна, для того, щоб відновити стару владу. Проте в цю інформацію мало, хто насправді повірив. Але це не вплинуло на рішення Ігоря Плотницького почати внутрішні чистки та позбавитись потенційних опонентів. Працівники "Генпрокуратури ЛНР", що контролюється Ігорем Плотницьким, після арешту та допитів Ципкалова, вбили його в катівні даної силової структури. Далі, за ініціативою Плотницького, почались справжні "зачистки" - був арештований заступник командуючого "народної міліції" Віталій Кисельов; свою посаду втрачає міністр охорони здоров’я" Лариса Айрапетян та її чоловік Гегам, що займав одну з ключових посад в керівництві "другої окремої мотострілкової бригади 2 АК ЛНР"; до РФ втікає голова "МВС ЛНР" Ігор Корент; був заарештований командир роти ДШБ Сергій Сивак (позивний "Югослав"). На деякий час з публічного поля зникає голова "МДБ ЛНР" Леонід Пасечник.

Пізніше, 23 вересня, Денис Колесников, який зіграв безпосередню роль у процесі усунення від влади Олексія Карякіна, був і сам заарештований в Луганську. Проте потім у соціальній мережі "ВК" Карякін написав, що затримання Колесникова не пов’язано жодним чином з відношенням до нього. Він називав його людиною, що може домовитись та підлаштуватись під керівників "ЛНР".

Від арешту та вбивства, як це сталося з Геннадієм Ципкаловим, Олексія Карякіна рятує виїзд весною 2016 року до РФ. Самого Карякіна оголосили в розшук. Певний час в РФ приховувався і "міністр внутрішніх справ ЛНР" Ігорь Корнет. Його повернення до Луганська стало можливим завдяки перемовинам російських спецслужб та групи Владислава Суркова про припинення переслідування Корнета, якого Плотницький також вважав учасником спроби організації "державного перевороту в ЛНР".

Політична активність Олексія Карякіна

З восени 2016 року Олексій Карякін починає публічну діяльність, переховуючись на території РФ. Він починає активно вести свою сторінку в соціальній мережі "ВКонтакте", де критикує політику Ігоря Плотницького та використання ним так званого "державного перевороту" у власних цілях з метою знищення потенційної опозиції та посилення авторитарної влади.

Карякін починає вести переговори з представниками влади РФ про те, щоб усунити Плотницького з керівництва "ЛНР" та повернути до влади представників "першої хвилі сепаратизму". Він намагається зібрати докази про корупційну та іншу злочинну діяльність Плотницького на чолі голови "ЛНР". Колишній спікер "народної ради ЛНР" заводить дружні стосунки з Олександром Захарченком, який останнім часом має досить важкі відносини з Ігорем Плотницьким та постійно скаржиться на нього російським кураторам. В ЗМІ лунала інформація про те, що Карякін міг відвідувати Донецьк під час поховання польового командира "Мотороли", де потенційно міг зустрічатись з головою "ДНР". Також він просив Олександра Захарченка про надання йому "політичного притулку", що мало вивести з себе Ігоря Плотницького, не задоволеного відкритою підтримкою очільником донецьких сепаратистів його опонентів.

Паралельно в РФ свою активність починає Валерій Болотов, оголосивши про створення політичного руху "Єднання", що ставить за мету розморожування терористичного проекту "Новоросія". Припускається, що Карякін може підтримувати активні відносини з Болтовим та почати вести спільну гру проти Плотницького на території Росії. Потенційний альянс між Болотовим та Карякіним фактично несе ризики не лише владі Плотницького, але й українській стороні. Риторика представників "партії війни" з колишнього керівництва "ЛНР" спрямована на пропаганду "розпаду України", захоплення бойовиками всієї території Луганщини в її адміністративних кордонах, підтримку терористичного проекту "Новоросія" (аналог "Ісламської держави" з риторикою православного фашизму) та сепаратистських рухів у південно-східних регіонах.

Оцінка потенціалу

На відміну від багатьох інших лідерів "сепаратистів першої хвилі" в т.зв. "ЛНР" Олексій Карякін демонструє відносно адекватне сприйняття політичних реалій в Україні, Росії та на окупованих територіях Луганської області. Досить довгий час він залишався медійною фігурою для більшості російських пропагандистських телеканалів та сепаратистських ЗМІ. З боку керівництва російських спецслужб не було спроб прибрати Олексія Карякіна або примусово відкликати його на територію Російської Федерації. Будучи учасником терористичної організації "Армія південного сходу" весною 2014 року, він входив до оточення Валерія Болотова, мав контакти з представниками російським спецслужб, ймовірно, ГРУ, що надавало йому певного імунітету. Посилення потенціалу групи Суркова в "ЛНР" призвело до послаблення позицій агентури Аналітичного центру при головному відділі планування спеціальних операцій 6-го управління ГРУ ГШ ЗС, до якої можна віднести і Олексія Карякіна. Конфлікт між російськими кураторами та домінування групи Суркова призводить до зачистки представників керівництва "ЛНР", афілійованих з ГРУ. Втеча Карякіна до РФ стала можливою завдяки відповідним контактами з російськими спецслужбами, які оцінили ризики від подальшої спроби узурпації влади Плотницьким, що могло призвести до ліквідації колишнього спікера "народної ради ЛНР", якого представники ГРУ планують використати на перспективу.  

Головний ризик для Олексія Карякіна представляє загроза фізичного знищення з боку українських спецслужб або військових, а також бойовиків, підконтрольних Ігорю Плотницькому.

При цьому загрозами для колишнього спікера "парламенту" луганських сепаратистів є його можливий арешт представниками російської влади або працівниками "Генеральної прокуратури ЛНР". Колишній керівник сепаратистського "органу влади" є носієм секретної інформації – і в разі чого його арешт представниками "Генпрокуратури ЛНР" несе загрозу безпосередньо його кураторам з ГРУ.

Вразливим місцем Олексія Карякіна є недостатнє медійне представництво в російських та сепаратистських ЗМІ. Українські ЗМІ використовують його риторику для дискредитація як самого Карякіна, так і керівництва "ЛНР".

Сильною стороною та головним ресурсом Олексія Карякіна є його публічна активність на власній сторінці в соціальній мережі "ВКонтакте", можливість розвитку партнерських відносин на перспективу з Валерієм Болотовим і відносини з ГРУ.

Можливість фізичного знищення або арешту Олексія Карякіна з боку російських спецслужб, "МГБ ДНР" або українських правоохоронних органів оцінюється з малою вірогідністю.