Шлях Захарченка: як з торговця курятиною ліпили об'єкт сепаратистського культу

Сепаратизм, екстремізм, тероризм - сьогодні ці терміни знайомі кожному українцю. Війна на Донбасі, помножена на агресію об'єднаних російсько-сепаратистських сил, привела до загибелі сотень українських солдат, мирних мешканців, знищення об'єктів інфраструктури. Окупаційні війська в своїй політиці на підконтрольних ним територіях зробили ставку на підтримку місцевих маргінальних сил, з яких були утворені колабораціоністські окупаційні адміністрації.

В Донецьку колабораціонізм місцевих сепаратистів асоціюється з більшістю представників влади так званої "ДНР". Одну з головних постатей в ієрархії окупаційної колабораціоністської влади на тимчасово окупованій території Донеччини займає нинішній очільник донецьких сепаратистів, голова так званої "республіки" Олександр Захарченко.

Біографія

За офіційною інформацією, розповсюдженою російськими та сепаратистськими ЗМІ, Олександр Володимирович Захарченко народився 26 червня 1976 року в Донецьку.

Майбутній лідер донецьких сепаратистів закінчив Донецький технікум промислової автоматики (з відзнакою), працював на шахті гірничим, електромеханіком, займався бізнесом. Деякий час навчався в Донецькому юридичному інституті МВС України, але навчання кинув.

Журналістське розслідування видання "Інсайдер" наводить факти тривалої співпраці Захарченка зі структурами Партії Регіонів. Так, в 2006 році Олександр  Захарченко обіймав посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континент". Ця фірма, як і багато інших у Донецьку, входила до складу бізнес-імперії донецького олігарха Ріната Ахметова. Відповідно до даних реєстру юридичних осіб, Захарченко був співзасновником донецького ТОВ "Дельта-форт". Ця компанія існує і нині, але у складі засновників залишився лише Тернавський. Офіційний профіль діяльності "Дельта-форт" досить широкий  - від видання книг до оптової торгівлі продовольством, алкоголем і тютюном. Серед партнерів Захарченка також значиться Олег Денисенко, який в 2003 році працював помічником заступника міського голови Донецька, а в 2004-му - помічником радника віце-прем'єр-міністра України.

За інформацією порталу "Обозреватель", земляки Захарченка говорять про нього, як хлопця, який нічим не виділявся - любив випити, був нечистий на руку... Так запевняє колишній товариш по службі з горілчаної компанії "Олімп", де Захарченко недовго пропрацював на посаді супервайзера і нібито вкрав невелику суму грошей. "Але коли служба безпеки "Олімпу" взяла Захара в розробку, він сам приїхав до головного офісу на проспекті Миру та повернув гроші в касу", - стверджує працівник горілчаної компанії.

Як повідомляють ЗМІ, до зими 2014 року Олександр Захарченко працював і сторожем, і менеджером. Керував "копанкою", які в цілому контролювались на Донеччині Олександром Януковичем, старшим сином екс-президента України.

Донецькі підприємці, які торгують м'ясом, теж добре пам'ятають Олександра Захарченка. У цьому середовищі лідера т.зв. "ДНР" називають фамільярно - "Саша-Гаврилівські курчата".

"Справа в тому, що Захарченко, скільки його пам'ятаю, торгував курями - оптом і в роздріб, - розповідає "Обозревателю" один з донецьких підприємців. - У нього був склад десь на Азотному. Були торгові точки. Довгий час пропрацював у філії київського підприємства "Гаврилівські курчата". Звідти і прізвисько. Базіка рідкісний: "Врятував купу життів, розтрощив три феррарі, побив всіх ментів в клубі" - його рядові байки. Може розповідати казки про військове минуле в Афгані, показуючи шрам на руці. А насправді побував в аварії".

За  даними "Нашої газети", перед початком своєї сепаратистської діяльності Олександр Захарченко, торгуючи м'ясом птиці,  мав оборот приблизно в 10-15 млн гривень. Ймовірно, якби не знайомство з харківською екстремістською організацією "Оплот", Захарченко і надалі продовжував би продавати курей. Але в грудні 2013 року він опинився в числі "тітушек", яких Партія регіонів використала як бойове крило "Антимайдану".

"Ми виявилися такими популярними, що всі сили, які хотіли битися з "бандерівцями", стали приїжджати до Харкова, - завив в інтерв'ю сепаратистським ЗМІ керівник "Ополоту" Євген Жилін. -  З кожним розмовляв, вибирав, і був обраний Саша з Донецька, який хотів очолити там "Оплот". Наша людина поїхала до Донецька на мітинг, ми його вивели, дали йому майку, дали прапор і сказали: ось вам, навколо нього об'єднуйтеся. Він зміг організувати людей на території Донецька, вирішити питання з харчуванням. А я займався фінансуванням і озброєнням цього підрозділу".

Бізнесмени, які познайомилися з Захарченком в період Майдану, відгукуються про нього як про людину вже небідну. Називають його "мутілою". Запевняють, що в березні майбутній "народний прем'єр" заробив свій перший мільйон.

"У Захара є "конверт" (конвертаційний центр, - Ред.), через який проходили гроші очолюваного ним на донецькому рівні "Оплоту", - заявив "Обозревателю" донецький підприємець. - У "Оплот" Захарченка втягнув Жилін, оскільки і у Жиліна був конвертаційний центр у Харкові. Захарченко торгував за готівку, а Жилін йому віддавав безготівково. У середині весни Захарченко мав оборот курки в 20 млн гривень, і на цю суму "налив" для Жиліна. Оптові торговці товарами масового вжитку продають готівку в "конвертах", а ті, у свою чергу, перераховують гроші виробнику за нову курку. Захарченко за відсоток підтягнув в цю тему всіх знайомих курників-оптовиків".

Початок сепаратистської діяльності

У березні 2014 року Захарченко вперше потрапив в об'єктив журналістів. На відео сайту "Новини Донбасу" від 17 березня 2014 року він не захоплює державну будівлю, як заявляли потім російські ЗМІ, а стоїть за спиною до майбутнього міліціонера "ДНР" Ігоря Мельникова біля Донецької облдержадміністрації, яку прийшли захоплювати збуджені проросійськими гаслами бабусі, і вмовляє їх відмовитися від цього задуму.

За місяць тривання сепаратистських акцій Захарченко виступає вже в протилежній ролі: 16 квітня разом з групою з двох десятків молодиків в масках, з різноманітною зброєю і в нарукавних пов'язках "Оплот" захоплює будівлю Донецької міськради. 

Захопивши мерію, Олександр Захарченко робить першу у своєму житті офіційну заяву: "Ми зайшли сюди з вимогою місцевого референдуму. Просимо виконком допомогти у підготовці. Хочемо висунути свої вимоги Верховній Раді щодо прийняття законопроекту Олександра Бобкова (про місцевий референдум). Він внесений, і його відмовилися приймати на фракції Партії регіонів".

Депутат від Партії регіонів Олександр Бобков був творцем харківського "Оплоту" і головним "куратором" цього бандитського угрупування: весною 2014 року його штаб в центрі Донецька прийняв близько двох сотень бойовиків. 28 квітня 2014 року керований Захарченком "Оплот" захоплює телецентр за адресою Куйбишева, 61 в Донецьку. Біля будівлі телецентру кілька сотень сепаратистів скандують: "Росія!", "Референдум!", "Слов'янськ - місто-герой", "Донецьку Київ не наказ". На будівлі державної телекомпанії вивішують триколор "Донецької народної республіки". Обласну телерадіокомпанію в Донецьку перейменовують в "Оплот ТВ". Тоді біля входу до телецентру розмістились бойовики з автоматами Калашникова. Після цього Захарченко відрізає донеччан від українських каналів. Одночасно бойовики "Оплоту" беруть під охорону великі володіння олігарха Ріната Ахметова в Ботанічному саду, але не захищають від погромів майно тодішнього губернатора, олігарха Тарути.

Далі "Саша-Гаврилівські курчата" отримує пост коменданта м. Донецьк і переходить в "міністерство оборони" сепаратистів. 8 серпня 2014 року "прем'єр-міністр" т. зв. "ДНР", співробітник ФСБ Олександр Бородай йде у відставку, а його місце несподівано займає "польовий командир "Оплоту" Олександр Захарченко.

Перше, що зробив Захарченко на новій "посаді", - розкритикував діяльність очільника російських терористів, "міністра оборони ДНР", колишнього співробітника ФСБ Ігоря Гіркіна. Командир "Оплоту" заявив, що Гіркін хотів підірвати донецькі 9-поверхівки, щоб легше було оборонятися. Така реакція Захарченка дуже здивувала Гіркіна та викликала критику з боку так званої групи бойовиків "стрєлковців". Пізніше, в серпні 2015-го, Гіркін назве Захарченка зрадником через те, що той погодився виконувати Мінські домовленості.

У листопаді 2014 року Захарченко демонстративно перемагає на фейкових "виборах" голови "ДНР", не допускаючи до них головних конкурентів - "народного губернатора" сепаратистів Павла Губарєва та донецького комуніста Бориса Литвинова.

"Називають Захарченка людиною Ріната, але це дурниця, - заявляють на правах конфіденційності представники керівництва сепаратистів. - Він максимум був знайомий з кимось, хто був людиною Ахметова. При Україні знав, в які двері потрібно відносити які суми. При "ДНР" зберіг тісні зв'язки з донецькими силовиками і чиновниками, які випадково опинилися на боці України. Захарченко тримав касу "ополчення". І завдяки цьому опинився в числі обговорюваних кандидатур. А москвичам за великим рахунком все одно. З місцевих вони нікому не довіряють. Головне завдання, яке поставила Москва перед новим лідером "ДНР", - підпорядкувати розрізнені банд-формування, польових командирів Донбасу. Але реального авторитету серед рядових бойовиків Захарченко не придбав".

Олександр Бобков

Захарченко продовжив розвивати відносини з колишній народним депутатом Олександром Бобковим, який раніше був заступником голови Донецької обласної організації Партії регіонів. В 2014 році, будучи народним депутатом України, Олександр Бобков відкрито агітував за підрив територіальної цілісності України. За інформацією "Обозревателя" навесні 2014 року, виступаючи перед цілим актовим залом, Бобков закликав розірвати Україну на шість частин. Фактично Бобков є одним з тіньових управлінців у владних коридорах сепаратистів.

За сприяння Захарченка та колишніх "регіоналів" колишні голови районних рад при т. зв. "ДНР" перетворилися на районних "комендантів". Деякі чиновники з апарату Донецької облдержадміністрації України перейшли на роботу в "апарат ДНР".

Фактично опинившись на чолі "ДНР", Олександр Захарченко сконцентрував у своїх руках владу на тимчасово окупованій території.  З політичними опонентами почали вести боротьбу підконтрольні йому "силовики", чий апарат був створений за сприяння російських спецслужб.

Лідер донецьких сепаратистів не був прихильником дотримання Мінських угод, але був вимушений відтворювати позицію Кремля, адресовану йому через політтехнологів з команди Владислава Суркова. При цьому, на відміну від Ігоря Плотницького, фігура Захарченка була вигідна як для "партії миру", так і для "партії війни" в Кремлі. Іноді конфлікт між цими двома умовними владними групами Росії відображувався на риториці та діяльності керівника донецьких сепаратистів. Так, 24 січня 2015 року Захарченко заявив про початок наступу на Маріуполь. Проте, він відмовився від власних заяв після того, як російськими бойовиками були обстріляні житлові квартали в східній частині Маріуполя. 15 лютого 2015 року Захарченко заявив про свій намір взяти Харків "у будь-якому випадку", тим самим порушуючи Мінські угоди. Тоді ж 20 лютого він заявив, що подав у відставку з посади, написавши заяву, але жодних додаткових подробиць щодо відставки він не повідомив. Насправді ж Захарченко залишився і надалі головою т.зв. "ДНР".

За повідомленням екс-радника голови СБУ Маркіяна Лубківського від 26 листопада 2014 року, громадянин Олександр Захарченко є фігурантом кримінальних проваджень за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого статтею 2583 КК України "Створення терористичної групи чи терористичної організації" та інших особливо тяжких злочинів. Також він є основним підозрюваним у справі про загибель мирних жителів під Волновахою внаслідок теракту. 19 січня 2015 року Генеральна прокуратура України звернулась до Інтерполу з проханням оголосити Захарченка у міжнародний розшук.

Взаємовідносини з польовими командирами

В лютому 2015 року з Донецька надходили повідомлення про конфлікт між військовим керівництвом сепаратистської "Донецької народної республіки". За даними українських ЗМІ, дійовими особами скандалу стали ватажок "ДНР" Олександр Захарченко та самозваний тодішній заступник "міністра оборони", голова "військової розвідки" бойовиків Сергій Петровський (позивний "Хмурий"). Політичне керівництво т. зв. "ДНР" неодноразово намагалися будь-якими способами підпорядкувати або вивести з гри впливових польових командирів, що все ще бажали грати самостійну політичну роль. Винятком не став і  "Хмурий", який тоді неодноразово заявляв про намір ватажків "ДНР" позбутися його шляхом ліквідації керованого ним "Розвідувального управління". Виїхавши на кілька тижнів до Росії, польовий командир "Хмурий" взявся до рішучих дій щодо тріумфального повернення на керівний пост в "ДНР". Отримавши підтримку лідера Чеченської Республіки Рамзана Кадирова, Петровський зумів привернути увагу кремлівських сил до дій Захарченка. З метою чинення тиску на керівництво сепаратистської "республіки", розпорядженням з Кремля в "ДНР" почалось формування "окремої штурмової бригади".

"Підрозділ не підкорятиметься керівництву "ДНР" і свою діяльність буде проводити незалежно від рішень Захарченка", - пояснював тоді Петровський.

За задумом його "кураторів", формування такого роду підрозділу надавало би можливість всім противникам "режиму Захарченка", у тому числі і особисто Петровському, робити істотний збройний опір і змістити очільника "ДНР" з поста. Проте задум втілити в життя не вдалось через конфлікт в самому Кремлі щодо впливу на донбаських сепаратистів. Російські спецслужби відкликали в березні 2015 року Петровського до Ростова, після чого заборонили йому в'їзд до так званої "ДНР".

Досить специфічними виявились стосунки Захарченка з незаконними збройними формуваннями "кадирівців", які не бажали підкотрюватись його владі та вели свою незалежну гру, грабуючи та тероризуючи місцеве населення. Конфлікт із кавказькими найманцями почався в січні 2015 року. Тоді "кадировці" обурювались тому, що їх кидають "як фарш" на штурм аеропорту Донецька. За інформацією сайту "Інформатор", після цього з'ясування стосунків перейшли до фінансових потоків. "Кадирівці" стверджували, що Захарченко "віджав" собі фінансування, надіслане Москвою на них, що обурило усіх польових командирів з Чечні. Голова сепаратистів в інтерв'ю російському "Лайфньюз" розкритикував керівника Чеченської республіки Рамзана Кадирова, дозволивши собі досить гострі заяви на адресу чеченського лідера. Після втручання в конфлікт російських спецслужб протягом квітня-травня 2015 року більшість бандформувань "кадирівців" були роззброєні. Чеченські найманці, що залишились після "зачистки", були вимушені або вступити до лав підконтрольних Захарченку військових формувань, або виїхати до Росії. 

Досить складно склались відносини Олександра Захарченка з іншими польовими командирами, що належали до т. зв. "групи Стрєлкова". Діяльність керівника "Оплоту" публічно критикував колишній торговець шаурми з Горлівки, бойовик Андрій "Червонець".

"Ті, хто прийшов в "армію ДНР", щоб "віджимати", нарікають, що Захарченко набиває собі кишені, а "простому народу" не дає відщипнути шматок. Ніяка це не влада, це нове угрупування! - заявив "Червонець", за словами якого, лідер "республіки" особисто "кришує"  всю торгівлю спиртним і сигаретами. - Захар на хороших джипах роз'їжджає, а грошей людям не дає".

Через критику діяльності Захарченка та помічника президента РФ Владислава Суркова до катівень бойовиків "МДБ ДНР" потрапила велика кількість польових командирів сепаратистів. Серед них особливо треба виділити Станіслава Слєпньова (позивний "Монгол"), бойовиків з групи "Варгана", які користувались великою підтримкою в місцевому сепаратистському середовищі. Проблеми через самостійну діяльність мали також польові командири "Боцман", "Шаман", "Рись", "Корсунь", Юрій Сафоненко, "Самвел", "Дружок" та інші. 

Так, бойовик з позивним "Дружок", який раніше працював на заводі в м. Дружківка токарем, а при "ДНР" став командиром танкового батальйону сепаратистів, на "Ютьюбі" звинуватив Захарченко в симпатії до Ахметова і закликав терориста Гіркіна повернути собі владу в "ДНР".

Відносно безконфліктно розвиваються відносини Захарченка з польовим командиром  Олександром Ходаковським. Проте, за інформацією з сепаратистського середовища, між ними існує боротьба за контроль над контрабандою. Тобто між незаконним збройним формуванням "Восток" (очолює Ходаковський) та бандформуванням "Республіканською гвардією" (створена на базі "Оплоту") існує конфлікт інтересів. При цьому сам Ходаковський очолює т. зв. "Раду безпеки ДНР" та представляє в керівництві "ДНР" інтереси донецького олігарха Ріната Ахметова. Фактично бойовики "Востока" охороняють стадіон "Донбас Арена", що належить олігархові, та розташований там благодійний фонд Ріната Ахметова.

Політична опозиція

На відміну від "ЛНР", у так званій "ДНР" в парламенті сепаратистів існує легальна опозиція  з представників радикальних організацій та рухів, що об'єднались у політичний блок "Вільний Донбас". Між цією організацією та провладною "Донецькою республікою" фактично не існують відкритих конфліктів, але ці структури відображують зовсім різні політичні позиції. Фактично до системної опозиції Захарченкові умовно можна віднести і польового командира Олександра Ходаковського, але той не позиціонує себе зараз на політичному полі діяльності сепаратистів.

До позасистемної опозиції Олександра Захарченка можна віднести:

1) донецьких комуністів на чолі з Борисом Литвиновим;

2) політичне угрупування "Новоросія", очолюване опальним лідером сепаратистів  Павлом Губарєвим, який на цей час не має жодної присутності на політичних посадах у владних структурах сепаратистів;

3) сепаратистська організація "Донбаська Русь", до лав якої входять представники забороненої в Україні політичної партії "Русскій блок";

4) російські прихильники неофашистського терористичного проекту "Новоросія" - Борис Борисов, Роман Манєкін та інші. До цієї групи можна також віднести екстремістське угрупування "націонал-більшовиків", члени якого займалися вербовкою бойовиків в країнах ЄС та пострадянського простору через структуру терористичної організації "Інтербригади". Проте бойовики з "МДБ" заборонили нацболам діяльність на підконтрольній їм території.

5) ультраліва організація "Боротьба", члени якої неодноразово затримувались бойовиками "МДБ ДНР" у Донецьку.

 Фінансовий стан

За інформацією "Нової газети", Олександр Захарченко сьогодні контролює більшу частину ліквідних активів Донецька і прилеглих міст. Колишні "оплотівці" з "Республіканської гвардійці "ДНР" "курирують" супермаркети, ресторани і кафе, торгові центри, виступають в якості "даху" ще не закритих виробництв. Одним з найпомітніших "придбань" структур Захарченка - мережа продуктових універсамів "АТБ", що належить групі дніпропетровських бізнесменів. Тільки на території Донецької області, що контролюють бойовики, знаходяться 152 магазини "АТБ". У кінці 2014 року мережа почала поступово закривати торговельні точки, пояснюючи такий крок неможливістю забезпечити безпеку персоналу. Але вже незабаром супермаркети стали займати люди, які представлялися чиновниками "ДНР". Частина магазинів була перейменована в "Перший республіканський супермаркет". За даними "АТБ-маркету", контроль над ними отримала дружина Олександра Захарченка - Наталя. Крім "АТБ" рітейлери згадують сім'ю Захарченків як кураторів мережі магазинів "Амстор", яка формально належить компанії "Смарт Холдинг" українського олігарха Олександра Вагоровського. За інформацією "Нової газети", олігарх підтримує зв'язки в керівниками "ДНР". Повідомляється, що оточення Захарченка також забезпечує безпеку доставки продовольства з території України.

"Отримати свій шматок хочуть буквально всі, починаючи від дрібних командирів "гвардії", які беруть натурою, закінчуючи першими особами, які торгують нашим товаром", - ділиться представник однієї з компаній-постачальників.

Окремий прибуток Захарченко отримує від збуту нафтопродуктів. В цьому напрямі раніше він співпрацював з людиною українського олігарха Олександра Курченка - Євегеном Файницьким, який очолював "міністерство енергетики" сепаратистів. Проте пізніше в ході закулісних інтриг Файницький був заарештований "МДБ", а після звільнення виїхав в Росію.

Олександр Захарченко вибрав під робочу резиденцію будівлю обласного фінансового управління Донецької області. Саме тут, а не в будівлі облдержадміністрації, глава "ДНР" проводить більшу частину робочого часу. Пересувається Захарченко в кортежі з п'яти люксових позашляховиків, серед яких Mercedes GL і Lexus GX.

Культ особистості

3 листопада 2014 року, після нелегітимних та сфальсифікованих виборів у "ДНР" невизнана "ЦВК сепаратистів оголосила Захарченка переможцем: за нього начебто віддали голоси 765 тисяч осіб, що становило близько 75% виборців. 4 листопада в Донецькому академічному музично-драматичному театрі відбулася "інавгурація" Захарченка, в ході якої, за словами очевидців, він склав "присягу", поклавши руку на Біблію, й отримав від "голови ЦВК ДНР" Романа Лягіна посвідчення глави "ДНР".

Олександр Захарченко, так само як і його "колега" з "ЛНР" Ігор Плотницький, користується послугами кремлівських консультантів та політтехнологів, які фактично  залишаються "сірими кардиналами" донецьких сепаратистів, формуючи порядок денний на окупованих територіях. Слідуючи вказівкам "сірих кардиналів" з Кремля, донецькі сепаратисти почали створювати навколо фігури Олександра Захарченка справжній культ особистості, формуючи у Донецьку класичну військову диктатуру. Фактично цей тип політичного режиму має всі ознаки типової військової хунти.

Проросійські та сепаратистські ЗМІ почали цілодобово створювати пропагандистську картинку, зображуючи лідера донецьких сепаратистів в якості "героя", "турботливого політика, відкритого для спілкування з народом". Постійні зустрічі з донеччанами,  активна публічна політика, помножена на ретроградські проросійські заяви, почали давати свій ефект. На маючи альтернативного доступу до ЗМІ, піддаючись цілодобовій агресивній російській пропаганді, частина мешканців окупованої території стали заручниками великого соціального експерименту російських спецслужб зі створення культу особистості керівника донецьких бойовиків та сепаратистів. Для певного прошарку населення, що залишилось на тимчасово окупованій території Донецької області, Олександр Захарченко став уособленням нової регіональної "еліти" (т. зв. "нові донецькі"), що прийшла на зміну Партії регіонів, представників якої почали вважати зрадниками.

На відміну від постаті Ігоря Плотницького, російські політтехнологи в сукупності з "кураторами" з боку спецслужб зуміли штучно зробити з керівника донецьких сепаратистів об'єкт культа, притаманний для тоталітарних та авторитарних консолідованих політичних режимів. "Інавгурація" з ведмедем на театральній сцені Донецька і новорічне привітання Олександра Захарченко на місцевому ТБ в ролі лідера самостійної "республіки" тільки підкреслювали створення образу військового диктатора "ДНР".

В січні 2015 року голова самопроголошеної "ДНР" нагородив сам себе вже четвертим георгіївським хрестом, з якими демонстративно з'являвся на публіці та підчас "виборів" голови донецьких сепаратистів 2 листопада 2014 року. Лідер бойовиків     Олександр Захарченко відкрив в окупованій росіянами Горлівці "пам'ятник жертвам неоголошеної війни".

Проте сьогодні дедалі частіше лунають розмови про те, що Олександр Захарченко може бути замінений на іншу фігуру з керівництва сепаратистів. Серед таких називаються постаті Олександра Ходаковського, Андрія Пургіна, Дениса Пушиліна або навіть Ігоря Безлера. Інформацію про це неодноразово озвучував польовий командир "Хмурий". Але на сьогодні ми спостерігаємо посилення режиму Олександра Захарченка, що фактично перетворився на класичну військову диктатуру.