Що забули страуси в полуничній столиці Донеччини

Для більшості мешканців Донеччини невеличке селище Ямпіль поблизу Лиману завжди було "полуничною столицею області" – завдяки піщаному ґрунту та накволишнім лісам тут родила найбільша та найсмачніша ягода. Все могло змінити вторгнення на ці землі Росії, проте не судилося: влітку 2014 року поблизу цього селища відбулася сутичка між українськими військовими та проросійськими сепаратистами, яка стала одним з перших кроків у визволенні півночі області. Нині ці землі знову можуть стати центром місцевого, а в перспективі, якщо пощастить, то і загальноукраїнського туризму.

Ліси навколо міста Лиман добре відомі мешканцям Донеччини саме як популярні місця відпочинку. Влітку городян манять лісні озера, які утворилися на місці кар'єрів з видобутку піску, а навесні та восени в цих лісах збирають, напевне, тони грибів. І це не кажучи про лісні пікніки, які можна влаштувати будь-якої пори року.

Дістатися до Ямполя можна не лише дорогою, але й електричкою, у тому числі і з Краматорська. Село розташоване на перегоні Лиман – Бахмут і щонайменше раз на три години електропоїзди ходять в обох напрямках.

Більшість мешканців області чули про це селище: саме у ньому вирощують найсмачнішу полуницю. Але далеко не всі місцеві знають, де саме воно розташоване, і що там можна знайти окрім ягід. Насправді ж на околиці села є щонайменше два місця, які варто відвідати: ферма страусів та Ямпільске лісництво.

Розводити африканських птахів на Донеччині почали майже 10 років тому. Як виявилося, ці птахи добре пристосовані не лише до степової спеки, але й до суворих зим. За задумом власників ферми, птахи мали давати яйця та м'ясо, пір'я та коштовну шкіру. Вже коли екзотичні птахи почали привертати увагу місцевих, господарі вирішили зробити ферму відкритою та навіть почали збирати там невеличкий зоопарк.

До 2013 року на фермі утримувалося понад сотню страусів, а колекції тварин могли позаздрити окремі зоопарки. При цьому африканських птахів було настільки багато, що їхнє м'ясо можна було скуштувати не лише у кав'ярні на території ферми, а й придбати в окремих супермаркетах Донецька. Бойові дії, які розгорнулися в кількох кілометрах від господарства, завдали йому значної шкоди. Майже всі страуси загинули, не пережили війни і більшість інших тварин – фактично, єдиним вцілілим великим звіром став гімалайській ведмідь.

До зоопарку він потрапив з цирку, де працював до "звіриної пенсії". Через це величезна тварина не боїться людей і постійно клянчить у них солодощі. За словами співробітників ферми, любов до відвідувачів навіть заважає ведмедю впадати у сплячку, бо він знає, що люди – це завжди ласощі, а спати, коли тебе намагаються смачно нагодувати – злочин.

Зараз на фермі наново збирають колекцію тварин і відновлюють популяцію страусів. Але поки що птахів замало, тож неможливо спробувати на смак ані їхнє м'ясо, ані яйця, об'єм яких перевищує літр. Втім для відвідувачів у нинішньої ситуації є свої милі "бонуси", бо майже всі вільні загони заповнені дуже кумедною малечею страусів.

За словами співробітників ферми, страус є не лише найбільшим, а й найдурнішим птахом на світі. Розмір його мізків не перевищує розмір ока, через це птахи погано приручаються та здатні лише на рефлекси – збиваються у зграї, шукають їжу та розмножуються. Через це відвідувачам радять не наближатися до птахів надто близько: удар чималим дзьобом буде досить болісним, а повноцінний напад із застосуванням кігтів взагалі може закінчитися трагічно.

Окрім страусів на фермі є багато інших птахів – як домашніх, так і екзотичних. Також в колекції різноманітні тварини – головним чином, місцеві.

Цікава особливість цього зоопарку: більшість небезпечних тварин або взагалі не відгороджена від відвідувачів, або мешкає за досить символічною огорожею. Таке близьке спілкування з тваринами викликає захват не лише у міських дітлахів, а й у дорослих. Тож кілька годин на цій фермі – суцільне задоволення.

За декілька сотень метрів від ферми розташоване Ямпільске лісництво. Незважаючи на сувору назву, місце це дуже гарне та цікаве.

По-перше, на території лісництва розташована так звана екологічна стежка. Прокладена вона болотистими берегами річки Жеребець, за назвою якої стоїть дуже патріотична легенда. Ця невеличка річка має дуже потужну течію та багато вирів. А ще вона розташована на межі між Диким Полем та Запорізькою Січчю, тож на її берегах постійно виникали бійки між козаками та татарами. І ось під час однієї такої бійки отаман начебто пірнув на коні у річку, а за ним погналися кілька десятків кочівників, які потрапили у вир та потонули.

Не врятувався і гнідий жеребець, на якому скакав отаман. Тож на честь загиблого коня – вірного бойового товариша – і назвали річку.

Стежка облаштована досить комфортно: всі її болотисті ділянки викладені дерев'яними настилами, тож за певної вдачі відвідувачі можуть пройти її всю, навіть не забруднивши взуття. У кількох місцях тропи встановлені дерев'яні альтанки, у яких можна поїсти прямо посередині ліса. Щоправда, влітку це не надто приємне заняття, бо будь-яка людина, що опинилася у лісі, відразу стає "їжею" для лютих комарів.

Поряд з однією з альтанок є справжня криниця вода у якій крижана навіть у найспекотніші дні. Крім того, на одній з ділянок влаштована паромна переправа через річку, яка викликає справжнє захоплення у маленьких туристів, та й дорослим ця забава буде до смаку.

Еко-стежка – не єдина цікавинка лісгоспу, адже його співробітники вирощують ще й дендрарій з місцевими і екзотичними рослинами. Крім цього, тут також є невеличкий звіринець, причому птахи та звірі у ньому, як і на сусідній страуси ній фермі, утримуються майже як на волі.

Останнім часом, у лісництві започаткували нову традицію – молодятам пропонують не лише побратися та відсвяткувати весілля на території дендропарку, а й висадити перше родинне дерево. Виходячи з кількості вже висаджених дерев, ця послуга користується величезним попитом.

Тож провінційний та маловідомий донецький Ямпіль (а в Україні в нього є ще шість тезок-побратимів, в тому числі одне місто і одне відселене село в зоні ЧАЕС) – цілком пристойний варіант для родинної подорожі.