Пастор з Донецька про катування бойовиків: коли мене били, я молився (ФОТО)

Про те, що з ним зробили терористи за організацію "Молитви за Україну" в центрі Донецька, він написав на Facebook, повідомляє Донбас.depo.ua.

- Рівно рік тому мене викрали, а потім катували бойовики з так званої "ДНР". Я особливо не розповідав, як це було, але рік потому вирішив докладніше описати подію, тому-що комусь це допоможе зрозуміти, наскільки можливий розкол в суспільстві, і що всі ми ходимо під Богом.

25 лютого 2014 в місті Донецьку почався міжконфесійний молитовний марафон. Люди різних конфесій виходили щодня в центр міста для здійснення годинної молитви. Трохи пізніше, на місці молитви у нас з'явився молитовний намет, в жовто-блакитному виконанні з написом "Молимося за мир, любов і цілісність України", і щодня на молитву стали збиратися від 50 до 300 осіб.

У цей час у Донецьку сепаратистські рухи увійшли в свою активну фазу. Трохи вище нашого молитовного намету, на площі Леніна був встановлений сепаратистський табір, кожні вихідні в місті стали проходити антиукраїнські мітинги і ходи. Потім бойовики захопили будівлю СБУ, прокуратуру, Донецьку ОДА та інші держустанови. На той час, в місті вже давно були придушені видимі проукраїнські симпатії, залишилися тільки ми. Але формат наших зібрань для сепаратистів був не дуже зручним, з одного боку ми не приховували своєї позиції за цілісність країни, але з іншого наші зібрання мали молитовну форму, і молитву вели представники Римо та Греко-католиків, православні, протестанти і навіть мусульманський муфтій, і кожен був одягнений у обрядовий одяг своєї конфесії. До того ж в той час серед бойовиків було дуже багато місцевих, які знали нас, а ми знали їх. Я кілька разів ходив до будівлі захопленої ОДА, комендант якої був мій знайомий, колишній член нашої церкви, що б застережити його і заодно дізнатися про їхні плани з приводу нашого молитовного марафону.

І ось, 24 травня 2014 року, до молитовного намету прийшли бойовики, наших хлопців, що там чергували, поставили на приціл автоматів, а самі розламали намет і викинули його залишки з усяким начинням в річку Кальміус. Зробивши свою "роботу" вони пішли, при цьому пригрозивши розстріляти всіх, якщо ще раз зберуться для молитви.

Я приїхав відразу як тільки дізнався за те, що сталося, а потім вирішив піти в ОДА, поговорити зі своїм знайомим, що б визначити наші подальші дії.

Прийшовши в ОДА, я не знайшов свого знайомого, зате зустрів там свого друга, якого люблю донині. Побачивши його, я щиро зрадів, почав розпитувати про його життя, але я побачив, що він мені зовсім не радий. Він став кричати на мене, що я негідник, і все таке, при цьому встигав поглядати на екран телевізора, які висіли на кожному поверсі ОДА, і безперервно транслювали канал "Росія 24". А потім прийшли озброєні люди, і під прицілом автомата відвели мене на 11 поверх і там розпочався перший допит. Бойовик кавказької зовнішності, з акцентом в голосі тоді перший раз мене вдарив прикладом і став питати хто я. Потім покликали мого друга, який став давати проти мене свідчення. Казав, що я збираю під камуфляжем молитви людей, а сам проштовхую "антинародні" ідеї і все в такому дусі. Після цього, мене стали бити вже з усіх боків. Я пам'ятаю, як обличчя стало заливатися кров'ю, з розсіченої губи теплі краплі падали на мармурову підлогу коридору. Потім мене відвели на поверх нижче, входячи на поверховий коридор, я на двері прочитав напис "Служба НКВД Донецької народної республіки", і там вже почався допит з пристрастю. З кишень вивернули все, забрали гроші, банківську картку, ключі від автомобіля. Били мене чоловік п'ять, палицями, ногами, кулаками. На моїх сторінках в соц мережах якщо знаходили, то що їм не подобалося продовжували бити. У "однокласниках" знайшли фото, де я у Львові стояв біля пам'ятника Степану Бандері, і цього для бойовиків було вже достатньо, що б у їхніх очах я був злочинцем. Потім знову покликали мого друга і стали в нього питати хто я. Він розповів, що я пастор церкви, але знову став акцентувати увагу, що я збираю людей для антинародної агітації, і що я з Ляшком в одній компанії, загалом ніс марення, які здавалися правдою в його очах. Все обличчя в мене було залито кров'ю, і посміхаючись кривавим оскалом, я запитав у свого друга, як давно він перестав бути людиною.

Мене роздягли, для огляду на наявність татуювань на тілі, і напівголого відвели в одну з кімнат, в кутку якої валявся матрац, і сказали, що це тепер тимчасово мій будинок, потім пообіцяли після катувань мене пустити в розхід. На шиї і зап'ясті мені пов'язали жовто-блакитні стрічки, попередньо пообіцявши на одній з них повісити. Періодично приходили в кімнату і продовжували бити, били різні люди, змінюючи один одного або одночасно. Але били вже палицями по больових місцях і батогами, які розсікали плоть, але не приносили серйозних ушкоджень внутрішніх органів. Ось тоді я подумав, що поки вбивати не збираються. Між побоями мене звинувачували в сектанстві та допитувалися, скільки чоловік з Правого сектора я привів із собою.

Пам'ятаю, як увійшла молода симпатична дівчина років 25, попросила у моїх мучителів, так само спробувати мене побити. І під загальне схвалення натовпу завдала мені кілька ударів палицею, для своєї розваги. Коли мене били, я молився, коли не били, я говорив оточуючим мене людям про Бога.

Звістка про дивного бранця швидко рознеслася по катівнях "НКВС". Далі до мене прийшов один хлопець на прізвисько "Колобок" і сказав, що він теж віруючий і ходив до Київської церкви "Філадельфія", і після невеликої бесіди кудись пішов. А потім прийшов один чоловік, який як потім виявилося, був їхнім командиром, і став на них сильно кричати. Лаючись, наказав повернути мені всі речі, автомобіль і гроші, зняті з моїх карток, і кожному сказав, щоб просили у мене вибачення. Такого обороту я не очікував. Поки всі в замішанні думали, що сталося, цей командир підійшов до мене і сказав, що він відступив від Бога, а колись пройшов центр "Нове Покоління" у пастора Тищенко в Першетравневському, і може, рятуючи мене, сподівається отримати так само якусь милість у Бога.

У мене просили пробачення всі, крім кавказця, який схоже ненавидів усіх, включаючи і моїх катів.

Після 8 годин безперервних катувань мене відвезли в лікарню, де зашили все порване та надали медичну допомогу.