В чому Жебрівський і Тука можуть один одному фору дати

Минув майже рік з того часу, як Depo.Донбас порівнював керівників прифронтових областей України. Минулого року це були Генадій Москаль та Олександр Кіхтенко. Зараз найскладніший регіон очолюють Георгій Тука та Павло Жебрівський, які також мають різні підходи щодо керування такими схожими Луганщиною та Донеччиною. 

Перше враження

Образ Туки на початку луганської кар'єри – це такий собі столичний інтелігент-флегматик з цигаркою. Говорив здебільшого українською, але повільно, ходив сам і без охорони. Першого ж дня, коли з'явився у Сєвєродонецьку, відправився гуляти центром міста, потім зустрічався з громадськістю. Але невдовзі усе змінилося. Спочатку на нього скаржилися громадські діячі та активісти, яких він або перестав приймати, або до яких не прислухався. Пізніше всіх здивувала охорона і турнікети, що з’явилися в будівлі обладміністрації. Потім Туку оточили озброєні охоронці у камуфляжі. Табун автоматників його супроводжує усюди, навіть на концертах у філармонії. Охоронці перекривають входи, перевіряють кабінети перед прес-конференціями. Складається враження, що Тука навіть з поверху на поверх ходить з охороною.

Іноді він все ж таки йде у народ – наприклад, губернатора можна зустріти ввечері у супермаркеті Сєвєродонецька, але вже в оточенні чоловіків у цивільному. Чи це перевдягнена охорона, чи приятелі – мешканці міста не розуміють. Власне, на те і розраховано.

Разом з охороною змінилася і поведінка Туки, який переплюнув Москаля за красномовністю. Матюки, жаргон, коментарі не тільки щодо луганських справ, але й щодо загальноукраїнських та навіть світових - узяти до приклад хоч теракт у Брюселі, щодо якого у Туці є своя думка. Таке враження, що губернатор телефон з рук не випускає, аби знову і знову щось запостити на "Фейсбуці". Позаочі сєвєродончани та журналісти прозвали Туку "фейсбучним губернатором". Стиль одягу - мілітарі, причому всюди - від поїздок до культурних заходів. Що також частенько обговорюється людьми, адже на тих же "Днях Луганщини" у Києві він був в нормальному одязі.
Взагалі у мешканців міста склалася думка, що Тука поводить себе так, ніби перебуває у відрядженні - постійно їздить додому у Київ.

Жебрівський - концентрат протиріч. З першого погляду здається, що він, як і Тука - столичний інтелігент. Такий-такий, проте й не такий. 

При щільнішому спілкуванні Жебрівський справляє враження простого такого хлопа, який тримає дистанцію. Навіть вдягається так: якийсь светр незрозумілого кольору на прес-конференції або камуфляж, який вже як роба для донбаських губернаторів. Може десь заховатись у куточку під час заходу, щоб покурити. Досвідчені журналісти це знають і запросто можуть приєднатися та позадавати йому актуальних питань. 

Взагалі Жебрівський, як і Тука – куряга знаний: навіть на робочому столі у нього невід'ємний атрибут – це попільничка. З перших днів пересувається у Краматорську та Маріуполі без охорони. Автоматників поруч з ним можна побачити тільки біля лінії фронту або ж під час міжнародних зустрічей. Причому у другому випадку охороняють точно не його. 

Загалом Жебрівський не бідний. Одеський колега Михало Саакашвілі назвав його "фармацевтичним олігархом", на що Павло Іванович образився. Незважаючи на власні статки, скаржиться на низькі зарплати у своїй же адміністрації і, відповідно, нерозкритий кадровий потенціал.

У "Фейсбуці" Жебрівський так само, як і Тука – частий гість, проте його дописи геть інші: без істерик, жаргону та суто по-ділу. Взагалі вихованість у Жебрівського на лобі написана. Від нього матюків публічно ніхто не чув (та й не читав у фейсбучних постах). Але жарти типу армійських, а частіше – українських народних, ввернути він любить. 

Вплив і манера спілкування 

Попри усі "фейсбучні матюки", харизматичності Туці не вистачає. Характер відносно спокійний, якихось яскравих спалахів або скандалів не помічено. Взяти хоча б ту ж ситуацію, яка склалася у Сєвєродонецькій міськраді: у прямих ефірах на телебаченні та прес-конференціях Тука називав її "політичною проституцією", але на жодній сесії так і не з'явився та не надавав депутатам та мерам "копняків". Хоча б словесних – за те, що поки вони чубляться, справи у столиці Луганщини зупинилися. Складається враження, що Тука ладен втягуватися у цю тему, але десь на відстані, у тому ж "Фейсбуці".

Також губернатор відгороджується від своїх підлеглих. Йому закидають, що про звільнення він повідомляє начальникам департаментів не особисто, а через заступників, говорити не хоче навіть коли вони приходять до нього на прийом. Останній випадок – звільнення усього колективу фінансового департаменту ВЦА. Працівники скаржилися, що Тука з ними спілкуватися не став. Він стверджує протилежне – що поспілкувався з людьми і сказав, що претензій до пересічних працівників немає. Але, за його словами, вони намагалися взяти шантажем. 

Звинувачують його іу підкилимових домовленостях з так званим "смотрящим" від Януковича-молодшого Андрієм Альошою щодо заміни складу ВЦА на "потрібних" людей з інших областей, здебільшого із Запоріжжя. Колишні підлеглі, не соромлячись, цитують Туку, який казав їм про перерозподіл та керування "потоками". Розчарування волонтером-майданівцем наростає, на нього Порошенку вже скаржаться і нардепи. Зокрема народний депутат фракції БПП "Солідарність" Юрій Гарбуз. Міськради ухвалюють звернення до Порошенка про звільнення Туки, а він на усі закиди каже про "5 колону" і запевняє, що "грюкати дверима" попри усе не збирається.

Жебрівський за темпераментом, напевне, холерик, але не "істеричний", хоча й динамічний в розмовах, жестикулює активно. Може психанути, але теж якось інтелігентно. Нещодавно похвалився, що з серпня 2014-го по січень 2015-го служив у 54-му окремому розвідувальному батальйоні в зоні АТО, що виглядало дещо несподівано.

В роботі з командою у нього також спостерігаються якісь виверти. Наприклад, він може взяти і призначити у Маріуполі нараду обладміністрації, розквартированої у Краматорську. І підлеглі, вскочивши о четвертій ранку, торохтять на автобусах вбитими дорогами на інший кінець області, щоб почути те, що і так знають. 

Заступник Жебрівського львів'янин Віктор Андрусів, "згорів" на роботі. Написав заяву про звільнення, зізнавшись, що зарплата мізерна, зайнятість цілодобова, а змінити систему, привнести щось нове він один не в змозі. На його місце швидко прийшов киянин - блогер-бізнесмен Ігор Стокоз. Загалом публічних кадрових скандалів у Донецькій ВЦА не спостерігається, колишні працівники на Жебрівського не жалілися, так масово, як проти Туки, ніхто не виступав. З мерами міст у Жебрівського досить плідні стосунки. Проте іноді губернатор і "визвірюється".  "У вас що, немає совісті? Ви в ресторанах більше витрачаєте! У Києві посидіти в ресторані коштує від 20 тисяч. Ви що, не можете знайти грошей на оздоровлення дітей?" - не так давно волав на мерів Жебрівський.

Економічні досягнення

Жебрівський нещодавно розповів, як "чарівним пенделем" змусив наповнювати бюджет Донеччини. Мовляв, він наказав головам міст і районів дотримуватися плану додаткових заходів з наполегливою рекомендацією почати використовувати всі можливості бюджетного наповнення. "Як результат – виконання за березень сягнуло 127%. Тобто можуть, якщо хочуть. За перший квартал область отримала додаткові 1,4 млрд гривень, які з ефективністю використає", - повідомив Жебрівський.

Проте ефективність явно поступається медійності. Складно згадати проект, який на Донеччині підняв з нуля особисто губернатор. Дитяча лікарня в Краматорську і нові "швидкі"? Так, але гроші - бюджетні. 700 мільйонів гривень на "нове обличчя" Маріуполя? Та ж історія. Це ж не інвестори прийшли, яких Павло Іванович по світу шукав і благав, зокрема з усіх боків показував Донеччину на економічному форумі у Краматорську. 

Пропускні пункти на лінії зіткнення з торговими рядами, аптеками, і банками? Точно! Цю ідею вперше почули від нього, але щось пішло не так. Пункти гарно прибрали, туалети поставили, але бізнес не пішов. Не зрозуміли підприємці ідею торгувати в зоні досяжності мінометів бойовиків. Аптеки дійсно з’явилися, банкіри обмежились банкоматами. Тільки люди, що перетинають пункти пропуску, вважають за краще "отоварити" картки у Маріуполі або Краматорську, там же і скупитися на ринку. Тобто вийшло щось, що нагадує оптові сільгоспринки часів Азарова: вони є, але толку від них немає. 

Про дороги, транспортне сполученні годі й казати: усе лишається у такому ж жахливому довоєнному стані. Проте губернатор звітує, що чи не кожного тижня в області вводить в експлуатацію відремонтовані, оновлені приміщення соціального значення: дитячі садочки, центри культури та реабілітації, медичні заклади.

"Кілька таких об’єктів відкрито в Бахмутському районі. У Краматорську розпочне прийом пацієнтів європейського рівня відділення дитячої хірургії. Роботи фінансувались з різних джерел: за кошти місцевої та державної влади, спонсорів і міжнародних донорів", - повідомив він. Але місцеві депутати пишуть про інше. Наприклад про те, у якому жахливому стані знаходиться пологовий будинок Краматорська.

Також Жебрівський повідомив, що обласна влада акумулювала близько 4,5 млрд грн з різних джерел і має намір спрямувати їх на розбудову Донеччини. Він наказав мерам міст розробити проекти, зазначаючи, що розподіл коштів відбуватиметься через неприбуткову комунальну організацію під пильним наглядом міжнародних партнерів і через систему електронних торгів. Що з цього вийде, казати зарано.

Тука теж знайшов "карколомні успіхи" в економіці Луганщини і розцінює їх свідченням того, що його команда працює у вірному напрямку. "Припинився спад виробництва, план надходжень до центрального бюджету виконано на 119%, плани надходження до місцевих бюджетів виконано на 153%", - відзвітував він.

Нещодавно Тука провів у Києві "Дні Луганської області", аби презентувати можливості області та показати, куди теоретично можна було б вкласти гроші. На цьому заході Луганська ВЦА та "Укрзалізниця" підписали меморандум про будівництво нової залізничної гілки довжиною 45 км в обхід окупованої території. Будівництво ще не почалося, казати про результати ще рано, але за майже рік губернаторства волонтера-майданівця справи з впровадженням якихось проектів в області не зрушили з місця.

Зокрема у Сєвєродонецьку міжнародні донори відмовляються працювати "через цирк у міськраді". Тука погрожував запровадити там ВЦА, але поки що цього не зробив, а суд, який мав би поновити на посаді мера Валентина Казакова справу затягує. На початку свого губернаторства Тука багато казав про ринок збуту для виробників сирів та молочної продукції, розповідаючи про Марківський сирзавод, який змушений тримати у холодильниках тони вершкового масла. Жалівся, що ринок області заповнений продукцією з інших регіонів України, коли тут така "золота жила простоює". З того часу нічого не змінилося. Реалізовувати обласну продукцію сподівалися на "ринках сірої зони", які мали б працювати на лінії розмежування. Але надія виявилася марною – жоден пункт пропуску на Луганщині не працює.

У медицині області такі ж самі проблеми, як і на Донеччині, тільки з різницею, що тут нового закладу навіть і не відкрили. Натомість Туку просять звернути увагу на стан Біловодської центральної районної лікарні, де з даху тече вода, а пацієнти вішаються через нестерпні умови.

З залученням інвестицій, ремонтом доріг та транспортним сполученням Тука також не відстає від Жебрівського – тобто обидва пасуть задніх. І цілком можливо, що мають виправдання – у прифронтовий регіон ніхто вкладати гроші не хоче. Це правда, але що заважає навести лад хоча б у транспортних перевезеннях між містами регіону? От на Луганщині на маршрути між містами виходять старі автобуси, у яких на ходу відвалюються колеса, водії не видають квитків, а врдії беруть гроші у пасажирів за проїзд собі в карман, замість того, щоб відраховувати податок у бюджет з кожного проданого квитка. На Донеччині така сама ситуація. Цікаво, скільки за рік грошей пішло поза бюджетом?

Зв'язки зі старою командою

Про зв'язки Туки з Альошею ми вже згадували, та й Тука це не приховує, але позаочі коментує в стилі "святої наївності", мовляв, це ж просто бізнесмен. Публічно просто кепкує: у своєму "Твітері" він спочатку запропонував провести конкурс на посаду "смотрящего", а потім написав, що у Сєвєродонецьк приїхала ціла група "смотрящих".

Чим це закінчиться – невідомо. Опонент Туки - Віталій Шведов – каже, що дозвіл працювати з людиною "Саші-стоматолога" йде з Адміністрації Президента, афішувати ці зв'язки ніхто не планував, але працівники ВЦА та громадські активісти мовчати просто не змогли. Слово за Порошенком, якому вже, як писалося вище, наскаржилися на Туку.

Жебрівський, у свою чергу, не приховує, що зустрічається з бізнесменом Ринатом Ахметовим, і навіть зізнається, що той усе ще впливає на справи в області. Зокрема на результати виборів у тому ж Маріуполі. Також губернатор авторитетно запевняє, що Ахметов підтримує Україну і взагалі готовий до діалогу.

"85 мільйонів він готовий вкласти в наші інфраструктурні проекти у Маріуполі. І в наступні півроку ми будемо говорити про збільшення фінансування", - стверджував Жебрівський, зазначаючи, що мова іде не тільки про Маріуполь, а й про Добропілля та Авдіївку. Таке враження, що ставлення до колишнього володаря Донбасу у губернатора тепер досить позитивне і прийнятне. Гроші таки роблять свою справу.

Цікаво, що тільки-но Жебрівського призначили на посаду, він натякав, що "прикрутить хвоста" бізнесу  Ахметова та не дозволить громадам об'єднуватися навколо олігархів. Жебрівський тоді  порадив менеджерам Ахметова не намагатися ним керувати.  А тут на тобі! Як мова зайшла про гроші, які Ахметов готовий нібито вкласти, риторика губернатора змінилася. Навіть зі ставлеником бізнесмена - мером Маріуполя Вадимом Бойченком, Жебрівський ледь не під ручку ходить.

Бойченко, як досвідчений кадровик, знає ціну субординації і так грамотно хвалить Жебрівського і його ініціативи, що не полюбити Бойченка і всю його молоду метінвестівську команду просто неможливо. А те, що меткомбінати звалюють на місто непрофільні активи, отримують преференції у сплаті місцевих податків, оптимізують штат і паскудять в усе, що довкіллям зветься - так це приватний бізнес, Ахметова, до чого тут ВЦА?

Губернатори і війна

Коли Тука з'являвся останнього разу в прифронтовому районі - невідомо. Судячи з його повідомлень та фото, він частіше буває у Києві. Його оточення постійні вояжі у столицю підтверджує. Хоча ні, брешемо: нещодавно він з'являвся на відкритті пункту пропуску у Золотому, який, до речі, того ж дня і закрили. Але все одно, повідомлень про його зустрічі з людьми, про ознайомлення з проблемами прифронтових селищ (або взагалі інших міст та селищ Луганщини) надто мало. Припустити, що Тука їздить крадькома та нікому про це не повідомляє, не вдається, зважаючи на те, який він та його прес-служба активні у соцмережі. На початку своєї луганської кар'єри він частіше бував у регіоні, обурювався, скільки там "рабів, які радіють тарілці супу".  Навіть ганявся за фурами з контрабандними товарами, які намагалися провезти на окупований Донбас. 

Але тепер Георгій Борисович знаходить час коментувати референдум у Нідерландах, теракт у Брюселі, чвари у Верховній Раді, перестановки у Кабміні та Генпрокуратурі, ініціативу імпічменту Президента. Словом, звертає увагу на усе, крім Луганщини.

За Жебрівським такого спостерігати не доводиться. Донецький колега Туки йде протилежним шляхом і майже не висловлюється загальноукраїнські теми. Одного разу, правда, поскаржився, що тепер вже колишній прем'єр Арсеній Яценюк не відповідає на його дзвінки та взагалі не цікавиться справами області.

Жебрівський, судячи з повідомлень, часто буває у прифронтових районах, спілкується з жителями та військовими, передає гуманітарну допомогу. І тут ще доводиться подумати, що більше виглядає піаром  - коментар луганського губернатора стосовно теракту у Брюселі чи донецький очільник у колі бабусь в Опитному та Водяному разом з військовими та з коробками продуктів.