Колючі і сердечні: Як сироти Донбасу готувалися до випускного

Ще два роки тому "Смарагдове місто" у селищі Соснове, що у Краснолиманському районі на Донеччині, було звичайним санаторно-оздоровчим центром соціальної реабілітації, де сироти та діти, батьки яких позбавленні батьківських прав, відпочивали позмінно. Вторгнення Россії на Донбас все змінило, і в 2014 році вихованці шкіл-інтернатів Донецької та Луганської областей, приїхавши в Центр на літо, так в ньому і залишилися. Центр став їхнім новим домом і схованкою від війни і бомбардувань.

Заклад став притулком для понад 500 дітей віком від 3 до 17 років. Оскільки до війни він не був розрахований на постійне перебування вихованців, то перед робітниками Центру повстала неабияка проблема, адже у дітей, окрім літнього одягу, нічого не було. Шукати довелося все. Як і вчитися виховувати і вчити дітей не "в режимі літнього часу", а в повному обсязі, цілорічно.

Зрозуміло, що випускних вечорів за мирних часів в Центрі теж не було. Перший відбувся минулого року, коли "Смарагдове місто" відправило в доросле життя 38 вихованців. В цьому році випускників майже стільки ж – 37. Допомогти їм взялися волонтери та небайдужі організації.

Другий рік поспіль одна з великих міжнародних компаній збирає для вихованців "Міста" сукні, костюми, взуття, краватки і привозить волонтерську команду, яка допомагає провести свято на гідному рівні. Цього року це візажист, три перукаря, а також два фотографи, які знімали для вихованців випускний альбом.

Ще одна громадська спілка провела для вихованців школи вебінари, покликані допомогти зорієнтуватися з вибором подальшого життєвого шляху – як обирати навчання, куди рухатися далі.

Випуск – важлива подія для вихованців школи. Цього разу вони, за спостереженнями волонтерів, добряче переживали, що не встигнуть підготуватися. Особливо дівчата, бо їх, на відміну від хлопців, треба не лише підстригти, але й нафарбувати. Вони створювали черги, записували, хто за ким.

В якісь моменти могло здатися, що хлопці більш контактні – вони частіше підходили і, наприклад, дякували. Але це зверхнє враження – просто у дівчат в такі моменти більша внутрішня напруга. З часом, коли ставало зрозуміло, що гарними і нарядними будуть всі, вона проходила, діти розслаблялися і розкривалися. Вони взагалі дуже щирі.

На цих фотоаркушах випускники школи писали свої мрії. Бажання абсолютно різні, але світлі: хтось хоче якусь обновку, хтось – поїздити по планеті, а хтось – нагодувати всіх собак у світі.

Діти в "Смарагдовому місті", як розповіла Depo.Донбас одна з волонтерок, надзвичайно сердечні, але одночасно бувають і колючі. Втім, не зі зла, а через незнайому ситуацію. Бувають набурмосені, але охоче допомагають.

Вони поводяться один з одним, як рідні, і це не перебільшення, адже у багатьох в "Смарагдовому місті" живуть і їхні молодші брати та сестри.

Впадає в око, що вони дуже згуртовані. Оскільки вони зібрані докупи з різних шкіл, то розбиття на певні групки в них є, але це абсолютно не заважало їм триматися разом і допомагати один одному: дівчата "підкручували" подругами зачіски, хлопці помагали один одному защіпнути сорочки чи поправити краватки.

Результат роботи видно одразу: діти змінюються на очах, розслабляються. Хлопці, навіть не помічаючи, розправляють плечі. І хоча робота з ними вимагає певних зусиль і певної витримки, ті, хто туди їздить, переконані: вона того варта.

Фото: Мирослава Павлик, Андрій Бублик