Про що шепочуть інопланетні химери в степових сутінках

Донеччина – надзвичайно різноманітний край, у якому можна знайти краєвиди на будь-який смак. Промислові райони регіону вражають урбаністичними, ба навіть марсіанськими та пост-апокаліпсичними пейзажами, північ – лісами та крейдяними скелями, південь – приазовським степом. Але є тут і місцина з містичним, навіть дещо інопланетним "присмаком".

Кам'яні могили – це заповідник зовсім іншого штибу порівняно із вже відвіданою приазовською Меотидою. Тут немає великої кількості живності, якщо не рахувати гадюк під ногами, непрофесійним орнітологам та іншим домашнім експертам з фауни тут, не виключено, буде сумно. Нема тут і курортної інфраструктури. Це степ – справжній, із глибочезним зоряним небом вночі та без димного урбаністичного смогу. Ідеальне місце для подорожі "в нікуди" з наметами.

Розташований він на межі Донецької та Запорізької областей, центром його вважається селище Назарівка Нікольського району Донеччини. Звідти і починається подорож до скель у кілька десятків метрів заввишки: найвища сягає 318 метрів, хоча колись, в прадавні часи, тут височіли гірські піки в 3-5 км заввишки.

Два мільярди років тому тут лютував вулкан, випалюючи лавою все навколо та утворюючи гори – їхній ланцюг складається із Західної та Східної гряди. Саме тут росташовано острівний вихід на рівнинну поверхню степу могутнього Українського кристалічного щита, так зване Маріупольського-Бердянське піднесення. Над поверхнею степу піднімаються окремі виступи кристалічних порід, які з давніх-давен називають могилами - Токмак-Могила, Бельмак-Могила, Корсак-Могила, Саур-Могила.

Заповідник на цих землях був заснований ще у 1927 році, і до сьогодні зберіг свою первісну красу, не надбавши ознак туристично-розважального комплексу. Поставити мангал або влаштувати сафарі на ховрахів тут буде складно, і краще взагалі не намагатися – за цим стежать. Їхати сюди варто не за розвагами. Тому що тут – історія: давня, ще до людських часів. І від розуміння того, що уламок граніту під ногами пам'ятає, як те людство на території України з'являлося, стає не по собі. Ставиш намет, а навколо сотні заповідних гектар. Які, до речі, потрапили у TОП-21 всеукраїнського конкурсу "Сім природних чудес України".

Втім, є тут не лише уявні, але й справжні давні могили – два кільця скіфських курганів. Навіть із захороненнями. А ще кам'яні баби, ідоли часів скіфів та половців.

Багато істориків вважають, що саме тут відбулася битва на річці Калці, відома своїм сумним фіналом для руських дружин результатом під проводом трьох Мстиславичів – київського Романовича, чернігівського Святославича та галицького Удатного (як показало життя – не такого вже й удатного, проте надто, смертельно самовпевненого). Вважається, що саме тут, на нинішньому Кальчику з його притоками Малий Кальчик та Калець в 1223 році зійшлися русько-половецькі війська з монгольськими силами, що. Поразка у цій битві "запрограмувала" занепад Руської держави та зробило переможне монгольське нашестя неминучим та заздалегідь успішним.

Колись ця місцевість звалась Бесташ-Гора. "Бесташ" – тюркське слово, яке в перекладі означає "п'ять каменів", п'ять головних гранітних вершин "Кам'яних Могил". До західної гряди належать вершини "Жаба" і "Гостра", "Ведмедиця з маленьким Ведмедиком", "Динозавр". Східна гряда відома своєю вершиною "Мала Панорамна" або ж "Миша". Також є вершини "Південна", "Скорботна Вдова", "Витязь", "Панорама". Ці граніти унікальні – за складом та фізичною структурою вони не мають аналогів у світі. Майже інопланетні, як і їхній вигляд. Між грядами проходить сухе русло річки Каратюк.

У стародавні часи це місце було культовим. Сьогодні місцеві мешканці деколи звуть його "згубним ". Втім, вчені знайшли тут багато написів різних часів і наскальних малюнків, деякі перегукуються з зображеннями стародавньої Месопотамії, а інші залишені шумерами і скіфами, тож люди тут не боялися жити ні в які часи.

Камінь на вершині гори "Гостра", західний бік якого покрита загадковими письменами – найзагадковіша пам'ятка заповідника. На цьому камені з рожевого граніту, розміром 130 на 80 см, присутні досі нерозшифровані борозни, складові написи завширшки близько 1 см і глибиною до 1 см з гладкими й рівними краями заглиблень. Поверхня каменя на 80% покрита різними видами мохів, що добряче ускладнює аналіз. На цьому ж камені можна побачити загадковий середньовічний тризуб з симетричними розмірами в центрі композиції. Хто і коли саме викарбував його тут – невідомо.

Третя частина площі заповідника спочиває під кам'яними брилами, а решта – це незайманий степ, не зачеплений руками людини. Своєрідність рельєфу, особливості відслонень гірських порід, умови зростання флори на "Кам'яних Могилах" здавна цікавили вчених. У заповіднику росте 29 видів флори, занесених до Червоної книги України. На схилах східного кряжа до річки Каратиш в ущелинах і серед гранітних накопичень можна побачити досить густі зарості дерев і кущів: шипшини, глоду, шовковиці.

Тваринний світ заповідника теж цікавий. Зустрічаються лисиці, зайці, їжаки, кроти. З гризунів багато ховрахів. Є види полівок, мишей. Серед хижаків, крім лисиці, зрідка зустрічається тхір степовий – рідкісний вид, також занесений до Червоної книги. З плазунів тут живе такий "червонокнижний" вид, як гадюка степова. А ще з-під ніг тікають чимало ящірок різноманітних ящірок.

Зараз "Кам'яні Могили" не такий популярній заповідник, яким був років 30 тому. Вже не так часто сюди возять школярів на екскурсії, студентів та вчених також поменшало. Причина тому, як завжди, економічна. Могили у донецькому степу, нажаль, не завжди витримують конкуренцію із іншими пропозиціями для туристів. Втім, без відвідувачів заповідник не лишився: гості сюди їдуть з ранньої весни до пізньої осені, і кожного сезону цей степ з чудернацькими гранітними виступами різний.

Окремо треба згадати про весінню красу, коли тут, від краю до краю, квітне степ. Це надзвичайне явище! Нічим не гірше, ніж Долина тюльпанів на півночі все тієї ж Донеччини, а то й відома на всю країну Долина нарцисів на Закарпатті. А ще обов'язково треба попити тутешньої води – вона визнана найсмачнішою в Приазов'ї.