Пригоди біженців з Донбасу у Бурятії: ані житла, ані грошей, ані роботи

Багатодітна сім'я українських біженців вже півроку поневіряється по Росії у пошуках нормальних умов для життя, пише baikal-daily, передає Depo.Донбюас.

Олексій і Катерина Луньова разом з 3 дітьми бігли з Донбасу 1 березня.

За їхніми словами, спочатку потрапили в Ростов-на-Дону, де прожили 1,5 місяці. Але знайти роботу і отримати підтримку виявилося для переселенців непосильно.

"Ми ночували на вокзалі, нас люди з церкви запросили до себе. Думали, зробимо документи, але нам нам відмовили - сказали, що наші діти тягар для Ростовської області і наші з чоловіком професії не затребувані. У мене чоловік шахтар, а я в декреті", - ділиться Катерина Луньова.

Коли сім'я звернулася в ростовське УФМС за документами, там їм несподівано запропонували взяти квитки до Красноярська. Переїхали до Красноярська, однак і там зіткнулися з безвихіддю.

"Нам зробили сині книжечки, підтримали нас місяць в готелі і сказали,  "тепер, рідні, дуйте куди хочете". Ми планували поїхати на Далекий Схід, там є шахтні розрізи, щоб чоловік міг отримувати працювати. У нас не вистачило грошей їхати туди. Тому вже 16 серпня поїхали в Улан-Уде.

Там всі гроші розійшлися, а жити то і ніде, стали добиччю шахраїв. Нам дуже потрібна реєстрація, тому що без неї ми ніхто і ніщо, у нас можуть бути проблеми з законом", - ридаючи, розповідає мати трьох дітей.

За словами Катерини Луньової, вони вже оббили пороги різних інстанцій - УФМС, МФЦ, адміністрації Улан-Уде, міністерство соціального захисту.

"Нам відмовили, вони просто відправляють від одних до інших. Єдине, адміністрація Сотникова допомогла - дітей у школі поставили на соцхарчування, У УФМС нам сказали, що статус біженців вже давним-давно нікому не привласнюють, вже немає такого", - скаржиться біженка.

"З якого місяця ви впали? Тимчасове убежіще - ось єдиний статус для вас. А він нічого не дає, ні реєстрацію, ні пільг", - кажуть у Росії.

Катерина розповідає, що вони не можуть отримати картки навіть у лікарні. Зараз сім'я потребує житла, де вони можуть тимчасово зареєструватися, щоб подати на оформлення необхідних паперів. Крім того, у Луньова немає ніякої техніки і меблів, а також теплих речей. Сім'я в паніці - попереду сувора сибірська зима.

Але, незважаючи на всі труднощі, про переїзд назад на Україну молоді люди навіть не думають.

"Просто навіть не хочу згадувати, дурдом там, на Україні. Страшно жити і трястися за своїх дітей щодня. Прокидатися бачити техніку, яка їздить, і боятися.