Президентські вибори в Молдові готують Україні "московський" сюрприз

Молдавський фактор національної безпеки України: незабаром у нас може з'явитися ще один сусід, що має ніжні почуття до Путіна

Президентські вибори в Молдові готують У…

Загальний аналіз ситуації

За результатами  першого туру, що відбувся 30 жовтня, виборів президента Республіки Молдова, стає очевидним посилення активності Кремля на молдавському напрямку зовнішньополітичної діяльності. Тонка гра по організації масових акцій протестів переходить до використання більш гнучких політичних технологій, кінцева мета яких – формування проросійського керівництва в Кишеневі з подальшою дестабілізацією ситуації на території Бессарабського регіону.

Згідно інформації ava.md, за результатами  президентських виборів, що пройшли в Молдові, ЦВК цієї країни оголосило про проведення 13 листопада другого туру: жоден з кандидатів не набрав 50% голосів. Найбільшу підтримку отримав лідер соціалістів Ігор Додон (48,26%), на другому місці – голова партії "Дія і солідарність" Майя Санду (38,42%). Обидва фаворити вважаються опозиційними по відношенню до правлячих проєвропейських сил, яких в Молдові вважають причетними до "скандалу століття" – виведенню трьома банками з країни $1 млрд, у тому числі кредитів, отриманих від держави, та депозитів пенсіонерів. У разі обрання Санду обіцяє продовжити курс на євроінтеграцію. А ось Додон виступає за налагодження зв'язків з Росією, яка ось вже три роки веде з Кишиневом торгову війну.

Як зазначає www.segodnya.uaна думку українських експертів, з президентом Додоном Україні буде досить складно знайти спільну мову. Наприклад, Києву дуже не сподобалася заява політика, що Крим належить РФ. МЗС України викликало до Києва для консультацій свого Надзвичайного і Повноважного Посла в Молдові Івана Гнатишина. Додон же слідом поспішив запевнити Київ в дружніх почуттях. В інтерв'ю кишинівській редакції радіостанції "Вільна Європа" він заявив: "Я обіцяю, що як президент буду виступати за хороше партнерство з нашими сусідами. З Україною у нас будуть найкращі відносини. У нас багато спільних проблем, які нам належить вирішувати. Що стосується Криму, де-факто Крим зараз є частиною Російської Федерації, юридично цей факт не визнаний Заходом і більшістю країн. І я не знаю, чи буде визнаний в осяжному майбутньому. Як вчинить Додон-президент – визнає чи ні? Тут занадто багато ризиків. У нас є Придністров'я. І я не думаю, що ми можемо собі дозволить якісь помилки в цьому напрямку, не викликаючи проблем з придністровським регіоном. Але фактично зараз Крим є частиною Російської Федерації. Юридично це ніким не визнане, включаючи і Республікою Молдова".

За інформацією оглядача Дениса Гаєвського, приклад Молдови, де маятник історії хитнувся в протилежний бік – з євроатлантичної на євразійську, можна розглядати як мікромодель трансформацій в Україні. 13 листопада в Молдові відбудеться другий тур президентських виборів, очевидним фаворитом яких є лідер умовно проросійських соціалістів Ігор Додон. Враховуючи електоральні результати ще одного лівого кандидата Дмитра Чубашенко, а також мобілізаційний потенціал лівих сил, зважаючи на бойкот Компартією Молдавії виборів, підсумки президентської кампанії представляються практично визначеними. Якщо, звичайно, не втрутяться позасистемні чинники у вигляді вуличних протестів, що супроводжуються, у тому числі, ззовні. Перемога Додона в першому турі і можливий вже в короткостроковій перспективі поворот Кишинева в бік Москви. Депутат "Народного фронту" Романюк заявив, що Україна не допустить зближення Молдови з РФ, в іншому разі Київ вдасться до економічної і транспортної блокади Кишинева. А депутат "БПП" Тіміш звернувся до СБУ з вимогою заборонити Додону в'їзд в Україну через визнання ним Криму де-факто частиною РФ. Наступний приклад – відразу після першого туру до Києва для консультацій відкликаний посол України в Молдові.

Згідно з даними rian.com.ua, дещо раніше, у серпні, з України в Молдову був екстрадований бізнесмен В'ячеслав Платон (Кобалев), обвинувачений молдовською владою в причетності до резонансної "справи століття" – виводу мільярда доларів з банківської системи. Платон мав компроматом по "справі на мільярд", що могло обвалити рейтинги політичних сил, які перебувають при владі з 2009 року.

В цілому суспільно-політична ситуація в Республіці Молдова продовжує залишатися гострою на тлі напруженої передвиборчої кампанії, яка почалася ще 30 вересня 2016 року. У зв'язку з наближенням проведення другого туру виборів президента РМ, згідно з прогнозами більшості молдавських експертів, гострота боротьби буде збільшуватися. Вона буде зростати аж до закінчення результатів другого туру голосування та оголошення переможця президентських виборів.

Президентські вибори в Молдові готують Україні "московський" сюрприз - фото 1

Аналіз електоральних уподобань

Говорячи в цілому про аналіз виборчої кампанії в Молдові, необхідно окремо зупинитися на дослідженні динаміки розвитку електоральних уподобань громадян РМ.

Згідно з результатами проведеного соціологічного дослідження, опублікованого 14 жовтня представництвом "Фонду Конрада Аденауера" в Молдові, 88,5% респондентів зізналися в тому, що вже визначилися з кандидатом, за якого голосуватимуть на виборах. Збором даних займалася компанія "Magenta Consulting", аналізом – "Eastern European Studies Centre". За результатами проведеного дослідження, на початок жовтня 2016 року рейтинги основних претендентів на посаду президента РМ виглядали наступним чином: 1) Ігор Додон (Партія соціалістів Республіки Молдова) – 32,97%; 2) Майя Санду (Партія "Дія і солідарність", ПДС) – 12,96%; 3) Андрій Настазе (платформа "Гідність і правда", ПДП); 4) Маріан Лупу (Демократична партія Молдови, ДПМ) – 12,49%. Важливо підкреслити, що опитування проводилося в інтересах вирішення ПДС, ПДП і Ліберально-демократичною партією Молдови питання про визначення спільного кандидата.

У свою чергу, 12 жовтня були опубліковані результати соцдослідження "Еволюція і електоральна поведінка в Молдові", проведеного Центром соціологічних досліджень в Молдові" (ЦСДМ), директором якого є С. Раецкі. Згідно з проведеним дослідженням, 1) Ігор Додон (ПСРМ) користувався підтримкою 28,5 % респондентів; 2) Майя Санду (ГДС) – 15,9%; 3) Маріан Лупу (ДПМ) – 12,5%; 4) Андрій Настазе (ПДП) – 11,9%; 5) Юрій Лянке (ЄНП) – 5%; 6) Дмитро Чубашенко (НП, у зв'язку з виключенням з виборчого процесу Ренато Вусатого) – 4% і т. д. При цьому, на питання "хто більше підходить на пост президента РМ" були отримані дещо інші відповіді: І. Додон – 15%, Р. Санду – 9%, Р. Лупу – 7%, А. Нестасе – 6%, Р. Вусатий – 4%.

 

Необхідно окремо зупинитися на результатах дослідження рейтингів довіри до керівних політиків Молдови та недовіри до них. Зокрема, у рейтингу довіри позиції розставлені наступним чином: 1) Н. Санду – 38%; 2) І. Додон – 35%; 3) Н. Лупу – 25%; 4) А. Нестасе – 25%. В опублікованому рейтингу недовіри ситуація виглядає наступним чином:. Філат (колишній голова ЛДПМ, заарештований в 2015 р. за підозрою участі в масштабних корупційних схемах) – 94%; лідер ЛП М. Гімпу – 85%; віце-голова ДПМ, олігарх С. Плахотнюк – 84%; чинний президент Н. Тімофті – 82%. При цьому в контексті майбутніх в 2018 році чергових парламентських виборів, нинішні партійні рейтинги виглядають наступним чином: ПСРМ (І. Додон) – 25,2%; ГДС (Р. Санду) – 15,5%; ДПМ (Р. Гімпу, С. Плахотнюк) – 12,4%; ПДП (А. Нестасе) – 9,1%; "Наша партія" (лідер - мер р. Бєльці Р. Вусатий) – 6,2%.

У рамках даного матеріалу також окремо зупинимося на аналізі результатів дослідження "Еволюція і електоральна поведінка в Молдові" в контексті відносини молдавського населення до перспектив можливого об'єднання з Румунією. За даними ЦСДМ, ідею об'єднання підтримує 34% громадян РМ (при цьому лише 4% з них були готові проголосувати на виборах президента за нинішніх кандидатів-уніоністів). Зокрема: 1) 12% підтримують ідею повністю і беззастережно; 2) 22% - вважають її непоганою з точки зору економіки; 3) 17% - не проти; 4) 18% - вважають, що Молдова від цього нічого не виграє; 5) 31% - категорично проти. Серед противників уніонізму: 1) 36% не будуть реагувати у разі об'єднання; 2) 55% вийдуть на мирні акції протесту; 3) 7% готові взяти участь в конфронтації; 4) 2% готові виступити зі зброєю в руках. Прихильники уніонізму вважають за необхідне реалізувати його шляхом: 1) 77% - референдуму; 2) 19% - голосуванням у парламенті; 3) 4% - масовими демонстраціями. Сумарно, виступають за інтеграцію Молдови: 1) в ЄС – 51%; 2) Митний союз – 43%; 3) в НАТО – 42%; 4) не визначилися – 35% респондентів.

Згідно з коментарем директора ЦСДМ С. Раецкі, кількісне зниження показника прихильників процесу євроінтеграції в РМ порівняно з попередніми дослідженнями пов'язано з тим, що політики-євроінтегратори (керівництво ДПМ, ЛДПМ і ЛП) певним чином дискредитували себе і свій політичний курс. Те ж саме, на думку експерта, відбулося з прихильниками об'єднання з Румунією, яку сьогодні будуть підтримувати значно більша кількість виборців, ніж тих, хто реально буде голосувати на політиків-уніоністів.

Елементи виборчої кампанії

У рамках аналізу виборчого процесу на території Республіки Молдова необхідно окремо зупинитися на розгляді елементів тактики передвиборчої боротьби, які використовували головні політичні гравці:

1) Ігор Додон 12 жовтня поточного року в інтерв'ю агентству "IPN" підтвердив і розширив основні тези своєї передвиборчої програми: "зміцнення державності, незалежності, нейтралітету і суверенітету РМ шляхом законодавчої заборони уніоністских рухів (незалежно від того, чи прагнуть вони об'єднання з Україною, РФ чи Румунією); повернення викладання в школах історії Молдови (на даний момент – "історія Румунії"); відновлення її економічних зв'язків з РФ; ініціювання тристоронніх переговорів з ЄС і РФ з метою усунення "проблеми можливого реекспорту європейських товарів на російський ринок"; надання лівобережним районах Молдови (Придністров'я) статусу автономії з широкими правами; проведення референдуму з питання можливого вирішення придністровської проблеми шляхом федералізації Республіки Молдова і т. д.;

2) 14 жовтня Ігор Додон закликав усі політичні партії та громадянське суспільство консолідуватися для протистояння будь-яким спробам влади фальсифікувати результати виборів. Члени ПСРМ почали процес перевірки списків виборців на понад 2 тис. виборчих ділянок шляхом "мобілізації" близько 2000 т. зв. "громадських інспекторів";

3) Так звані "неоєвропейські" сили, до яких віднесемо ПДП і ЛДПМ, на своїх засіданнях політичних рад прийняли рішення підтримати єдиного кандидата в президенти – лідера ПДС Майю Санду. Про таку домовленість стало відомо ще влітку 2016 року, коли був досягнутий компроміс між ПДС, ПДП і ЛДПМ. Зазначене рішення було зумовлене тим, що у кандидата М. Санду було більше шансів, ніж у А. Настазе вийти у другий тур голосування та перемогти в ньому лідера ПСРМ І. Додона, а також потребою в оновленні влади за рахунок приходу в політику молодих, некорумпованих державних діячів;

4) А. Настазе закликав М. Санду прийняти і реалізувати основні пункти його передвиборної програми: децентралізація, модернізація міст, розвиток сільського господарства, боротьба з корупцією і реформування судової системи, організація референдуму з питань вкраденого мільярда, розвиток медицини і освіти тощо;

5) 2 листопада портал beztabu.net опублікував матеріал, в якому повідомлялося про те, що Ігор Додон планує підтримувати хороші відносини з Україною в разі його обрання на посаду. Додон підкреслив, що вважає обов'язковими хороші відносини з сусідами.

"Я обіцяю, що в якості голови держави буду виступати за хороше партнерство з усіма країнами,що з нами межують. З Україною у нас будуть найкращі відносини. У нас багато спільних проблем, які нам належить вирішувати. Я багато років був співголовою молдавсько-української міжурядової комісії, прекрасно знаю загальну повістку двосторонніх відносин. Є проблеми і з демаркацією кордону, і багато-багато інших, які необхідно вирішувати", - зазначив політик.

6) Важливим елементом тактики виборчої кампанії в Молдові є "фактор Володимира Плахотнюка". Зокрема, експерт по ситуації в РМ, аналітик "Джеймстаунского фонду" (CIHA) Сокор в інтерв'ю румунському сайту "Ziare.com" назвав всі перелічені та інші політичні заяви "заготовок В. Плахотнюка". Серед останніх, на думку експерта, притаманні сценарії:

- на правому політичному фланзі – використання контрольованих малорейтингових креатур (Р. Гімпу і Ю. Лянке), які відібрали голоси рейтингових, але неконтрольованих і реально опозиційних кандидатів (Н. Санду і А. Нестасе);

- на лівому проросійському фланзі – запуск підконтрольного політичного проекту, більш відомого як "Рівноправність". Ця політична сила була створена на базі громадського руху з однойменною назвою і очолювана причетним до "розкрадання мільярда" банкіром і мером м. Орхей І. Шором. Цей проект був покликаний аналогічним чином зіграти щодо електорату І. Додона (ПСРМ) і Д. Чубашенко (НП), афілійованого з Р. Вусатим. Таким чином, Плахотнюку необхідні політичні сили як "велика небезпека для суверенітету і нинішнього проєвропейського політичного курсу РМ", які апріорі покликані захистити ДПМ зі своїм підтвердженим іміджем політичної партії, орієнтованої на Брюссель;

- заклики комуністів (ПКРМ) бойкотувати вибори, що також могло бути вигідно Володимиру Плахотнюку або з'являться результатом його "політичного замовлення";

- ДПМ насправді саботує європейську інтеграцію Молдови, яка не збігається з діловими інтересами В. Плахотнюка, перш за все, тому що його бізнес орієнтований на пострадянський простір та в умовах ЄС його в існуючому вигляді просто не буде.

В цілому, кажучи про фактори Володимира Плахотнюка, експерт В. Сокор зазначає, що молдавський олігарх буде намагатися зберегти нинішнє становище, в якому він одноосібно контролює політичну та економічні системи Молдови та не несе за це ніякої конституційної, законодавчої, юридичної відповідальності. Плахотнюк і далі буде намагатися залишатися непублічної фігурою, яка впливає на ситуацію методами "ляльковода", не будучи при цьому класичним "диктатором". При цьому сам Володимир Плахотнюк 18 жовтня виступив із заявою, в якій висловив упевненість, що Молдову, незалежно від ситуації, повинен очолити проєвропейський президент.

Президентські вибори в Молдові готують Україні "московський" сюрприз - фото 2

Приціл на Україну

Проросійський кандидат Ігор Додон зупинився буквально в міліметрі від перемоги на виборах нового президента Республіки Молдова. Фактично єдиний кандидат проєвропейських сил Майя Санду отримала 38% голосів. При цьому перемогу Додона в першому турі "вкрав" інший кремлівський ставленик на молдавській політичній сцені – одіозний бізнесмен Ренато Вусатий, який висунув свого власного кандидата. Про це у своєму блозі написав відомий український журналіст Віталій Портніков, передає replyua.net.

Журналіст зосереджує увагу на тому, що успіх Додона на президентських виборах – це частина російського політичного плану з дестабілізації України. Після заяв Додона про Крим, ймовірно, це зрозуміли вже всі. Маленька Молдова тут – тільки випробувальний полігон, сама по собі вона Кремль не цікавить. Зате саме в цій бідній країні, частина території яка вже 25 років перебуває під російською окупацією, вдосконалюються нові технології. Перша частина технологій вже успішно здійснена в Молдові і зараз починає здійснюватися в Україні. Це – дискредитація проєвропейських політичних сил, доказ того, що "всі вони" корумповані, думають тільки про "свої корита", не здатні керувати країною. Організовується протест, в якому проросійські політичні сили беруть участь разом з прозахідними, так що не зрозумієш, хто є хто. Для великої частини молдавського електорату Додон і Вусатий – ніякі не маріонетки Путіна, а "лідери протестів". І те, що Додон довгі роки був у владі і причетний до маргіналізації молдавської економіки в роки правління комуністів, а Вусатий – просто рядовий бандит, нікого вже не хвилює, вважає Портников.

Саме маріонеткові кандидати Путіна в Молдові і виконають головну задачу – вселять електорату думка, що на Європу не можна сподіватися, "халяви" не буде, а буде тільки "годівниця для олігархів". А хороший Володимир Путін, якщо ви будете добре поводитися, дасть вам продавати продукцію на неосяжному російському ринку і відновить територіальну цілісність. Електорат починає вірити в шизофренічну ідею про те, що вдасться домовиться і там, і сям. На цьому тлі проросійський кандидат перемагає на президентських виборах і домагається перемоги маріонеток на виборах у парламент. Після цього приймається "план Додона" про федералізацію Молдови, в результаті якого маленька країна ділиться на кілька суб'єктів. Найбільшим керує Додон, меншим суб'єктом з центром в Бельцях – Вусатий, Придністров'я та Гагаузія – місцеві ставленики Москви. Формально нейтральна, Молдова стає центром дестабілізації сусідніх країн – України та Румунії, саме такий план і винайшли в Кремлі, вважає Портников.

У той же час Віталій Портников підкреслює, що такий форпост без України Путіну не цікавий. У Кремлі впевнені, що і в Україні все піде по такому ж сценарію. Залишилося тільки організувати "змішаний протест", забезпечити перемогу своїх маріонеток на парламентських і президентських виборах і домогтися тієї ж федералізації, про яку постійно говорять Путін і Лавров.

Як зазначає журналіст www.depo.ua Тарас Паньо, не варто шукати у всьому, що сталося, "руку Москви". Вирішальної ролі вона там не зіграла.  41-річний Додон, наприклад, не є агентом ФСБ на завданні. У такому випадку він би отримав несвоєчасні або неправильні інструкції – і програв би вибори. Він просто якимось інстинктом відчуває, що потрібно літньому і втомленому електоратові. Обіцянка стабільності, "соціальної справедливості", "твердої руки", яка розбереться з "хаосом і анархією". Як розуміє і те, що молоді, активні і більш прагматичні виборці просто втомилися. Втомилися від корупції тих, хто вирішив назвати себе "проєвропейськими силами" – і спокійно "дерибанив" молдавський бюджету протягом багатьох років. Аналогічна ситуація і в Грузії, де гарантовані соціальні блага переважили мрію про цивілізаційний і реформаторський прорив.

Президентські вибори в Молдові готують Україні "московський" сюрприз - фото 3

Коментар

Підводячи підсумки особливостей стратегії та тактики виборчої кампанії у Республіці Молдова, необхідно відзначити наступне:

1) проурядові (проєвропейські) сили з самого початку виборчого процесу вибрали  помилкову тактику, відмовившись від висунення спільної кандидатури на пост президента РМ (за прикладом "неоєвропейських" партій). Відмова від блокування з останніми передбачала у розрахунку на вихід голови ДПМ М. Лупу у другий тур президентських виборів при будь-якому сценарії розвитку подій. Як показали результати першого туру, дане очікування молдавських політиків не виправдалося;

2) єдиний кандидат від "нових" європейських сил М. Санду також не змогла отримати "сумарного" результату в першому турі. Прихильники А. Настазе підтримали М. Санду лише частково, так як вони по суті є "протестним електоратом", який сформувався під час масових акцій 2015-2016 рр., спрямованих проти чинної влади. М. Санду все ж безпосередньо відноситься до чинної влади, так як до формування власної партії до 2015 року входила до складу ЛДПМ. З іншого боку, ПДП брала участь в антиконституційних акціях протесту одночасно з ПСРМ і НП, що в свою чергу могло послужити "відпливу" частини прихильників А. Нестасе на користь І. Додона і Д. Чубашенко;

3) проросійська сила ПСРМ максимально мобілізувала електорат перед проведенням першого туру президентських виборів. До другого туру президентських виборів відзначається наявність кроків щодо блокування з "Нашою партією" (були спроби здійснити такі дії і з керівництвом "Рівноправності") з метою демонстрації "політичної перемоги";

4) з самого початку для І. Додона не було принциповим, хто саме – Н. Лупу або М. Санду – будуть його суперниками у другому турі президентських виборів. Найбільшою загрозою для Ігоря Додона залишається організація масових акцій протесту під антиросійськими/антиєвропейськими гаслами або протидія з боку правоохоронних органів в інтересах Володимира Плахотнюка;

5) у проросійських і провладних силах Республіки Молдова не виключається активізація "війни компроматів" та інших деструктивних дій, спрямованих на взаємну дискредитацію, перехоплення симпатій електорату і т. д. З іншого боку, у зв'язку зі схожістю внутрішньополітичних ситуацій в Україні та Молдові (наявність істотних частин прихильників і противників зближення з ЄС), не виключаються і спроби окремих політичних партій України взяти на озброєння найбільш результативні елементи передвиборної тактики, які були використані в РМ.

Також важливо підкреслити, що на тлі розвитку виборчого процесу в РМ незрозумілою залишається позиція українських молдаван, що компактно проживають на території Одеської та Чернівецької областей, які публічно не висловилися за підтримку тих чи інших політичних сил Молдови. З іншого боку, в молдавській громаді України чітко простежується наявність електоральних симпатій, спрямованих на підтримку проросійських сил, зокрема, Ігоря Додона. На фоні розвитку гострої політичної ситуації як в Україні, так і Молдові, цей фактор може стати потенційним деструктивним елементом політичного процесу.

Україні, у свою чергу, вкрай важлива перемога проєвропейського кандидата на майбутньому 13 листопада другому турі президентських виборів. Позиція Києва цілком і повністю орієнтована на підтримку європейського вибору Кишинева з однієї малої ремаркою: якщо мова не йде про політику уніонізма і посягання на територіальну цілісність України, що демонстрували деякі кандидати в рамках своєї передвиборчої риторики перед першим туром президентських виборів. Перемога ж проросійського кандидата стане прологом до подальших кроків Кремля на шляху зміни вектора зовнішньополітичного розвитку Кишнева з євроатлантичного на євразійський. Більш значною загрозою залишається прагнення керівництва РФ федералізувати Молдову, з подальшим включенням до її складу (на правилах Москви) окупованого більше, ніж 20 років тому, Придністров'я. У такому випадку це може стати репетицією Кремля повторення подібного роду деструктивних процесів вже на території України. Включення т. зв. "Л/ДНР до складу України, перш за все, буде означать не тільки штучну федералізацію української держави, але і легалізацію бандформувань сепаратистів і російських військових під маркою "народної міліції", "розповзання" вірусу сепаратизму по інших регіонах країни, що сумарно може привести до більш масштабних деструктивних політичних процесів. У зв'язку з цим перемога на президентських виборах Молдови проєвропейського кандидата стала б і свого роду "щепленням" від розіграшу в Україні кремлівських політичних технологій, що можуть поставити під сумнів сам факт існування територіальної цілісності української держави.

Всі новини Донбасу сьогодні читайте на Depo.Донбас

 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme