Чому Порошенко боїться Москаля, а Кіхтенку догани виносить

Якщо Геннадій Москаль видає «блокадні» розпорядження і з триповерховими матами ганяється за фурами з пивом, що прямують до «ЛНР», то Олександр Кіхтенко отримує одну догану за іншою і, на додаток, його діяльність розслідує урядова комісія, а він сам навіть відмовчується мляво. Керівники прифронтових областей, які мали б бути за одне і рухатися в одному напрямку, у підсумку виявилися людьми абсолютно різними.

Донбас.depo.ua склав ТОП-5 відмінностей генерал-губернаторів, які керують найскладнішим українським регіоном.  

1. Перше враження

Військовий Кіхтенко на вигляд типовий флегматик. Йому, як не дивно, не личить камуфляжна форма. У строгому костюмі, він виглядає органічніше, ніж у класичному, як за часів СРСР, кітелі з погонами, нагородними планками та у брюках з лампасами. З одного боку, Кіхтенко завжди підкреслено емоційно виважений. З іншого - занадто тихий. Розмовляє на публічних заходах українською, та помітно, що доводиться перекладати «в уме».

Москаль за темпераментом 100% холерік. І ця його енергійність, емоційність і активність особливо гостро виявилася саме під час його перебування на посаді луганського губернатора вдруге, вже під час війни. У 2005-2006 роках, коли Москаль був очільником ОДА вперше, він запам'ятався як демократичний і дуже нетипово відкритий для сходу чиновник. Ходив на роботу пішки і без охорони, зробив вхід в будівлю ОДА вільним, запросто спілкувався на вулицях з людьми.

2. Вплив і манера спілкування

Кіхтенко не здається людиною, здатною на когось вплинути або публічно натиснути. «Паркетний генерал», або «Губернатор ради ветеранів» - так жартують про нього журналісти. Мабуть тому, що вициганити будь-яку гостру промову або інформацію з нього довелось лише одиницям, та й ті не розуміють - як. Губернатор Кіхтенко просто робить як треба (як сказали), суто «у межах своїх повноважень» і якось «взагалі» - таке складається враження. Ну що ще подумаєш, почувши: «Мені б довелось взяти на себе відповідальність». Щоб він на когось публічно накричав, або обізвав - таке годі й уявити. На питання про звинувачення від Авакова та Яценюка у колабораціонізмі, Кіхтенко відповідав щось на кшталт: працюю згідно закону, маю підтримку Президента, це піар тих, хто, або не розуміє, або ворог. На інші питання відповіді Кіхтенка стандартні: «Вже доповідав прем'єру/президенту, вже писав листа, я згоден з вами, ще раз нагадаю керівництву, це війна, дуже вам дякую».

Москаль навпаки має амплуа галасливого і хамовитого діяча. Він запросто може обкласти матюками як військових, так і місцевих мешканців, які, як йому здається симпатизують сепаратистам і регіоналам. Хоча сам Москаль не гребує призначати колишнього регіонала собі у заступники, пояснюючи чи це тим, що йому немає з ким працювати - всі луганські чиновники так чи інакше колишні регіонали. «Якщо людина обрала Україну і працює тут, то таким треба давати шанс», - відповідає Москаль на усі закиди. Крім того, Москаль жодного разу публічно не критикував керівника обласного управління МВС Анатолія Науменка, якого колишній ватажок «ЛНР» Валерій Болотов призначив «народним міліціонером».

Разом з тим, Москаль іноді зривається не тільки на сепаратистах, але й на досить патріотичних чиновників. Наприклад, нещодавно його звинуватили у хамстві по відношенню до мера-патріота міста Сватове Луганської області Євгена Рибалка, який задав йому питання стосовно ремонту дороги і водопостачання. Губернатор обізвав Рибалко «х ... мером» і зажадав від нього піти із залу.

3. Публічність та інформування про свою діяльність

Як наслідок такого різного темпераменту двох губернаторів Донбасу, різняться також способи і якість того, як про їхню діяльність інформується.

Куди, як, коли і скільки їздить Москаль по Луганській області знають усі. Не тільки його прес-служба, але і він сам веде свою сторінку у Фейсбуці, викладає фото, відео, пише тексти. Крім того, прес-секретарі оперативно оновлюють його персональний сайт, а також інформують про діяльність луганської влади на сторінці військово-цивільної адміністрації у соцмережі.

Чим займається Кіхтенко - це питання. Він без сумніву так само робить свою роботу, буває з виїздами у підконтрольних Україні районах Донеччини, спілкується з людьми і місцевими чиновниками, але хто про це знає? Знають ті, хто буває присутній на його виїздах, але ані фото, ані відео, ані якихось виразних повідомлень, знайти важко, а частіше за все і неможливо. Сторінки у Фейсбуці у Кіхтенка теж немає. Вся мізерна інформація якщо і з'являється, то на сайті Донецької  військово-цивільної адміністрації. Те ж саме дублюється на сторінці відомства у Фейсбуці.

4 Ставлення до торгівлі і співпраці з окупованими територіями Донбасу

Скандал щодо звільнення Кіхтенка, подейкують, спровокований його економічними уявленнями щодо співпраці з «ДНР». Губернатор виявився далеко не «яструбом» відносно перекриття дихання терористам-сепаратистам на тимчасово окупованих територіях Донеччини. Він вважає, що з підприємствами з «того боку», які перереєструвались на контрольованій Україною території, потрібно працювати. А інакше ані бюджету, ані життя, гроші перетечуть до російського агресора, а працівників виштовхнуть до лав бойовиків. Мабуть саме ці, наполегливі, майже як мантра, неодноразово озвучені тези і породили конспірологию та чутки щодо Кіхтенка - «продався Рінату», «сів на вугілля деенерівців», «має з контрабанди». Він, звичайно, заперечує, але ж якимись непереконливими фактами. Тому факти починають бити його.

Москаль з його відомим побажанням бойовикам «хай сечу п'ють, а не пиво», зрозуміло, що більш категоричний. Щоправда, приймаючи розпорядження про заборону руху будь-якого транспорту як  на окуповану Луганщину, так і звідти, він намагається змусити Верховну Раду і Уряд на законодавчому рівні закріпити правила, за якими будуть жити дві території колись єдиної області. Логіка Москаля проста, якщо торгуємо з «ЛНР», вимагаємо платити на блокпостах за провезення товару, то офіційно, а не так, як зараз, коли гроші потрапляють в кишеню правоохоронцям. Якщо прозорих правил немає, то зась, повна блокада і ніхто, крім велосипедистів нікуди не їде.

5. Губернатори і війна

Про війну, у прямому сенсі, губернатор Донеччини не занадто часто розмовляє. Якщо не рахувати заборону спиртного для військових, та пересування на «броні» підконтрольними україні донецькими містами (після трагедії у Костянтинівці та громадських заворушень). Але саме військові, майже публічно почали дивуватись, чому саме Донецька ОДА зовсім не бере участь у зведенні оборонних споруд? У той час, як під Маріуполем Волинська та Одеська адміністрації знайшли можливість витратити власні кошти та залучити бізнес. Це не шило, не сховаєш. На що Кіхтенко в Маріуполі повів себе прогнозовано: поставив оборону міста у приклад, «вклонився» підприємствам, які за свої кошти з того літа будують редути, поскаржився на бюрократів, пообіцяв грошей, яких занадто мало, та відбув на північ області, де стан ще гірше. Чогож дивуватись, що знов поширились чутки, що не грошей не вистачає, а «відкатів»? Також нічого не відомо про відносини Кіхтенка з полком "Азов", який вже кілька місяців боронить Широкине і околиці Маріуполя. Чи їздив він туди? Чи розмовляв з людьми та бійцями?

Москаль про війну, постраждалих і військових, які стоять на обороні Луганщини говорить регулярно.Так само регулярно "дрючить" військових і бійців "Айдару". Конфлікт з батальоном у Москаля був досить довгим, він неодноразово жалівся на бійців Президенту, керівництву АТО, навіть звинувачував їх у захопленні хлібозаводу і автомобілей швидкої допомоги. Потім виявилося, що нічого такого не було, і Москаль назвав прикрим непорозумінням інцидент зі зникненням "швидких".

Він зізнався, що не всі бійці "Айдару" - правопорушники, зустрівся із із командуванням та особовим складом та "уклав мирову".

Нещодавно Москаль звинуватив військовослужбовців у тому, що вони начебто самовільно зайняли приватне житло у місті Щастя і незаконно проживають там, не сплачуючи при цьому за комунальні послуги. Губернатор розпорядився їх виселити, тож "пригоди" у цьому напрямку тривають.

На сайтах Москаля і від його імені постійно з'являється інформація про обстріли, постраждалих, руйнування. Сам він також приїздить на блокпости і місця обстрілу: Щастя, Станиця, Трьохізбенка. Хоча... не виключено, що і Кіхтенко іздить до людей у зруйновані міста і села, але про це ніхто не знає?