Маловідома Донеччина

Для тих, чия душа бажає більш урбаністичного, степового або ж азовського пейзажу, Depo.Мандрівник відкриває в чомусь сувору, але від того не менш прекрасну Донеччину

Донеччина і туризм тісно пов'язані у розумінні небагатьох людей. Це – наслідок промислового перенавантаження регіону. Але трохи Інтернету, розповідей досвідчених туристів – і, виявляється, тут є, на що подивитися.

Одразу попереджаємо: подорож на Донбас – не для людей зі слабкими нервами. І не лише через близькість війни. Справа у дещо іншому: тут немає ані якісних доріг, ані зручного транспортного сполучення, ані готельної інфраструктури. Місцевий відпочинок – не для зніжених любителів комфорту, а для тих, хто хоче і має сили відкривати для себе РІЗНУ Україну. Навіть таку, скажемо так, трохи "дику", не балувану туристичною увагою і, може, в чомусь небезпечну. Бо Донбас – Україна, і це не підлягає сумніву.

Отже, для тих, кому одеські курорти чи іграшкові містечка Західної України, чия душа бажає більш урбаністичного, степового або ж азовського пейзажу, Depo.Мандрівник відкриває Донеччину.

Звісно ж, зараз область розділена війною, і частина цікавих місць залишилася по той бік лінії розмежування. Поза доступом залишаються, наприклад, філіал заповіднику "Хомутівський степ" під Новоазовськом, дивовижний ландшафтний парк "Клебан-Бик" між Донецьком та Горлівкою. Невідома доля і єдиного, мабуть, на східній Україні буддистського монастиря в Ольгінці. Тому найдоступнішими для туризму зараз залишаються північ та південь Донеччини.

Найвідоміший з доступних для відвідування місць – це Святогірськ із знаменитою Свято-Успенскою лаврою – монастирем, влаштованим у печерах крейдової скелі.

Зараз це найвідоміший центр православного паломництва на сході України. Такі місця вже "обросли" певною інфраструктурою, різними невеличкими легендами.

На півдні Донеччини відвідати варто, звичайно, природний національний парк "Меотіда" – це назва усього Азовського моря, яка пішла ще з часів древніх греків та римлян, які вважали, що живе тут плем'я меотів.

Невідомо, що стало з ними, але сьогодні Меотіда – це низка курортних поселень на морському узбережжі: Ялта, Урзуф, засновані греками-переселенцями із Криму. Колись тут князь Святослав Хоробрий ходив із військом та бив хазар. Кажуть, навіть заклав невеличку фортецю.

Сьогодні Меотіда – це величезний заповідник. Він об'єднує і приморські солончаки, і величезні азовські морські "коси". Саме тут полюбляють селитися перелітним птахам, коли, наприклад в Африці їм стає некомфортно. Науковці кажуть, що флора тут нараховує приблизно 640 видів. На вигляд це, мов величезні "поля" із чайок, бакланів та всіляких білих чапель.

Нажаль, цей парк зараз розділений війною навпіл. З одного боку, під Новоазовском, на цих пташиних лиманах розважаються бойовики, проводячи "навчання". З іншого, на Білосарайській косі, птахи перебувають на підконтрольній українським військовим території. Але ж все одне знайти шлях, аби помилуватися природою, можна.

Є ще одне місце на півдні Донеччини, яке не варто пропускати, – заповідник "Кам'яні могили".

У 2008 році він потрапив в топ-21 всеукраїнського конкурсу "Сім природних чудес України". Розкинулися "Могили" навколо селища Назарівка, майже на кордоні Донецької та Запорізької областей, та являє собою верхівки скель заввишки 50-70 м посеред степу, що утворилися два мільярди років тому через виверження вулкана.

Це надзвичайно старий пейзаж, дивлячись на який можна зрозуміти, якою була донецька земля мільйони років тому. Але крім наукової цінності для донеччан "Кам'яні могили" – класне місце для піших прогулянок, велотурів, ночівель з наметами та нічним степом під безкраїм зоряним небом.

До туристичних центрів на півночі області дістатися зручніше. Тут і залізниця, і автомобільний зв'язок більш розвинутий, ніж на півдні. Але якщо їхати громадським транспортом, треба приготуватися до пересадок, зокрема з поїзда на автобус.

З Києва до Краматорська і Слов'янська можна доїхати трьома поїздами: вони відправляються о 06:24 ранку, 19:22 та 21:18 вечора з київського вокзалу, а до кінцевого пункту – Краматорська – прибувають, відповідно, о 12:24 дня або ж о 07:02 та 11:44 ранку. Якщо їхати на Славкурорт, виходити треба на станції Слов'янськ, а далі пересідати на автобус №2, який прямує з залізничного вокзалу, і їхати ще близько 10 хвилин.

Дістатися до Святогірська також можна на рейсовому автобусі – останні курсують між містом та судними Краматорськом та Слов'янськом майже щогодини. Автобусна станція розташована майже у центрі міста. До лаври від неї можна під'їхати на таксі, а можна і пройтися пішки непоганою дорогою, прокладеною через ліс. Значно менш зручний, але більш дешевий спосіб дістатися Святогірська – звичайна електричка. Втім, при подорожі з Краматорська чи Слов'янська доведеться робити пересадку на станції Лиман. Крім того, є й ще одна незручність – залізнична станція Святогірськ, на відміну від автобусної, розташована в 7 кілометрах від міста.

Розклад міських автобусних маршрутів можна подивитися на сайті міськради Слов'янська.

Що стосується Ямполя, то виходити з поїзда треба в Краматорську. Саме село розташоване на перегоні Лиман – Бахмут. Електропоїзди ходять в обох напрямках щонайменше раз на 3 години.

Також до Слов'янська або Краматорська можна доїхати з Харкова поїздом №124 О (Київ-Костянтинівка) Дорога забере лише кілька годин: виїзд о 07:17 ранку, на місці – об 11:44.

Дістатися південної Донеччини зручніше буде з боку Запоріжжя: їхати з півночі через всю область – це зовсім інший екстрим, що зветься "бездоріжжя".

Хоча дорога з Києва до Запоріжжя, а потім вже до пам'яток – теж екстрим, вже на ім'я "пересадки". Але це ж Донбас – місце для сильних духом та витривалих людей!

Розклад автобусів Запоріжжя – Маріуполь представлений трьома щоденними рейсами. Перший з них виїжджає о 6:35 ранку. Трохи пізніше, о 8:15 в потрібному напрямку пройде маршрутка. Останній автобус до Маріуполя відправиться з автовокзалу Запоріжжя о 19:15.

У зворотньому напрямку ситуація трохи інакша. Перший автобус до обласного центру Запорізької області поїде о 8:05. Рівно о 13:00 пройде друга маршрутка з Маріуполя. Остання можливість повернутися – о 16:30. Уточнити розклад руху автобусів можна, зателефонувавши у довідкову автовокзалу Запоріжжя за телефоном: +38 (0612) 24-40-46.

З Маріуполя до Білосарайської коси, де розташований заповідник "Меотіда", можна міським автобусом. Розклад автобусів Маршрут №64 "Маріуполь – Білосарайська коса":

• з Маріуполя: 6:10, 6:50, 9:10, 10:35, 11:50, 13:40, 15:25, 17:10

• з Білосарайської коси: 7:20, 11:50, 14:55, 18:30

Отримати інформацію про графік руху та наявність рейсів до Білосарайської коси можна за телефоном АС-2 в Маріуполі: +38 (0629) 51-15-88

Дорога власним транспортом з Запоріжжя до Коси забере 4 години часу, проте треба бути готовими до блокпостів та перевірок. Нічого не поробиш: в країні війна.

Щоб дістатися з Маріуполя до села Назарівка, аби прогулятися "Кам'яними могилами" чи навіть кілька днів пожити там у наметі, потрібне власне авто або якийсь транспорт. Маршрут наступний: проїхати 45 км на північний захід трасою Т0803 (Маріуполь – Запоріжжя) до с. Новокрасновка, за ним повернути ліворуч і проїхати ще 3 км до Назарівки (по грунтовці від села до дирекції заповідника 3-4 км). Також до Назарівки їде автобус "Маріуполь – Кальчинівка" (6:00, 10:00 та 14:00 щодня з АС-2 Маріуполя).

Після довгої дороги до Донеччини потрібна принаймні доба, щоб відпочити, а потім вже вирушати далі. З готельним бізнесом на Донбасі, зрозуміло, не дуже склалося. Тому варто заздалегідь підшукати квартиру у Слов'янську, Краматорську, Святогірську або Маріуполі та домовитися за оренду на кілька діб. Ціни різні – від 250 до 400 гривень на добу. Або ж можна взяти з собою вже згаданий намет і всі необхідні речі та розміститися поза бетонних джунглів.