Хто той вугільний генерал з Макіївки, якого призначили у Міненерго

Допоки ЗМІ сватали на посаду заступника міністра енергетики та вугільної промисловості вихідця з Луганщини Юрія Зюкова, який ледь відмахався від чуток про роботу на "ЛНР", у міністерстві пригледіли нового кандидата.

Заступником став Станіслав Толчин - відомий, навіть одіозний донецький персонаж, зліт кар'єри якого пов'язують з його колишнім керівником Сергієм Тулубом. Вже є відповідна постанова про призначення Толчина на посаду, яку повинен підписати прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.

Толчин був собі звичайним директором макіївського заводу залізобетонних виробів, аж раптом у 2006 році очолив ДП "Макіїввугілля", яке на той момент видобувало найбільш ліквідні марки вугілля для енергетики та коксохімічної промисловості. Вугільним генералом він був шість років, протягом яких ЗМІ, профлідери та експерти звинувачували його в участі у корупційних схемах Тулуба, а, мовляв,  вливання державних коштів в підприємство називали лише щитом для відведення очей обивателів.

Відносний зліт Макіїввугілля збігся зі становленням сім'ї Віктора Януковича в масштабах країни. Фінансові потоки перейшли спочатку під контроль Юрія Іванющенка, потім до цього бізнесу приєднався Олександр Янукович, витіснивши в результаті найближчого партнера "сім'ї".

Схеми заробітку на довоєнному державному вуглепромі використовувалися найрізноманітніші. Від звичних кишенькових тендерів, коли обладнання та витратні матеріали поставляються за завищеними цінами, до гри "в наперстки" з вартістю видобутого енергетичного вугілля, після чого в справу вступала електрогенерація, і кінцеві бенефіціари отримували прибуток при зовнішній законності всіх операцій.

Особливою фішкою "Макіїввугілля" періоду Толчина і Олександра Януковича стало "відмивання" на цьому держпідприємстві вугілля, видобутого в копанках. Тобто продукція кримінальних "дірок" за документами, а то і фізично, заводилася на "Макіїввугілля", а потім йшла споживачам. А всі витрати – від корупційних, до прямих, пов'язаних з розвитком реального шахтної видобутку – покривалися за рахунок держбюджету.

Цілком можливо, що епатажний Толчин в цей час грав свого роду корисну роль: на відміну від "генералів" радянського зразка, які не люблять популярності, він вкладався в рекламу досягнень "Макіїввугілля". Білборди з черговими здобутими мільйонами тонн розвішувалися не тільки у Макіївці, але і у Донецьку, на яких Толчин не соромився демонструвати всі свої шахтарські ордена.

20 січня 2011 року "Макіїввугілля" несподівано виявилося в топі всіх стрічок новин. У місті пролунали три вибухи, один з яких пошкодив фасад офісу держпідприємства. Тоді влада назвала те, що сталося терактом, а його організатори нібито вимагали 4 млн євро,в разі відмови продовжуючи вибухи, але вже з жертвами. У підсумку знайшли навіть "винних".

Але у тому ж 2011 році результати медіа-зусиль Толчина відправила на смітник аварія на шахті Бажанова. 29 липня впав 70-метровий копр скіпового ствола шахти, загинули 11 людей. Бетонна конструкція заввишки з багатоповерхівку, в якій розташоване обладнання для підйому/спуску вантажів в шахту, була зношена настільки, що просто рухнула без будь-яких додаткових впливів, поховавши під собою майже весь обслуговуючий персонал і випадкових надземних робітників. Подія для вугільної промисловості більш ніж надзвичайна.

Держкомісія тоді завила, що завалився копр з невідомих причин, але паралельно поширювалася інформація, що подібні аварії в Україні можуть статися чи не на кожній шахті: споруди старі, їх зміцненням ніхто не переймався, чекай "копропада".

Толчин залишився на посаді. Однак в 2011 році прокуратура Донецької області порушила кримінальну справу, а КРУ назвало і прізвище Толчина. Фінінспектори "накопали" в "Макіїввугіллі "незаконних доходів від реалізації без ліцензій на видобуток корисних копалин" на 1 млрд 45 млн грн. Збитки держбюджету оцінили в 117,5 млн, ДП "Макіїввугілля" - 312,3 млн, збитки працівників - 46,1 млн. грн.

Після цього Толчин заліг на дно: офіційно його кар'єра в компанії закінчилася у 2012 році, потім він близько 3-х місяців пропрацював начальником управління інвестиційно-інноваційної політики, підприємництва та зовнішніх зносин Черкаської ОДА. Згодом у ЗМІ повідомлялося, що він був змушений переховуватися, у цей же період Толчина помітили в Ізраїлі.

Як би там не було, але в 2013 році він сплив на посаді Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету, де пропрацював до 2015 року. Але і тут нарвався на скандал: Центр протидії корупції звинуватив його в затягуванні розгляду справ за фактами корупції. Зокрема, на "Укрпошті" і в Держуправлінні справами.

"Цілийгенерал" Толчин добре відомий через свій розкішний стиль життя "по-багатому". Під час перебування на держслужбі, його неодноразово бачили за кермом люксових автомобілів Ferrari, Maserati, Bentley, Mersedes S-класу, Range Rover, Hummer.

На такій Maserati він їздив на роботу в Антимонопольний комітет, маючи зарплату 6 тис. гривень.

Проживає Толчин в елітних будинках під Києвом.

Згідно з його декларацією за 2014 рік, загальна сума його доходу склала лише трохи більше 111 тис. грн, а членів сім'ї - 890 тис. грн.

Як зазначає "Радіо Свобода", міністр енергетики на вугільної промисловості Ігор Насалик відмовився коментувати таке призначення, пояснивши, що він зараз за кордоном. А Толчин поклав трубку, почувши питання журналістів про його призначення.

З огляду на все вищеперераховане, у Міненерго з'явилася людина, яка, напевно, прекрасно знайома з тіньовими схемами вуглепрому, профільним бізнесом родини Януковича і сателітів, є учасником корупційних скандалів і винна у одній з найдивніших шахтних аварій.

Для чого таке призначення потрібно Кабміну? Варіантів маса, але головними вимальовуються наступні: або Толчин зливає всі згадані схеми, і держава бореться за чистоту фінансів державно вуглепрому, або ці самі схеми хтось захотів очолити руками перевіреного кадру. Аж до чергового нарощування держпідтримки шахтам і поставок вугілля з копанок.

Додамо, що в ОРДіЛО копанки працюють, як і раніше, і добувають ті самі марки вугілля, дефіцитом яких, а значить і колапсом електроенергетики, українців лякають всі роки війни.