Хто той засланий Козак, який замінить Суркова на Донбасі

Місія помічника російського президента Владислава Суркова на Донбасі завершена. Замість нього стежити за станом справ в "ДНР" і "ЛНР" довірили віце-прем'єру РФ, відповідальному за анексування Криму, Дмитру Козаку. Ця кадрова ротація підводить риску під планами Кремля з облаштування на Донбасі штучного адміністративного утворення і його реінтеграції до складу України, пише "Деловая столица".

Нова місія Козака, який займається врегулюванням конфлікту в Придністров'ї, ось вже 12 років, говорить про те, що команда Путіна йде на системне зниження градуса в протистоянні на Донбасі. Москва вже не чекає швидких рішень і гучних результатів на цьому напрямку і готова до затяжної дипломатичної партії проти Києва.

Заміна куратора "ЛДНР" виглядає цілком закономірним рішенням, якщо взяти до уваги результати роботи Владислава Суркова. А їх, насправді, не так вже багато. Гучний проект "Новоросія", за яким стояв помічник російського президента, провалився. Серед причин цього фіаско можна виділити декілька чинників. По-перше, жителі Сходу України проявили мізерно низьку активність в "руской вєснє", що стартувала в минулому році в Криму. Отже, багатомільйонні кошти, витрачені тут на розпалювання антиукраїнської істерії протягом багатьох років, були витрачені даремно. По-друге, команда Суркова виявилася не готова організаційно до запуску повноцінного сепаратистського проекту в Донецькій і Луганській областях. Ключовий прорахунок - відсутність авторитетних місцевих лідерів. І, по-третє, Москва так і не наважилася на взяття під безпосередній військовий контроль окупованих територій Донбасу, як це було в Криму. Саме тому тут швидко розавітли бандитизм і отаманщина, які перетворили життя в "ДНР" і "ЛНР" в кривавий жах, і перекинулися на російську територію.

Таким же провалом закінчилася спроба Суркова реінтегрувати до складу України окуповані частини Донбасу під соусом особливого статусу. І хоча відповідні домовленості були досягнуті напередодні 2015 року в Мінську, було очевидно, що ніхто їх виконувати не буде. Для української влади дотримання скандального договору було рівнозначно політичному самогубству. Особливо це стосується умови про формування непідконтрольних Києву силових органів в Донецьку та Луганську. Росія, у свою чергу, не збиралася повертати Банковій контроль над спільним кордоном. Владислав Сурков сподівався виправити ситуацію за допомогою плану Мореля, що передбачає проведення на Донбасі виборів за окремим законом. Але і цей варіант режисеру "Новоросії" здійснити не вдалося.

Безумовним козирем Дмитра Козака в контексті дорученого йому кураторства з питань, пов'язаних з функціонуванням "ДНР" і "ЛНР" є розробка плану вирішення придністровського конфлікту шляхом федералізації Молдови. Згідно з планом Козака, автономії отримували право вето при прийнятті небажаних для них законопроектів, а Кишинів мав розпустити армію, дотримуватися нейтралітету і дати згоду на розміщення російської військової бази в ПМР мінімум на 20 років.
У підсумку план сепаратистського проекту на Сході України остаточно провалився, а з ним виявився непотрібним на цьому напрямку і сам Владислав Сурков. У вельми схожій ситуації досвідчений майстер політичних і військових комбінацій опинився в 2011 році, коли реалізована ним у РФ гучна концепція "суверенної демократії" також зазнала поразки. Тоді Сурков грав в особливу, російську демократію, творячи ручні псевдоопозиційні політичні проекти ("Батьківщина" в 2003 році, Громадський рух "Наші" в 2005-му, "Справедлива Росія" в 2007-м), які повинні були виконати функцію громовідводу в авторитарній державі. Але згодом ці маніпуляції призвели до появи в РФ справжнього протестного руху і наймасовішого антиурядового мітингу на Болотній площі в 2011 році. Відповідати за розгул демократії довелося Суркову, якого змусили віддати посаду першого заступника голови президентської адміністрації протеже Сергія Іванова В'ячеславу Володіну.

Втім, Сурков ще може реалізувати себе на інших напрямках (він продовжує курирувати кавказькі справи, зокрема - в Південній Осетії і Абхазії, віджатих у Грузії), а нас зараз цікавить інша персона - Дмитро Козак.

Уродженець села Бандурове Кіровоградської області, як і багато інших представників оточення Володимира Путіна, починав свою кар'єру в середині дев'яностих в команді тодішнього мера Ленінграда Анатолія Собчака. Згодом обіймав різні високі посади, зокрема був заступником і першим заступником глави адміністрації президента (2000-2003 рр.), також працював представником президента в Південному федеральному окрузі (2004-2007), а з 2008 року працює віце-прем'єром. Саме Козак відповідав в уряді Медведєва за підготовку до зимової олімпіади в Сочі, що пройшла в 2014 році. А віднедавна він курирує анексований Крим.

Таким чином, Козак - однозначно близька Путіну людина. У той же час, звертає на себе уваги ступінь цієї близькості. Умовна дистанція між ними цілком порівнянна з дистанцією між Сурковим і президентом. У той же час, Козак - людина з "дуже старої" гвардії, до яких Сурков не відноситься. Так що тут Путін наслідує свою звичайну практику використання пітерських друзів в якості пожежної команди. Тобто, нинішню рокіровку можна інтерпретувати так: форму, яку знайшов процес врегулювання на Донбасі, Кремль фактично визнав загрозою - і долучив перевіреного кризового менеджера. Однак той факт, що Козак, як і Сурков, не входить до вузького кола Путіна, означає, що він побоюється звуження простору для подальших маневрів. У той же час, як випливає з опублікованої днями чергової доповіді аналітичної групи "Мінченко Консалтинг" (в даному випадку очевидні маніпулятивні дослідження можна знехтувати), і Сурков, і Козак в російській ієрархії зараз займають приблизно однакове становище "кандидатів у члени путінського політбюро" другого ешелону. Таким чином, ця ротація для останнього є перевіркою потенціалу для подальшого просування. Путінська вертикаль відчуває серйозний кадровий голод, так що це угода на взаємовигідних умовах.

Безумовним козирем Дмитра Козака в контексті дорученого йому кураторства питань, пов'язаних з функціонуванням "ДНР" і "ЛНР" є розробка плану вирішення придністровського конфлікту шляхом федералізації Молдови. Відповідно до запропонованого Козаком меморандумом, Молдавії пропонувалася нова модель державного устрою - асиметрична федерація, куди мали увійти ПМР і Гагаузія. Згідно з планом Козака, автономії отримували право вето при прийнятті небажаних для них законопроектів, а Кишинів мав розпустити армію, дотримуватися нейтралітету і дати згоду на розміщення російської військової бази в ПМР мінімум на 20 років. Відповідний договір, написаний на основі цього плану, був парафований в 2003 році, але в останній момент під тиском Заходу його підписання зірвалося.

Судячи з усього, схожий план Дмитро Козак буде пропонувати, тепер у статусі наглядача за "ЛДНР", і Україні. Звичайно, нова миротворча робота Козака матиме свої відмінності та особливості, оскільки масштаби конфлікту на Донбасі і вплив сторін протистояння значно відрізняються від придністровської історії. У той же час очевидно, що зміна Суркова на Козака означає ставку Кремля на глибоку заморозку конфлікту на Донбасі та підготовку до затяжного позиційного політичного і дипломатичного протистояння. З військової точки зору це кадрове рішення вселяє певний оптимізм. Оскільки вірогідність відновлення повномасштабних бойових дій найближчим часом зведена до мінімуму. У той же час, нам доведеться остаточно змиритися з тим, що проблема Донбасу - це дуже надовго.