Чому Сурков дурить пенсіонерів "ЛНР" та "ДНР"

Останнім часом з наближенням фейковиборів "ЛНР" як з друзями, що вимушені були залишитися по той бік лінії розмежування у Луганську, так і з переселенцями, часто розмірковуємо, хтось взагалі на ті "вибори" піде? Навіть ставки робимо, багато буде людей чи мало.

Вимушені мешканці "ЛНР" кажуть, що тих, хто несамовито вірить у "республіку" залишилися одиниці. Якщо цитувати, то: "Тільки імбецили ще вірять, а їх слава Богу небагато". Та й війна проти "хунти і фашистів", на території якої ціни на продукти у тричі нижчі, а зарплати більші, вже нікого з мешканців не надихає. Інша справа - хоч якійсь статус у якості території в складі Росії. Ось на це ще багато хто на окупованому Донбасі готовий повестись.

Цей факт розуміють як ватажки "Л-ДНР", так і їх кремлівські куратори, які останнім часом годують зневірений народ перспективою приєднання до РФ. Після Криму ця тема ще довго використовуватиметься ними по принципу "осла і морквини".

І байдуже, що перший раунд у 2014 році не вдався, а замість російських пенсій, як у Криму, отримали голод і війну. 

А тепер у медіапросторі окупантів цілком серйозно обсмоктують тезу, як "вибори" відповідають мінським домовленостям (за якими взагалі-то Донбас повинен повернутися у склад України) і одночасно як ті самі "вибори" сприятимуть входженню "ЛНР" і "ДНР" в склад Федерації.

Такі взаємовиключні речі пропаганда на Луганщині і Донеччині навчилася втовкмачувати населенню вже давно, за часів регіоналів і першого Майдану.

Так, саме з моменту, як "помаранчева чума" "наступала на Донбас в 2004 році" за версією телеканала ЛОТ, яким керував теперішній радник ватажка "ЛНР" Родіон Мірошнік, російська мова "опинилася у небезпеці".

Це у регіоні, де відсоток використання російською досягає 70. Але ж повірили ті, хто завжди вільно нею користався. Тема другої державної російської мови спливала перед кожними виборами (як тепер зрозуміло, не без участі російських кураторів). У Луганську і Донецьку майоріли прапори Партії регіонів і комуністів, лозунги "защитим русский язык" були ледь не на кожному стовпі. З трибун виступали відомі українофоби, наприклад депутат Держдуми Костянтин Затулін, який вальяжно верещав про насильницьку українізацію.

Вибори рано чи пізно проходили, тема другої державної мови затухала. І навіть у парламенті, де правлячі регіонали неодноразово могли б спробувати зібрати конституційну більшість, жодного разу вони навіть не спробували змінити Основний закон.

Як зараз пам'ятаю у 2010 році в прямому ефірі на прес-конференції у тодішнього кандидата у президенти Віктора Януковича в Луганську я просто запитала, а чому ж таки російська мова досі не друга державна, чому регіонали нею тільки дражнять електорат. Янукович від несподіваності відповів правду - немає політичної волі.

Роздмухування теми приєднання до Росії "ЛНР" і "ДНР" - це така ж замануха. З огляду на те, що у Росії зараз кепські справи: блокада Криму, падіння рубля, низькі пенсії і зарплати, санкції + ще війна у Сирії, луганчани і донеччани можуть бути спокійними - Донбас їй і дарма непотрібний.

Хто з кураторів Кремля вигадав знову морочити голову людям "кримським сценарієм", зрозуміло, що достеменно невідомо. Не виключно, що ця геніальна думка народилася у голові радника російського президента одвічний куратор "Л-ДНРії" Владислава Суркова. Якщо у 2014 році вона згодилася, то чому зараз ні?