"Айдарівець", якого поховали, за чотири місяці повернувся живим (ФОТО)

Про це пише Depo.Донбас з посиланням на Факти і коментарі.

"Чотири місяці Олександра Чеха вважали загиблим в бою на трасі Щастя - Металіст. П'ятого вересня 2014 року друга рота 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" потрапила в засідку. З тридцяти людей вижили тільки двоє. Олександр Чех виявився одним з них", - йдеться у повідомленні.

За словами самого бійця, він дуже обгорів - обличчя майже не було, і водій, який вижив із ним, навіть не впізнав його. Очі вціліли завдяки окулярам.

Чех розповідає, що вони навіть не розуміли, де вони і куди йдуть, однак їм пощастило натрапити на помешкання місцевих жителів, які не здали їх бойовикам, а ризикуючи своїм життям, повезли до окупованого Луганська до лікарні.

"Там теж є добрі люди. Мене терміново потрібно було везти в лікарню. Рано вранці господарі будинку перевдягли мене в цивільне, посадили в машину, вивісили на автомобілі білий прапор і вирушили до окупованого Луганська - це було найближче місце, де мені могли надати кваліфіковану допомогу", - розповідоає боєць.

Він каже, що разом зі своїми рятувальниками придумали легенду, ніби-то він росіянин з Пітера, який випадково натрапив на вибухівку, а документи загубив. Ця версія виправдала себе завдяки тому, що Чех, до війни працював у Санкт-Петербурзі та зміг підробити акцент, з яким говорять росіяни.

У луганській лікарні також щастило на мовчазних лікарів, які не задавали зайвих питань. Зазначає він, що бачив там полонених український бійців, однак не міг з ними спілкуватись, щоб не видати себе.

Після трьох місяців у лікарні його забрали до себе місцеві проукраїнські волонетри.

Вони й познайомили Чеха з українською журналісткою, яка доправила його до України, все також під виглядом жителя Санкт-Петребурга.

"Айдарівець" не називає їхніх імен, щоб не наражати на небезпеку. 

Коли повернувся на батьківщину, то перш за все пішов до рідної частини.

"Пам'ятаю, підходжу до воріт і кажу знайомому черговому: "Дай закурити". Той трохи не знепритомнів: "Ти ?! Не може бути! " Виявилося, після того бою мене занесли в списки загиблих і навіть встигли поховати. Думали, що я там згорів заживо. Навіть показали мені мою могилу в Старобільську, уявляєте? А в рідному Херсоні в місцевій газеті вийшла стаття про мою героїчну смерть", - розповідає Чех.

Однак вдома боєць довго не всидів і повернувся на передову. Втім, через контузію та проблеми зі здоров`ям він знову опинився у шпиталі. Там і зустрів свою майбутню дружину.

Наразі Чех знову збирається на передову, бо вважає, що коли в країні війна, його місце саме там.

"Зараз не час відсиджуватися в тилу. Я повинен це зробити заради пам'яті загиблих хлопців. Вони нічого не боялися, і я теж не маю права", - каже "айдарівець".