Великдень на передовій Луганщини: напередодні там були обстріли (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Щоб привітати бійців, які перебувають в зоні АТО, з Великоднем, караван доброчинців виїхав із Харкова на Луганщину приблизно о сьомій ранку.

Везли на передову паски, крашанки та ще багато інших смаколиків. Великодній кошик волонтери групи Help Army у рамках проекту "Армія подарунків" зібрали за пару днів: приблизно 1000 пасок передали засуджені, які відбувають покарання у місцевих колоніях, ще близько 500 святкових куличів напекли небайдужі харків'янки. Традиційно на передову також доправили зворушливі дитячі малюнки-обереги та листівки з привітаннями.

"З нами також поїхав капелан 92-ї окремої механізованої бригади, отець Григорій. З Башкирівки виїхали доволі пізно, годині о сьомій ранку, бо батюшка спочатку всеношну справляв, а потім провів святкову службу ще й на полігоні", - розповідає координатор волонтерської групи Тетяна Бідняк.

Першим пунктом призначення у Луганській області було село Райгородка, а потім волонтери проїхались вздовж лінії фронту від Новоайдару до Щастя. Хлопцям, що несуть бойове чергування на блокпостах, передали паски з патріотичними написами та державним прапором, оригінальні крашанки та вітання. Бійці у відповідь із задоволенням христосалися з волонтерками та не скупилися на обійми. Дісталися Великодні подарунки й місцевим дітлахам, які товаришують з вояками на блокпостах.

"Тебе як звать?" - питає ініціатор проекту «Армія подарунків» Іванна Скиба-Якубова у хлопчика в тільняшці.
"Нікіта", - жваво відповідає дрібнота.
"А що ти тут робиш?" - знову цікавиться волонтер.
"А я - запасний!" - не розгубившись каже маленький товариш блокпосту.

"Найзворушливішу річ сказав мені один дядько на Фасаді - базі, з якої вже чути, як вночі хроплять сепари: "Ми як починали воювати, нам казали - тримайтесь! А я думаю: за що ж триматись? Тепер знаю: за цю землю. І за вас", - згадує діалог Іванна. - "Отак і тримаємось: ми - за них, а вони - за нас. Бо те, що відбувається в зоні АТО - це повний сюр. З одного боку безкінечна весна - квіти, птахи, але там, де в лісосмузі зворушливо синіють проліски, за облаштованою розтяжкою може ховатися смерть".

Головним пунктом призначення харків'ян була частина 92-бригади, що боронить переправу біля Сіверського Дінця. Напередодні тут бойовики обстріляли з мінометів наших хлопців. Ніхто з українських військових не загинув, але один з бійців був легко поранений. Щоб Господь і далі оберігав наших захисників, капелан читає молитви та кропить бійців святою водою. З собою волонтери також привезли ікону Георгія Побєдоносця - покровителя вояків, яку самі зробили і подарували засуджені 25-ї колонії.

"Іноді я не знаю, що це за відчуття... Начебто, вони всі - мої брати. Люблю вас, пишаюся, що ви є у мене і у всього нашого народу! Хвилююся і переживаю, що б все було добре. Хлопчики, всіх зі святом Воскресіння Господнього! Якнайшвидшого встановлення миру на нашій землі і повернення додому. І будь ласка, повертайтеся живими!" - прохає Тетяна Бідняк побратимів.

Куди б не заїжджали волонтери, скрізь вояки запрошували їх до столу. Одні частували супом і тефтельками, інші - борщем та рисовою кашею з м'ясом. Справжнім випробуванням для непідготовлених стало... заливне з судака, яке бійці приготували спеціально до свята. А "на доріжку" військові з 92-ї бригади винесли харків'янам банку сала, відро квашеної капусти і цибулю з хлібом. Опір був даремний.

"У такий спосіб хлопці висловлюють турботу про нас. Дуже ображаються, якщо ми відмовляємося розділити з ними обід чи вечерю, так що я, мабуть, з часом у двері не пройду", - шуткує бойовий товариш 92-ї, волонтерка Таня. - "Здається, скоро ми зможемо випустити гастрономічний путівник по АТО, бо там служить досить багато професійних кухарів. Знаю як мінімум трьох хлопців, які в ресторанах працювали. Один з них був шеф-кухарем у столиці. У багатьох бійців - свої особливі рецепти та фірмові страви".

Усюди Тетяну Бідняк, Андрія Шейніна та інших волонтерів зустрічають по-братськи - обіймають, питають, як справи, розповідають новини про близьких та товаришів. Тетяна уважно слухає, а тим часом командує, які коробки розвантажувати, робить нотатки, що треба привезти наступного разу. Сьогодні у тренді - зелені маскувальні сітки та насіння.

"Сергій попросив минулого разу привезти насіння редиски, кропу та іншої городини. У хлопців є невеликий шматок землі. Сказали, що хочуть на ньому городину посадити. Ось кроп для "укропів". Таке прохання отримала вперше", - підкреслює жінка. А її подруга Іванна з подивом згадує 5 кущів троянд, висаджених на базі, що біля лінії розмежування.

Цього разу мандрівка не обійшлась без пригод. Спочатку злетіло колесо. Місцеві жителі потай виглядали в вікна на дивні плями світла на дорозі: то волонтери з ліхтариками шукали гайки. Потім волонтерів з капеланом і журналістами затримали на блокпосту на виїзді зі Сватового: саме на цю єдину ніч вийшов наказ не випускати з сьомої вечора й до сьомої ранку транспорт з військовими номерами. А одна з машин для журналістів якраз була виділена 92-ю бригадою. Дивним чином до попередніх блокпостів ця інформація не дійшла: можливо тому, що попередні пости - військові, а Сватівський - нацгвардійський. Тож частина людей, набившися в другу машину, повернулась до Харкова пізно вночі, а інші вимушені були заночувати в зоні АТО і дісталися дому вже 13 квітня.

"Зрозуміло, що цей наказ - для додаткової безпеки в свято, але мало б бути попередження і, очевидно, процедура перепустки для машин, стосовно яких постові переконалися, що все в порядку - і документи, і вантаж, і тверезий водій. Ми нічого не порушували, але міліція затримала одну з машин, в якій їхали капелан та журналісти. Прикро не те, що не випускали - окей, мали наказ, а те, що допитували журналістів "в якому ключі будуть сюжети? " і кричали "показуйте правду, а не те, що вам диктують!". Після теплого військового прийому це вразило", - зітхають волонтери і додають: - "Чим далі від лінії фронту, тим ставлення до військових, волонтерів та журналістів на блокпостах, де вартує міліція, гірше. Та й жалілися якось невміло, аби попросили про допомогу - привезли б допомогу, а так лишилося питання: якщо ви такі голодні, чого ж ви не зовсім тверезі?"