Цю війну на Донбасі мешканці регіону називають "неправильною". З одного боку, багатьом з них важко зрозуміти, як можуть українці і росіяни стріляти один в одного. З іншого, у старих людей ще жива пам'ять про те, як на цих же теренах розгорталися події Другої світової. Та війна не була позиційною, і активні військові дії в регіоні тривали близько тижня, поки одна зі сторін не захоплювала територію. Решту часу можна було жити відносно спокійно – бої були десь далеко. А тут житлові квартали бомблять ледве не щодня, і кінця і краю цьому не видно.
За рік життя у воєнному Луганську Михайло Іванович навчився безпомилково за звуком визначати, з якої зброї стріляють. Ось тільки напрямок політу снаряда і місце його падіння передбачити неможливо, тому, бувало, ракети "Граду" падали за 100-200 метрів від нього так, що ледве встигав сховатися. Місце падіння ракети потім вказує воронка, а ще характерний неприємний запах сірки. Цей запах, каже Михайло Іванович, у нього і досі в носі. "Саме так пахне смерть", – додає він.
На ревіння сільських тракторів Михайло Іванович досі інколи рефлекторно реагує – надто вже почуті звуки нагадують йому про танки, які сотнями їздили через рідні села.
Найзапекліші бої на той час йшли саме на околицях Луганська, згадує переселенець. Коли одного разу на місто без підготовки пішла колона українських танків, їх просто розбомбили із засади на півдорозі до Луганська.
"Я потім по цих підбитих танках лазив, і коли знайшов голову танкіста, мені, відверто кажучи, стало погано. Це ж чиясь дитина. І обличчя можна було впізнати. Тільки волосся обгоріло до черепа", - вже минуло два роки, але видно, що чоловікові і досі боляче згадувати про це страшне видовище.
Як виявилося пізніше, коли в той танк влучили, двоє з трьох членів екіпажу встигли вибратися через люк, а третьому не судилося – здетонував боєзапас, і бойова машина перетворилася на металеве місиво. Шишков хотів поховати знайдені залишки, але навіть це виявилося неможливим. З одного боку, сепаратисти навряд чи пробачили б йому самовільне поховання українського військового. З іншого, таке поховання суперечило б українським законами, оскільки зроблене без судової експертизи. Вихід в такій ситуації лише один – обмін тілами загиблих між сторонами конфлікту.